Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №203/7140/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/7140/25

Провадження №1-кп/0203/1166/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року місто Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР №62025170030008801 від 19.05.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 13 січня 2025 року, не з?явився вчасно після лікування з КНП «МКЛ №4» м. Дніпро до місця несення служби, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, с.Новопавлівка (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану).

У період часу з 13.01.2025 до 22.08.2025 солдат ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд.

Окрім цього, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення з мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами та доповненнями), 22 серпня 2025 року близько 08:46 год., більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, разом із свідками кримінального правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебували поблизу буд. №2, розташованого по пл. Вокзальній в м. Дніпрі, де зустріли раніше не знайомого йому ОСОБА_9 .. Перебуваючи у вищевказаний час та місці, ОСОБА_6 , помітив, що ОСОБА_9 , залишив на землі, біля себе, належний йому військовий рюкзак сірого кольору, всередині якого знаходилось наступне майно, а саме: планшет моделі «РосоРа» об?ємом пам?яті 8/256 GB, у корпусі сірого кольору, вартістю 7484 грн. 53 коп., з чохлом піксельного кольору, пульт керування дронами моделі «RadioMaster TX 16 ELRS» вартістю 8400 грн. 00 коп., чотири FPV-дрони «MARK4» 10 дюймів, вартістю 56204 грн. 52 коп., бронежилет 4-го класу Warmorgen. 3 Мах. Пиксель. Вес 8,5 кг, вартістю 5603 грн. 38 коп., аптечка, військової тактична «ІАК», вартістю 3627 грн. 70 коп., напашник, ніж які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, чотири підсумки для магазинів «АК Cordura 1000» вартістю 1526 грн. 00 коп., каска «TOR-D» разом із «кавер» вартістю 8233 грн. 33 коп., військова форма (флісова кофта, футболка), які не представляють матеріальної цінності для потерпілого. Надалі в ході розмови свідок ОСОБА_8 попросила ОСОБА_9 надати їй медичну допомогу, у зв`язку з побутовою травмою ноги, при цьому ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що в належному ОСОБА_9 військовому рюкзаку знаходяться матеріальні цінності, та в цей час у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадання чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а саме - військового рюкзаку із його вмістом, що належить ОСОБА_9 .

В подальшому ОСОБА_6 , наблизився до рюкзаку, та з метою реалізації свого раптового умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення майнової шкоди та, бажаючи її настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи, взяв зазначений військовий рюкзак із його вмістом в обидві руки, та утримуючи його при собі, направився вздовж пл. Вокзальної в бік пр. Лесі Українки в м. Дніпрі. В цей час дії ОСОБА_6 були помічені потерпілим ОСОБА_9 .

Однак, ОСОБА_6 , розуміючи, що його дії більше не є таємними і стали очевидними для потерпілого та оточуючих, утримуючи при собі належний потерпілому ОСОБА_10 військовий рюкзак із його вмістом, а саме: планшетом моделі «РосоРа» об`ємом пам`яті 8/256 GB, у корпусі сірого кольору, вартістю 7484 грн. 53 коп., з чохлом піксельного кольору, пультом керування дронами моделі «RadioMaster TX 16 ELRS» вартістю 8400 грн. 00 коп., чотирма FPV-дрони «MARK4» 10 дюймів, вартістю 56204 грн. 52 коп., бронежилетом 4-го класу Warmorgen. 3 Мах. Пиксель. Вес 8,5 кг, вартістю 5603 грн. 38 коп., аптечкою, військовою тактичною «IFAK», вартістю 3627 грн. 70 коп., напашником, ножем, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, чотирма підсумками для магазинів «АК Cordura 1000» вартістю 1526 грн. 00 коп., каскою «TOR-D» разом із «кавер» вартістю 8233 грн. 33 коп., військовою форма (флісова кофта, футболка), які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, залишив місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, та в подальшому, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 91 079 грн. 46 коп.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю. Пояснив, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому. Суду надав показання, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , під час проходження служби отримав травму щелепи під час виходу з позицій, внаслідок чого проходив лікування в лікарні №4 в Дніпрі. 13.01.2025 мав повернутися до місця несення служби у військовій частині в Дніпропетровській області, чого не зробив. За час відсутності у військовій частині до 22.08.2025 працював, займався різними справами. 22.08.2025 зранку на вокзалі познайомився з ОСОБА_11 , вжили алкоголь, при останньому був рюкзак з речами. Після чого, в той час, коли ОСОБА_11 надавав дівчині медичну допомогу він заволодів його рюкзаком з речами, які зазначені в обвинувальному акті, планшет, пульт, чотири дрони, бронежилет, аптечка, напашник, ніж, військова форма, каска, підсумки, форма. Вартість речей, встановлену експертом не оспорює. Речі були в рюкзаку, куди їх подів точно не пам`ятає, через стан алкогольного сп`яніння, однак, з ним при затримання був бронік, який і вилучили.

Зазначив, що раніше не притягався до кримінальної відповідальності, вперше таке трапилось, висновки належні зробив, бажає виправитися та продовжити військову службу.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, підстав для самообмови судом не встановлено.

Потерпілий ОСОБА_10 надав до суду заяву, в якій просив розглянути кримінальне провадження без його участі, покарання призначити на розсуд суду, згоден на проведення судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, наслідки зрозумілі. Цивільний позов заявляти не буде.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю підтверджує обставини кримінальних правопорушень, не заперечує їх, учасники не оспорюють кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не мають наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухав прокурора, обвинуваченого, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Практика Верховного Суду є сталою, що для відмежування крадіжки від грабежу слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, кваліфікуються як грабіж. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 № 569/3671/17, від 13.11.2018 № 401/2807/16-к).

Таким чином, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.5 ст. 407 КК України як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, ОСОБА_6 вчинив тяжкі злочини, є військовослужбовцем, за місцем несення військової служби характеризується негативно, раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Потерпілий ОСОБА_9 претензій до обвинуваченого не має.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття, що ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_6 своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності понести кримінальну відповідальність.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

Відповідно до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року в справі № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Також суд зазначає, що ст. ст. 69,75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виключають можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

03.03.2022 року законодавцем внесено зміни до КК України, зокрема, і ст. 186 КК України. Сама назва Закону "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство"свідчить про те, що законодавець свідомо посилив відповідальність, щоб стримати такі явища як мародерство та інші злочини в період вразливості суспільства, пов`язаної з воєнним станом. Держава продемонструвала, що в умовах війни, коли суспільство спільними силами працює на захист держави, суверенітету, економіки, життя, відсутня можливість відволікатись та толерувати навіть загальнокримінальну злочинність.

Враховуючи викладені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також конкретні обставини кримінального провадження, які в своїй єдності й сукупності знижують ступінь небезпечності особи для суспільства, позицію учасників, суд вважає, що ОСОБА_6 можливо призначити мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідних статей Особливої частини КК України.

На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, що захищаються та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 затриманий 22.08.2025 о 09.49 год. на підставі ст. 208 КПК України (а.с.119-123). Ухвалою слідчого судді від 23.08.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки обвинуваченому обирається покарання у виді позбавлення волі, підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає і вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись статтями 371, 373, 374, 395, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 22 серпня 2025 року до набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироку законної сили.

Речові докази:

- бронежилет 4-го класу з наліпкою з прізвищем " ОСОБА_11 " на бронеплитах та на аптечці на наплічнику напис "ЗРВ", а також напошником, ніж з надписом "Dering" та "440 Steel", чотири підсумки для магазинів "АК" з шевроном з написом "Харків" в спецпакеті №QYH0224976, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція 126), повернути власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасував арешт майна, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 29.08.2025 (справа 203/5955/25);

- футболку зеленого кольору, вилучену у ОСОБА_6 при затриманні, в спецпакеті №PSP 3246846, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція 127), повернути власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасував арешт майна, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 29.08.2025 (справа 203/5955/25);

- 3 відео файли з назвами WhatsApp Video 2025-10-01 at 10.15.56(3); WhatsApp Video 2025-10-01 at 10.15.56(5); WhatsApp Video 2025-10-01 at 11.57.00 з відеозаписом з камер відеоспостереження, розташованих на фасаді побутового приміщення за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 2, від 22.08.2025 без звукозапису з кольоровим зображенням, що знаходяться у володінні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які містяться на компакт-диску з написом Axent DVD+R,7GB 120 min16х, визнані документом, що зберігаються в матеріалах провадження, залишити в матеріалах провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати на проведення експертизи №2270 від 16.09.2025 у розмірі 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) гривні 24 копійок.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1