Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №275/584/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 275/584/25

Номер провадження 3/278/177/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецький В.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Чотирнадцятого червня 2025 року о 22 годині 40 хвилин по вул. Чуднівській, 14 у с. Нова Рудня, Житомирського району, ОСОБА_1 керував автомобілем «ГАЗ 24», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різким запахом алкоголю з порожнини рота, нерозбірливою мовою, порушенням координації рухів, та, у порушення п. 2.5 ПДР, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Порушник, будучи належним чином повідомлений про дату слухання справи за допомогою смс-повідомлення, у судове засідання, не з`явився.

Адвокати Кінзерська Н.В. та Кутлиєв Б.Н. просили закрити провадження у справі, оскільки відеозапис з портативного реєстратора поліціянта не є безперервним та складається із декількох частин. Окрім того, адвокати вказували на порушення поліціянтами процедури проведення освідування ОСОБА_1 , оскільки не було залучено двох свідків під час освідування, не запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, в акті проведення огляду не вказано прізвище порушника, у справі відсутні докази щодо підстави для зупинки автомобіля «ГАЗ 24» під керуванням порушника та його не відсторонено від подальшого керування, що, на їх думку, вказує на відсутність порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР.

Водночас факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування доводиться відеозаписом з портативного відеореєстратора, з якого вбачається, що на пропозицію працівників поліції пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest» та у медичному закладі порушник відмовився.

Окрім того, факт керування порушником автомобілем «Газ 24» за вказаних у протоколі обставин доводиться згаданим відеозаписом та постановою серії ББА №313121 від 14.06.2025 про накладення штрафу за керування з непристебнутим паском безпеки та за порушення правил користування зовнішніми світловими приладами під час здійснення повороту, з якими ОСОБА_1 погодився та поставив свій підпис у даній постанові, а тому доводи адвокатів про безпідставну зупинку та не ознайомлення працівниками поліції ОСОБА_1 з цими правопорушеннями, є голослівними.

Також суд вважає безпідставним твердження адвокатів, що працівники поліції порушено процедуру освідування, а саме не залучено двох свідків та не запропонованому останньому проїхати до медичного закладу, оскільки це спростовується відеозаписом, з якого вбачається, що поліціянт повідомляє ОСОБА_1 , що у нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів та запропоновано пройти освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або у медичному закладі на що порушник категорично відмовився, у зв`язку з чим був відсторонений від подальшого керування.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

У даному випадку, процедура проведення освідування, складання адміністративних матеріалів, а також розгляду поліцейським справи щодо порушення ОСОБА_1 правил користування зовнішніми світловими приладами, фіксувалась на технічні засоби, а відтак не потребувала залучення свідків.

Згідно з «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, органи та підрозділи поліції у своїй діяльності використовують технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Пункт 5 розділу ІІ згаданої Інструкції передбачає, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Як убачається з відеозапису на портативний реєстратор поліціянта, відео розпочинається з моменту зупинки автомобіля під керуванням порушника, воно є безперервним та логічним за своїм змістом, складається з декількох відеофайлів, які за своїм містом є логічним продовженням один одного. Будь-яких ознак монтажу, порушення безперервності запису, стирання та обрізання запис з реєстратора не містить.

Своєю чергою, реєстрація факту керування ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин на реєстратор зі службового автомобіля не заборонена згаданою Інструкцією, а тому даний відеозапис, відповідно до ст. 251 КУпАП, є належним доказом винуватості останнього. Така позиція суду узгоджується з практикою ВС, яка викладена у постанові від 19.08.2021 у справі №756/8124/19, де вказано, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 ст. 99 КПК України, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

Таким чином, поліціянт мав право здійснювати фіксацію руху та зупинку автомобіля «ГАЗ 24» не лише за допомогою нагрудної камери.

Відтак, наявний у матеріалах справи відеозапис з реєстратора 70mai, суд вважає належним та допустимим доказом.

Твердження адвокатів про те, що ОСОБА_1 не підписував акт проходження освідування на місці зупинки транспортного засобу не можуть слугувати єдиною підставою для визнання процедури огляду не дійсною, бо вона зафіксована на відео.

З огляду на викладене, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та призначає адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі п. 13 ст. 5 ст. Закону України «Про судовий збір» суд звільняє порушника від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій, що доводиться ксерокопією посвідчення № НОМЕР_2 .

Керуючись ст.ст. 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Строк пред`явлення до примусового виконання в межах трьох місяців.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом 10 днів з моменту винесення.

Копію даної постанови протягом трьох днів направити особі, щодо якої її винесено.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, визначений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.

Суддя: