Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №285/6640/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/6640/25

провадження у справі № 2/0285/579/26

13 січня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………....……...Літвин О. О.,

секретаря………...................................Клечковської М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 52290,34 грн неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання їх спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які він зобов`язаний сплачувати відповідно до судового рішення від 24.07.2024 у розмірі 1/3 частини всіх своїх доходів щомісячно. Проте, відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим з його вини утворилася заборгованість за період з червня 2024 року по листопад 2025 року.

Ухвалою суду від 08.12.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відповідач 18.12.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів немає, оскільки з вересня 2023 року він отримав травму, внаслідок якої по сьогоднішній день проходить тривалу реабілітацію та не може працевлаштуватись. Окрім того, позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми.

У відповіді на відзив від 23.12.2025 позивач вказала, що саме відповідач повинен доводити те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, чого на її думку останнім не було зроблено.

Надаючи заперечення від 08.01.2026 на відповідь позивача, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять відомостей про його обізнаність щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів та нею не доведено факт його умисного і свідомого ухилення від їх сплати.

Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

У справі встановлено, що сторони з 08.09.2015 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилось дві доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалось, у зв`язку з чим шлюб був розірваний рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/8002/23 від 06.03.2024. Місце проживання дітей судом було визначено разом із матір`ю.

Дівчатка зареєстровані та проживають за однією адресою із позивачем.

На підставі судового наказу №285/3354/24, яким вирішено стягувати з відповідача на користь позивача з 24.06.2024 аліменти на утримання неповнолітніх доньок розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, державним виконавцем 14.08.2024 відкрито виконавче провадження ВП №75795734.

Відповідно до розрахунку Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області від 01.12.2025, заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01.12.2025 становить 52290,34 грн. З останнього слідує, що ОСОБА_2 за період з червня 2024 року по листопад 2025 року аліменти сплачував не повністю, декілька місяців поспіль взагалі їх не платив, при тому що зобов`язаний був їх сплачувати в розмірі 3932,64 грн. Всього за півтора року він сплатив на утримання двох дітей позивачу 10678,27 грн.

Інформації про джерела та суми доходів відповідача у справі ОСОБА_2 державний реєстр фізичних осіб-платників податків не містить.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на вимоги ст.196 СК України, яка передбачає відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, вважала, що відповідач має сплатити неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів, розрахунок якої долучено до позовної заяви.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Конвенція ООН про права дитини встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Статтями 180 СК України та 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За своєю суттю аліменти – це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.155 СК України).

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.

Відповідно до ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, але не більше 100 % заборгованості.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

У сімейному законодавстві не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то він є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

На підтвердження відсутності своєї вини у простроченні сплати аліментів відповідач разом із відзивом надав свої медичні документи, з яких вбачається, що 07.09.2023 він отримав побутову травму, йому на ногу впала колода, внаслідок чого у нього діагностовано перелом лівої п`яткової кістки та по 18.09.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Звягельської багатопрофільної лікарні. Втім, заборгованість зі сплати аліментів у нього виникла майже через рік після захворювання. Подальші звернення ОСОБА_2 до лікарів, зокрема двічі до лікаря ортопеда, окуліста, отоларинголога та невролога були вже у листопаді 2025 року.

З огляду на це, суд відхиляє такі доводи відповідача, позаяк вони не підтверджують об`єктивної та тривалої неможливості виконувати аліментний обов`язок саме у період виникнення заборгованості (з серпня 2024 року). Між побутовою травмою у вересні 2023 року та систематичною несплатою аліментів у 2024-2025 роках відсутній причинно-наслідковий зв`язок.

Судова практика виходить з того, що відсутність вини має бути підтверджена об`єктивними, непереборними та тривалими обставинами, які унеможливлювали виконання аліментного обов`язку саме в період прострочення (позиція Верховного Суду, усталена у справах щодо застосування ст.196 СК України).

Суд бере до уваги позицію позивача, викладену нею у відповіді на відзив, з приводу того, що саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті аліментів.

На час виникнення та накопичення заборгованості відповідач не перебував на стаціонарному лікуванні та не довів наявність медичних протипоказань, які б позбавляли його можливості працювати або отримувати дохід. Подальші його звернення до лікарів самі по собі не свідчать про втрату працездатності. Призначення ОСОБА_2 ортопедичних устілок, фізіотерапії та медикаментів не підтверджує ані встановлення інвалідності, ані перебування на лікарняному, ані офіційного визнання відповідача непрацездатним у спірний період. Принагідно зазначити, що зазначені ортопедом у консультаційному висновку від 18.11.2025 протекон та кальцикер адванс, які ОСОБА_2 рекомендовано приймати, свідчить про наявність наслідків травми опорно-рухового апарату та потребу у підтримувальній і відновлювальній терапії. Таке призначення не підтверджує гострий стан або об`єктивну неможливість працювати.

Аліментний обов`язок має безумовний та першочерговий характер. Навіть у разі погіршення стану здоров`я платник аліментів зобов`язаний вживати заходів для виконання рішення суду (пошук іншої роботи, реєстрація в центрі зайнятості, звернення до суду із заявою про зміну розміру аліментів). Відповідач доказів вчинення таких дій суду не надав.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт невиконання платником аліментів ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, що підтверджено розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем, а тому, враховуючи презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст.196 СК України

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня – за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: розмір аліментів, який підлягає стягненню, Х кількість днів з початку місяця в якому утворилась заборгованість по останній місяць, в якому утворилась заборгованість, Х 1%.

Рішенням суду з відповідача стягуються аліменти з 24.06.2024, а тому вони підлягають стягненню 24 числа кожного місяця. Кількість прострочених днів становить 419 і суд погоджується із наданим позивачем розрахунком, згідно якого сукупний розмір неустойки (пені) складає 61460 грн.

Частиною 9 статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Встановлено, що розмір неустойки (пені) за спірний період перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, а відтак, враховуючи загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.196 СК України та стягнути з відповідача 52290,34 грн. Саме такий розмір є правомірним, так як зазначена санкція за ухилення від сплати аліментів стимулюватиме відповідача дотримуватися належної дисципліни щодо сплати аліментів та погашення наявної заборгованості.

Підстав для зменшення розміру неустойки суд не вбачає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України він стягується з відповідача в дохід держави в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

52290,34 грн пені за прострочення сплати аліментів

та в дохід держави 1211,20 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин