Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №204/12481/24 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/12481/24

Провадження № 2/204/143/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 січня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок кримінального правопорушення, -

У С Т А Н О В И В:

18 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають про те, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/1589/24 від 21 жовтня 2024 року відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Відповідно до обставин кримінального провадження, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 після 22 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись у своїй квартирі АДРЕСА_1 , розпивав спиртні напої разом зі знайомим йому ОСОБА_5 . В ході розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 , реалізовуючи який, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи заподіяти смерть ОСОБА_5 , невстановленим предметом, який має колюче-ріжучі властивості, наніс останньому не менше семи ударів вказаним предметом в область голови, не менше п`ятнадцяти ударів невстановленим тупим предметом в область голови, не менше дванадцяти ударі тупим предметом в область тулуба, не менше десяти ударів в область кінцівок, та не менше п`яти ударів в область спини та сідниць також наніс за допомогою тупого предмету, після чого невстановленим предметом стиснув органи шиї останнього. Довівши свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник. Вказують, що згідно висновку експерта № 162не/100 від 20 лютого 2024, при експертизі трупа ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: одна прижиттєва незамкнена странгуляційна борозна з ознаками локального тривалого стиснення шкіри, крововиливів в товщу м`яких тканин шиї, відповідно борозні, повного перелому лівого великого рогу під`язичної кістки та гострою емфіземою легень з дрібновогнищевим набряком легень подекуди з домішкою еритроцитів у набряковій рідині; одна забита рана на голові в потиличній ділянці праворуч; десять синців на голові та кінцівках, п`ятнадцять саден на голові; три рвані рани на верхній повіці та брові ліворуч; сім різаних ран на голові; два крововиливи в товщі м`яких тканин голови з дистрофічними змінами м`язових волокон, дрібносередковим набряком; один крововилив під тверду мозкову оболонку з домішкою серед еритроцитів поодиноких лейкоцитів; один крововилив під м`яку мозкову оболонку; чотири крововиливи в товщу м`яких тканин грудної клітини зі скупченням великої кількості кістковомозкових клітин, проявами артеріоспазму; дванадцять повних закритих поперечних переломів ребер; п`ять крововиливів в товщу м`яких тканин спини та сідниць. Смерть ОСОБА_5 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, за 1-1,5 доби до експертизи трупа, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому, смерть настала за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача спричинено моральну та майнову шкоду позивачам, що виражається у смерті ОСОБА_5 . Позивачі стверджують, що зазнали моральних страждань через втрату рідної людини ОСОБА_5 (чоловіка, сина та брата), яка виражається у тому, що вони перенесли сильний фізичний біль та страждання, оскільки було порушено звичайний для них уклад життя і життєві зв`язки; необхідність вжиття додаткових зусиль для організації звичного способу життя, та яку вони, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості оцінюють у розмірі 500 000 гривень кожному.При цьому вказують на те, що оскільки в межах кримінального провадження ОСОБА_1 (рідний брат покійного) та ОСОБА_2 (дружина покійного) визнано потерпілими, а ОСОБА_3 є матір`ю покійного, останні з цивільним позовом у кримінальному провадженні вони не зверталися, а завдану їм шкоду ОСОБА_4 добровільно не компенсовано, то прохають суд стягнути з останнього на їхню користь завдану їм моральну шкоду у розмірі 500 000 гривень кожному, та ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у вигляді понесених витрат на поховання у розмірі 39 700 гривень.

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачам надано термін на усунення недоліків (а. с. 36).

24 грудня 2024 року, недоліки зазначені в ухвалі суду від 23 грудня 2024 року, позивачами усунуто (а. с. 38-49).

Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 27 лютого 2025 року (а. с. 57 та на звороті), копія якої надіслана учасникам справи 03 лютого 2025 року за вихідним № 2792/25-вих/2/204/1105/25 (а. с. 58).

Протокольною ухвалою суду від 22 вересня 2025 року у справі закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 220-222).

Представник позивачів у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та прохав суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 247), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/1589/24 від 21 жовтня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. (а. с. 27 на звороті - 29 та на звороті).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2025 року вищевказаний вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року у справі № № 203/1589/24, залишено без змін (а. с. 143-145).

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року у справі № № 203/1589/24 набрав законної сили 05 червня 2025 року.

Згідно з обставинами, встановленими вказаним судовим рішеннями, ІНФОРМАЦІЯ_2 після 22 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , розпивав спиртні напої разом зі знайомим йому ОСОБА_5 . В ході розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 , реалізовуючи який, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи заподіяти смерть ОСОБА_5 , невстановленим предметом, який має колюче-ріжучі властивості, наніс останньому не менше семи ударів вказаним предметом в область голови, не менше п`ятнадцяти ударів невстановленим тупим предметом в область голови, не менше дванадцяти ударі тупим предметом в область тулуба, не менше десяти ударів в область кінцівок, та не менше п`яти ударів в область спини та сідниць також наніс за допомогою тупого предмету, після чого невстановленим предметом стиснув органи шиї останнього. Довівши свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Згідно з висновком експерта № 162не/100 від 20.02.2024, при експертизі трупа ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: одна прижиттєва незамкнена странгуляційна борозна з ознаками локального тривалого стиснення шкіри, крововиливів в товщу м`яких тканин шиї, відповідно борозні, повного перелому лівого великого рогу під`язичної кістки та гострою емфіземою легень з дрібновогнищевим набряком легень подекуди з домішкою еритроцитів у набряковій рідині. Одна забита рана на голові в потиличній ділянці праворуч. Десять синців на голові та кінцівках. П`ятнадцять саден на голові. Три рвані рани на верхній повіці та брові ліворуч. Сім різаних ран на голові. Два крововиливи в товщі м`яких тканин голови з дистрофічними змінами м`язових волокон, дрібносередковим набряком. Один крововилив під тверду мозкову оболонку з домішкою серед еритроцитів поодиноких лейкоцитів. Один крововилив під м`яку мозкову оболонку. Чотири крововиливи в товщу м`яких тканин грудної клітини зі скупченням великої кількості кістковомозкових клітин, проявами артеріоспазму. Дванадцять повних закритих поперечних переломів ребер. П`ять крововиливів в товщу м`яких тканин спини та сідниць.

Смерть ОСОБА_5 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, за 1-1,5 доби до експертизи трупа, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2. Смерть настала за адресою: АДРЕСА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі та пояснив, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 після 22 години 00 хвили, знаходячись у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_5 . В ході розпиття спиртних напоїв між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого у нього виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_5 .

Крім того, вказаним судовим рішенням встановлено, що в межах вказаного кримінального провадження, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано потерпілими.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Таким чином, встановлені вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року у справі № № 203/1589/24, обставини не підлягають доведенню під час розгляду даної справи.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 є дружиною покійного ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 26 на звороті).

ОСОБА_3 є матір`ю покійного ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_2 від 12 травня 1982 року (а. с. 25 на звороті), а ОСОБА_1 - його братом, що в свою чергу підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_3 від 01 березня 1985 року (а. с. 26).

З довідки ФОП ОСОБА_6 № 1 від 20 січня 2024 року (а. с. 31) вбачається, що ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_5 за власні кошти, а не за рахунок держави; вартість поховальних матеріалів склала 19 200 гривень.

З товарного чеку ФОП ОСОБА_7 № 16 від 23 січня 2025 року (а. с. 32 на звороті) вбачається, що вартість поминальних обідів становить 20 500 гривень.

З довідки № 8922 від 08 листопада 2024 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб (а. с. 27) вбачається, що у кв. АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ч. 1 ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1166 ЦК України, з-поміж іншого, встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача із вимогами про відшкодування йому майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, внаслідок якого загинув його брат ОСОБА_5 .

В свою чергу, позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача із вимогами про відшкодування їй моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, внаслідок якого загинув її чоловік ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 - із вимогами про відшкодування їй моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, внаслідок якого загинув її син ОСОБА_5 .

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що засудженим за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке призвело до смерті потерпілого ОСОБА_5 , є ОСОБА_4 .

Щодо стягнення з відповідача майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Звертаючись з указаним позовом до суду ОСОБА_1 прохав суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 39 700 гривень, яку він поніс у зв`язку з похованням ОСОБА_5 . При цьому, останній зазначає про те, що зазначені витрати складаються з: витрат, пов`язаних з похованням у сумі 19 200 гривень та витрат на поминальні обіди у сумі 20 500 гривень, на підтвердження чого останнім надано суду довідку № 1 від 20 січня 2024 року ФОП ОСОБА_6 (а. с. 31) та товарний чек № 16 від 23 січня 2024 року ФОП ОСОБА_7 .

Натомість, наданий ним товарний чек № 16 від 23 січня 2024 року ФОП ОСОБА_7 на замовлення 50 поминальних обідів, загальною вартістю 20 500 гривень не приймається судом до уваги та вважається неналежним доказом у справі, оскільки, по-перше, з його змісту не зрозуміло, ким та коли було здійснено та оплачено вказане замовлення, а по-друге, згідно з положенням ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» витрати на проведення поминальних обідів не відносяться до витрат, пов`язаних із похованням померлого.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_1 поховання ОСОБА_5 , який помер внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, було здійснено за власні кошти, що підтверджено належними, достатніми та допустимим доказами, суд доходить переконливого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача майнової шкоди підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 19 200 гривень.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили та керуючись принципом розумності, справедливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Нормами статті 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до вимог статті 3 КПК України, близькі родичі та члени сім`ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що родинними зв`язками пов`язані між собою й інші особи: дядьки і тітки, племінники і племінниці, двоюрідні брати і сестри, двоюрідні внуки тощо, але вони не охоплюються у кримінальному провадженні терміном «близькі родичі». За певних умов вони можуть бути віднесені до «членів сім`ї».

При цьому, Конституційний Суд України, даючи тлумачення поняття «член сім`ї», виходив з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (сімейного, житлового, соціального захисту тощо), яке використовує цей термін ).

Для визначення змісту терміна «член сім`ї» у кримінальному провадженні вирішальне значення мають не стільки родинні чи зареєстровані шлюбні зв`язки, скільки тривалі зв`язки, що виникають зі спільного проживання та ведення спільного господарства (спільний бюджет, витрати, харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла тощо).

Отже, для вирішення питання, чи підлягає до спірних правовідносин застосування положень статті 1168 ЦК України, судам слід встановити характер родинних стосунків позивача із померлою особою, оскільки тільки чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), а також особи, які проживали з померлою особою однією сім`єю, мають право на відшкодування шкоди в порядку цієї статті.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 9 постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Таким чином, можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, та від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано того, що внаслідок скоєння останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 , такими діями безсумнівно завдало моральних страждань позивачам.

Так, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд погоджується з тим, що позивачі беззаперечно зазнали моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати рідної людини ОСОБА_5 (чоловіка, сина та брата), яка виражається у тому, що вони перенесли сильний фізичний біль та страждання, оскільки було порушено звичайний для них уклад життя і життєві зв`язки, а тримані травми не дають їм можливості виконувати на належному рівні їх роботу та викликають душевні страждання, які в свою чергу, негативно позначились на їхньому здоров`ї, оскільки останні втратили нормальний сон, їх постійно непокоять неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях подальшого життя та роботи. Крім того, через загибель чоловіка ОСОБА_5 , позивачка ОСОБА_2 залишилась одна без достатніх засобів до існування, тому вимушена постійно вживати додаткових заходів для організації свого життя, пристосовуватись до негативних змін, які відбулись в її житті; а ОСОБА_3 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_5 , яка є непрацездатною особою, в силу свого віку, зазнала моральних та фізичних страждань, викликали негативні зміни у житті останньої: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, шок від смерті дитини, ритуал поховання та життя без дитини, важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, реакції замикання, бажання уникати контактів.

За викладених обставин, враховуючи характер немайнових втрат позивачів, суд вважає за можливе позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивачів в рахунок відшкодування завданої їм смертю близької людини ОСОБА_5 (чоловіка, сина та брата) моральної шкоди у сумі 500 000 гривень на кожного, оскільки на думку суду, вказана сума відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд дійшов переконливого висновку про те, що позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, через що вони не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 500 000 гривень на кожного, та стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 завданої майнової шкоди у вигляді понесених витрат на поховання у сумі 19 200 гривень.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, згідно з вимогами п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі були звільнені від сплати судового збору, то з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 15 140 гривень, виходячи із розрахунку 1 % від 1 519 200 гривень (15 192 гривні) від задоволеної суми, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 15 140 гривень).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у сумі 19 200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави судовий збір у сумі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна