Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №285/460/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/460/25

Провадження № 1-кп/0285/297/26

14 січня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (ЄРДР №12025065530000002 від 02.01.2025),

за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, громадянин України, неодружений, освіта неповна середня, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , раніше судимий вироками Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.04.2022, 03.04.2023, 19.04.2024 за ч. 1, ч. 2 ст. 164 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно із ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 141, 180-182 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені ст. 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У період з 01.07.2024 до 31.12.2024 ОСОБА_3 злісно ухилявся від сплати аліментів, установлених судовим наказом Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області № 285/3608/21 від 06 липня 2021 року, на користь ОСОБА_6 на утримання спільного малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 липня 2021 року до досягнення ним повноліття.

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 ОСОБА_3 притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, висновків для себе не зробив, продовжив умисно ухилятися від сплати аліментів. Будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, тобто можливість виконання рішення суду про стягнення аліментів, заходів спрямованих на погашення заборгованості не здійснив, внаслідок чого станом на 31.12.2024 виникла заборгованість в розмірі 7 689 грн., що перевищує суму сукупно нарахованих платежів за 3 місяці, при цьому загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів склав 47 901 грн. 13 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 у період з 01.05.2024 до 31.12.2024 злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених судовим рішенням та його не виконував.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю. Дав показання про те, що він дійсно не сплачував аліменти на утримання свого сина. Пояснив це незначним доходом від тимчасових заробітків. Висловив каяття. Повідомив, що на теперішній час працює у ФОП ОСОБА_8 . Надав довідку про утримання аліментів з січня 2025 року.

Законний представник потерпілого ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась. Подала до суду заяву з проханням розглядати справу без її участі та призначити ОСОБА_3 суворе покарання.

Враховуючи визнання вини обвинуваченим, суд, за згодою учасників кримінального провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів, що характеризують його. При цьому обвинуваченому роз`яснено наслідки такого розгляду щодо обмеження права апеляційного оскарження вироку в частині обставин, які він визнав.

Показання ОСОБА_3 про обставини вчинення правопорушення є повними та послідовними, узгоджуються зі змістом пред`явленого обвинувачення, не викликають сумніву в їх правдивості та добровільності визнання вини.

Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, є особою раніше судимою, розмір заборгованості по аліментах, думку законного представника потерпілого щодо призначення покарання, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ОСОБА_3 аналогічних кримінальних правопорушень у майбутньому слід призначити у виді обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком, суд частково приєднує невідбуту частину покарання у виді пробаційного нагляду, яке призначене вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 по справі №285/2137/24.

Цивільний позов у справі не заявлений. Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався. Підстави для його обрання відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання у виді пробаційного нагляду, яке призначене вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 по справі №285/2137/24.

Призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня прибуття засудженого до установи відбування покарань, або затримання уповноваженою особою з метою примусового доставлення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку оскарження - вирок набере законної сили за результатами апеляційного провадження.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим - у той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_1