Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №939/3018/25 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3018/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Герасименко М.М.

за участі секретаря – Слухай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Бородянка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 08 травня 2009 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі. Від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 липня 2018 року, шлюб був розірваний. Після припинення відносин з відповідачем дочка залишилась проживати з нею (позивачем) та перебуває на її утриманні. 22 травня 2018 року Бородянським районним судом Київської області було винесено судовий наказ, яким визначено стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі заробітку відповідача. 25 червня 2018 року Бородянським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження № 56655671. Аліменти, які сплачує відповідач в середньому становлять 5 000 грн на місяць. Вона (позивач) витрачає на придбання їжи і засобів гігієни для дочки близько 6 500 грн, придбання сезонного одягу в середньому становить 10 000 грн. Крім того, по закінченню 9 класу, дочка вступила до Міжнародного фахового коледжу моди і дизайну ВНЗ «Київська Академія прикладних мистецтв», спеціальність дизайн, де навчається на першому курсі. Оплата за навчання за семестр складає 18 953 грн. На даний час збільшились потреби у матеріальному забезпеченні у зв`язку з навчанням, придбанням підручників, іншої необхідної для навчання літератури, програмного забезпечення, проїзду до місця навчання і назад, тощо. Враховуючи викладене, просила збільшити розмір аліментів, який було встановлено ОСОБА_2 судовим наказом винесеним 22 травня 2018 року Бородянським районним судом Київської області та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

За ухвалою суду від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

Позивач та її представник – адвокат Дунаєнко О.А. у судове засідання не з`явилися. Відповідно до заяви представник позивача – адвокат Дунаєнко О.А. просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, відповідно до заяви просив розглянути справу за його відсутності, позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що сторони мають дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 23).

На підставі судового наказу, виданого 22 травня 2018 року Бородянським районним судом Київської області, з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку і менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви – 17 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).

З примусового виконання даного судового наказу 25 червня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 56655671 (а.с. 8-9).

ОСОБА_3 , 2009 року народження, зарахована на 1 курс денної форми навчання Структурного підрозділу «Міжнародний фаховий коледж моди і дизайну» ВНЗ «Київська Академія прикладних мистецтв». Термін навчання з 01 вересня 2025 року по червень 2029 року; Спеціальність В2 «Дизайн»; розмір оплати за один семестр становить 18 953 грн, що підтверджується довідкою навчального закладу від 31 серпня 2025 року № 276/25 і договором № ГД-25021 про підготовку фахівців із фаховою передвищою освітою від 07 липня 2025 року. (а.с.11, 12-15).

За навчання дочки у вказаному навчальному закладі позивачем 09 липня 2025 року сплачено 18 953 грн (а.с. 16).

За період з 31 березня 2025 року по 29 серпня 2025 року (5 місяців) відповідачем сплачено аліменти у загальному розмірі 33 947,85 грн (а.с. 17-22).

За змістом ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Стаття 192 СК України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.

За змістом положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Тобто, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

В своїй позовній заяві позивач не зазначає та не надає відповідних доказів, що у відповідача з моменту ухвалення судового рішення про встановлення розміру аліментів покращився майновий стан, та зазначене не знайшло підтвердження в ході розгляду даної справи.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, визначених у частці від заробітку, позивач не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань.

Крім того, суд зауважує, що аліменти стягуються в примусовому порядку, у разі невиконання батьками своїх обов`язків по утриманні дітей. При вирішенні даного спору було встановлено, що відповідач сплачує визначені судом аліменти.

Посилання позивача про те, що у зв`язку з тим, що дитина навчається у Структурному підрозділі «Міжнародний фаховий коледж моди і дизайну» ВНЗ «Київська Академія прикладних мистецтв», що у свою чергу збільшує розмір витрат, а тому на підставі цього слід збільшити розмір аліментів, є безпідставними, з огляду на таке.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2022 року в справі № 761/27222/20 та від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19.

Зазначені позивачем витрати, пов`язані з навчанням дитини, є особливими обставинами та належать до додаткових витрат.

Позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано належних і достатніх доказів зміни матеріального стану сторін, чи інших обставин, що можуть бути підставою для зміни розміру аліментів, то суд не вбачає підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання їхньої неповнолітньої дочки, а тому вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. 150, 180-184, 192 СК України, ст. 10-13, 76, 80, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13 січня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО