Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №283/31/26 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/31/26

провадження №3/283/66/2026

П О С Т А Н О В А

14 січня 2026 року суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко Володимир Вікторович, розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 171162 від 02.01.2026, 02 січня 2026 року близько 18 год 50 хв ОСОБА_1 в м. Малин Житомирської області по вул. Барміна, 40, керував транспортним засобом марки «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітке мовлення, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку правопорушник відмовився на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, відносно обставин викладених в протоколі заперечив. Зазначив, що автомобілем не керував, транспортний засіб стояв на стоянці біля магазину, до автомобіля ОСОБА_1 повернувся за телефоном, керувала транспортним засобом його дружина.

Дослідивши матеріали протоколу, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з наступних підстав.

Відповідно до вимог, передбачених ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі зазначаються суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, інші відомості необхідні для розгляду справи.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП має значення, що особа, яка керувала транспортним засобом, відмовилася від проходження огляду.

Всупереч вище викладеного, в наданих до суду адміністративних матеріалах відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

В ході дослідження відеодоказу, судом встановлено, на відео видно вказаний транспортний засіб «Nissan X-Trail», який не рухався, стояв на стоянці біля будинку, ОСОБА_1 на відео знаходився на вулиці біля транспортного засобу, тому не зрозуміло хто керував транспортним засобом і чи був це ОСОБА_1 взагалі. Потім працівник поліції, швидко повідомив ОСОБА_1 , що на нього будуть складені матеріали за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 заперечив керування транспортним засобом і на цьому відео закінчилось. Інші файли відеозапису відсутні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України,особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На думку суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме з дослідженого відеозапису, вбачається, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає в керуванні ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння як водію транспортного засобу, однак суду надані доказі, які повністю цьому суперечать. Оскільки, основою ознакою суб`єктивної сторони правопорушення ст. 130 КУпАП є саме керування особою транспортним засобом, а оскільки на відеозаписі відсутній факт керування ОСОБА_1 , і хто був за кермом автомобіля не відомо, а отже, відсутня суб`єктивна сторона правопорушення.

Ураховуючи викладене та оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також, оскільки з відеозапису не вбачається хто керував транспортним засобом, тому повністю переконаний у відсутності події та складу правопорушення, тож, всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 130 ч.1, 247 ч.1 п.1, 283, 284 ч.1 п.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя