Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №943/1996/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/1996/25 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.

Провадження № 33/811/2048/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., у відкритому судовому засіданні у м. Львові, з участю представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,– адвоката Межвінського Святослава Дмитровича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Межвінського С.Д. на постанову Буського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року,

встановив:

постановою Буського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Відповідно до постанови, з протоколу серії ЕПР1 № 481065 від 12.10.2025 року, вбачається, що цього ж дня 12.10.2025 року о 12.17 год в м. Буську на площі Майдан Незалежності, 1, Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Caddy, н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія, на місці зупинки тарнспортного засобу, з застосуванням приладу Драгер, результат продування такого 0,57 % проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, адвокат Межвінський С.Д. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати Буського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, суддя місцевого суду не надав належної правової оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи та допустив неповноту з`ясування обставин, яка вплинула на правильність прийняття рішень.

Стверджує, що відеозапис події здійснено відео реєстратором сертифікат та декларація відповідності якого втратили чинність, а сам відеозапис не є безперервним.

Звертає увагу на те, що обставини зупинки автомобіля були предметом дослідження судом (справи №943/2028/25 та №943/2030/25), за результатом розгляду яких постанови поліцейських за керування транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху скасовані, відтак всі наступні дії щодо ОСОБА_1 , зокрема проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння є незаконним.

Наголошує, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки працівники поліції зупинили його без передбачених законом підстав, а огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено із порушенням процедури, встановленої законом, відповідно результати такого огляду є недійсними.

Заявляє, що із долученого до матеріалів справи відеозапису слідує, що ОСОБА_1 не було повідомлено про порядок застосування спеціального технічного засобу, не було видано направлення на огляд водія на стан алкогольного сп`яніння та не роз`яснено право на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у випадку незгоди із таким результатом.

Покликається на практику Європейського суду з прав людини.

Заслухавши пояснення адвоката Межвінського С.Д. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 481065 від 12.10.2025 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних; Drager ALCOTEST 6810, тест №3140, результат 0,57 проміле; відео матеріалах, що долучені до матеріалів справи.

Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту судового розгляду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Згідно з ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Працівниками поліції було дотримано вимоги закону під час проведення огляду та складання процесуальних документів.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли справи не містять відомостей про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.294 КУпАП, оскільки вони підтверджують порушення водієм вимог п.2.9а ПДР України.

Суд відхиляє апеляційні доводи, оскільки вони є безпідставними.

Зокрема, доводи про те, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 та законних підстав для зупинки працівниками поліції транспортного засобу під час події.

Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції здійснили зупинку водія автомобіля марки Caddy, н/з НОМЕР_1 за порушення правил дорожнього руху (зупинка транспортного засобу на перехресті). Під час спілкування в ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та йому було запропоновано пройти огляд огляд на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» на що, ОСОБА_1 погодився та пройшов такий огляд.

Апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо незаконності зупинки автомобіля, та вважає, що висновок місцевого суду про те, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та наголошує, що ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, як і погодився з результатом такого огляду зазначивши, що «вживав алкоголь вчора».

Згадане повністю доводиться відеозаписом, що долучено до матеріалів справи. Так, на оглянутому апеляційним судом відеозаписі з камер спостереження працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення. Такий відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а тому доводи захисника про те, що відеозапис є небезперервним, як на підставу скасування постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Вирішуючи питання про визначення щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності –– ОСОБА_1 – адвоката Межвінського Святослава Дмитровича – залишити без задоволення.

Постанову Буського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА - МИКИЧ