Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №487/2577/25 — Миколаївський апеляційний суд

12.01.26

22-ц/812/104/26

Провадження № 22-ц/812/104/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 січня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/2577/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: представника позивача Баженова Д.В., представника відповідача Вірченко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Баженовим Дмитром Вікторовичем,

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 21 жовтня 2025 року під головуванням судді Притуляк І.О. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Баженова Д.В., звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі – ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ») про захист прав споживачів.

Представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно у 2023 році від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» почали надходити повідомлення про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, розмір якої станом на 01 січня 2025 року становить - 3494 грн. 89 коп. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

З нарахуванням заборгованості позивач не згоден, оскільки з 23 травня 2008 року його квартиру було відключено від центрального опалення, що підтверджується актом «Про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО та ГВП», тому власники та співвласники будинку не укладали будь-яких договорів з ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» про надання теплової енергії, оскільки не потребують отримання послуг від компанії.

Вважав хибним проведення ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 зі змінами внесеними наказом міністерства від 28 грудня 2021 року № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429).

Наголосив на тому, що вказана Методика може застосовуватися лише після того, як споживачі (власники квартир) укладуть нові договори з виконавцями комунальних послуг відповідно до Закону «Про житлово-комунальні послуги», фактично всі правові відносини між позивачем та відповідачем закінчились з 23 травня 2008 року.

Також зазначив, що опалювальні прилади в місцях загального користування у зазначеному будинку повністю відсутні, що підтверджується документально. Фактично під`їзд та інші приміщення загального користування не опалюються.

Таким чином, ОСОБА_1 , як власник житлового приміщення-квартири, фактично не отримує та не отримував жодної послуги з постачання теплової енергії, а ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» взагалі не має технічної можливості надати таку послугу, через відсутність мережі опалення приміщень загального користування. Отже, вимога щодо оплати теплової енергії за централізоване опалення не може бути застосована до позивача, адже він не користується цією системою та не отримує цю послугу.

Крім того, відповідно до довідки від 10 серпня 2023 року, житловий будинок АДРЕСА_2 , було взято в управління ТОВ УК «Домсервис». У вказаній довідці зазначено, що в другому під`їзді прилади та мережеві труби опалення відсутні.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати факт відсутності опалення в місцях загального користування під`їзду АДРЕСА_3 ; визнати протиправними нарахування ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» за надані послуги теплової енергії в місцях загального користування під`їзду АДРЕСА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; скасувати в повному обсязі нарахування ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» за надані послуги теплової енергії в місцях загального користування під`їзду АДРЕСА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як співвласник квартири АДРЕСА_4 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування в будинку, його допоміжних приміщень та внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Щодо посилання позивача на відсутність приладів опалення у місцях загального користування будинку, суд зазначав, що відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку. Співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Отже, посилання позивача на відсутність приладів опалення у місцях загального користування, не впливає на його обов`язок здійснювати оплату теплової енергій яка надається, у тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Позивач не надав належних та допустимих доказів відсутності опалення у місцях загального користування всього будинку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Баженова Д.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність фактичним обставинам справи, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Новий договір після 2008 року не укладався, а Методика № 315 може застосовуватися лише після укладення нових договорів, що підтверджується судовою практикою. Посилання відповідача та суду на «публічний договір приєднання» з 01 листопада 2021 року є неправомірним, оскільки відсутність послуги (неопалювані МЗК) та фактичне відключення з 2008 року унеможливлюють виникнення договірних відносин по суті.

Апелянт вказує, що суд не надав належної оцінки ключовому факту – відсутності опалювальних приладів та мережевих труб у місцях загального користування під`їзду № 2 будинку № 15, що підтверджується довідкою ТОВ УК «Домсервіс» від 10 серпня 2023 року та було вказано у позові.

Позивач стверджує, що якщо в МЗК фізично відсутня внутрішньобудинкова система опалення (прилади та мережеві труби), то послуга з опалення МЗК фактично не надається, а відповідач не має технічної можливості її надати.

Оскільки витрати на опалення МЗК відсутні (через відсутність системи), нарахування є необґрунтованими та протиправними.

На думку апелянта пункт 8 р. IV Методики, який передбачає спрощене визначення обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби у розмірі 20 % для 9-ти поверхових будинків у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, на який посилається суд у рішенні, застосовано невірно, оскільки, спрощений розрахунок (20 %) застосовується у разі відсутності даних, а не у разі фізичної відсутності самої системи опалення у МЗК. Якщо системи нема, то витрати на опалення МЗК дорівнюють нулю. Навіть якщо застосовувати Методику, суд не врахував, що згідно з пунктом 8 р. IV (у змінах 2021 р.), обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, додатково коригується із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням, що впливає на зменшення відсотка.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухилився від надання оцінки наведеним у позові доказам: Акту від 23 травня 2008 року про відключення квартири від ЦО та ГВП; довідці ТОВ УК «Домсервіс» від 10 серпня 2023 року про відсутність приладів та мережевих труб опалення у під`їзді № 2.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу від представника ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» надійшов відзив, в якому представник відповідача вважає, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва є законним та обґрунтованим; судом дотримані норми процесуального та матеріального права, досліджені всі докази відповідача і позивача, та вірно враховані при винесенні рішення. А тому вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача зазначає, що в силу положень частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Починаючи з жовтня 2021 року зі всіма співвласниками багатоквартирних будинків діє публічний договір приєднання. Відсутність письмового договору щодо житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від обов`язку оплати послуг. Зобов`язання позивача оплатити надані послуги виникає на підставі закону. Наголошує, що з позивачем фактично укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Розподіл теплової енергії здійснюється на підставі останньої редакції Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка набрала законної чинності 28 січня 2022 року.

Позивачу нараховується загальнобудинкові потреби відповідно до Методики № 315. На думку відповідача, позивач помилково вважає, що загальнобудинкові потреби це лише місця загального користування. Будинок АДРЕСА_2 обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії та є 9-ти поверховою будівлею, та відповідно для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення застосовується 20% від загального обсягу споживання.

Квартира АДРЕСА_5 цього будинку, особовий рахунок № НОМЕР_1 , відключена від мережі централізованого опалення будинку та обладнана індивідуальною системою опалення.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.

2. Мотивувальна частина

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності на житло від 04 серпня1995 року).

Управління будинком АДРЕСА_6 здійснює ТОВ УК «Домсервіс».

Відповідно до Витягу із протоколу №43 засідання міжвідомчої комісії при адміністрації Заводського району по розгляду питань щодо відключення споживачів від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання від 23 листопада 2007 року, ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 було надано дозвіл на відключення квартири від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання з послідуючим улаштуванням 2 контурного котла.

Відповідно до Акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 14 травня 2008 року, квартира АДРЕСА_4 , була відключена від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.

ПрАТ «Миколаїська теплоелектроцентраль» надає послуги з постачання централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідно до довідки ТОВ УК «Домсервіс» від 10 травня 2023 року, у другому під`їзді (з кв. АДРЕСА_7 , опалення в місцях загального користування відсутнє.

Відповідно до Попередження від 22 лютого 2024 року №106-ф39 заборгованість за о/р НОМЕР_1 станом на 22 лютого 2024 року становить 1822,47 грн; попередження від 03 травня 2023 року №272-ф39, за о/р НОМЕР_1 станом на 03 травня 2023 року становить 1200,85 грн; попередження від 15 серпня 2023 року №482-ф39, за о/р НОМЕР_1 станом на 15 серпня 2023 року становить 1298, 56 грн.; попередження від 27 травня 2024 року №348-ф39, за о/р НОМЕР_1 станом на 27 травня 2024 року становить 2717,36 грн.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до положень статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (далі – Правила) передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з підпунктом 13 пункту 45 вказаних Правил споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Отже за аналізом наведених норм права належить дійти висновку, що обов`язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов`язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі – комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі – Методика).

У пункті 2 розділу І Методики визначено, що допоміжні приміщення – це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення – витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі – МЗК) – це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення – це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням – це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр) (пункт 3 розділу ІІІ Методики).

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до пункту 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Згідно з пунктом 12 вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку – 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку – 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів – 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості – відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Виходячи з абз. 2 пункту 9 вказаного розділу Методики, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал.

Zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку) /загальна опалювальна площа будівлі/будинку (ES оп.буд).

Отже з огляду на викладене, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надає послугу теплопостачання до будинку АДРЕСА_6 , який обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії та є 9-ти поверховою будівлею, та відповідно для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення застосовується 20% від загального обсягу споживання. Нарахування здійснювалося відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики, у зв`язку із відсутністю даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень, дані щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалі та на горищі.

Квартира АДРЕСА_5 цього будинку, особовий рахунок № НОМЕР_1 , відключена від мережі централізованого опалення будинку та обладнана індивідуальною системою опалення.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.

За такого, дії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» щодо нарахування позивачу витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, є правомірним.

А тому суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів та встановлених фактичних обставин справи, правильно врахував, що позивач не надав належних та допустимих доказів відсутності опалення у місцях загального користування всього будинку; позивач як власник квартири, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення внутрішньобудинкових систем опалення, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання апелянта на відсутність опалювальних приладів та мережевих труб у місцях загального користування, під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_2 , не впливає на обов`язок позивача здійснювати оплату теплової енергії, яка надається в тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, які належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту – відсутності опалювальних приладів та мережевих труб у місцях загального користування.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, місцевий суд надав оцінку таким доводам, зазначивши, що враховуючи положення Правил, відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку. Співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Отже, посилання позивача на відсутність приладів опалення у місцях загального користування, не впливає на його обов`язок здійснювати оплату теплової енергій яка надається, у тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не укладав договору з відповідачем після 2008 року, а тому у нього відсутній обов`язок оплачувати послугу з теплопостачання, є необґрунтованим.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Баженовим Дмитром Вікторовичем, залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими у статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

СуддіН.О. Тищук

Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 14 січня 2026 року.