Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №740/5170/25 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

Суд: Борзнянський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 січня 2026 р.

Справа: №740/5170/25

Суддя: Ріхтер В. В.

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №740/5170/25

Провадження № 2/730/19/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» (далі – позивач, ТОВ «Брайт інвестмент») через свого представника Кириченко О.М. звернулося до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, позичальник, клієнт, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02.06.2019 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі – АТ «ОТП Банк», банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2024124311 (надалі – договір). Позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит. Проте ОСОБА_1 неналежно виконував свої зобов`язання за вказаним договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно ухвали від 09.09.2025 Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області ухвалив дану справу передати за підсудністю до Борзнянського районного суду Чернігівської області.

Згідно ухвали від 14.10.2025 Борзнянський районний суд Чернігівської області постановив прийняти до розгляду дану позовну заяву та відкрити спрощене позовне провадження у цивільній справі. Здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

27.10.2025 від представника позивача Кириченко О.М. засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. У матеріалах справи міститься письмове клопотання представника позивача про проведення розгляду справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, однак у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2024124311. Цей договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів. Позичальнику надано декілька різних послуг – кредитування та видача обслуговування картки.

П. 2 договору визначено умови укладання заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2024124311_CARD від 02.06.2019, що є невід`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та правил користування карткою інформаційного листка, тарифів банку, які розміщені на офіційному сайті банку. На підставі заяви-анкети банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.

Відповідно до заяви-анкети визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається заявою-анкетою, тарифами банку та договором. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5 % у місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.

Таким чином, 02.06.2019 відповідач звернувся до банку із вимогою відкриття рахунку із кредитною лінією, тим самим підписавши договір, гарантує, що йому зрозумілі і він погоджується з усіма положеннями договору, правилами та тарифами банку, з якими він ознайомився сам та зобов`язується ознайомити кожну довірену особу.

Шляхом підписання договору клієнт заявляє, гарантує та підтверджує, що банк надав клієнту в письмовій формі та в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством, що захищає права споживачів; клієнт перед укладанням договору ознайомився з інформацією, визначеною паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту, із порівнянням різних пропозицій банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладання договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; із договором, правилами, інформаційним листком, тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, згодний, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; отримав свій примірник заяви-анкети та іншу документацію, на розсуд банку, яка необхідна позичальнику/клієнту для користування банківськими послугами.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту до договору, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості.

Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так, останній платіж відповідачем було внесено 12.04.2020.

У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 36 819,71 грн (у т.ч. заборгованість за тілом кредиту – 22 103,60 грн; заборгованість за відсотками – 14 716,11 грн).

Також, 06.10.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2026468765. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору відповідач отримав кредит на придбання товару.

Відповідно до кредитного договору визначено умови обслуговування кредитної лінії. Зокрема за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається заявою-анкетою, тарифами банку та договором. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5 % у місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних. Згідно п. 1.3. повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтет них платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань.

Датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору.

Шляхом підписання договору клієнт підтвердив, що банк надав клієнту в письмовій формі та в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством, що захищає права споживачів; клієнт перед укладанням договору ознайомився з інформацією, визначеною паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту, із порівнянням різних пропозицій банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладання договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; із договором, правилами, інформаційним листком, тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, згодний, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; отримав свій примірник заяви-анкети та іншу документацію, на розсуд банку, яка необхідна позичальнику/клієнту для користування банківськими послугами.

Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так, останній платіж відповідачем було внесено 09.06.2020.

Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 7 788,15 грн (у т.ч. заборгованість за тілом кредиту – 1 615,94 грн; заборгованість за відсотками – 0,37 грн; загальна сума боргу по комісії – 6.171,84 грн).

13.05.2025 позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості. Дана вимога не була отримана відповідачем, а повернулась за закінченням терміну зберігання (адресат відсутній за вказаною адресою).

24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками, у розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (додаток № 1 до договору), зокрема за кредитним договором № 2024124311 від 02.06.2019 та за кредитним договором № 2026468765 від 06.10.2019, укладеними між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі з правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо тінше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у форматі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Згідно ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даним в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача комісії, то суд зазначає таке.

Так, 10 червня 2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі необхідність внесення плати за надання кредиту комісія передбачена в п. 4 паспорта споживчого кредиту.

При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.

Ураховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати разову комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 6 171,84 грн.

Крім зазначеного, позивач просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України вказано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

По даній справі позивачем понесені витрати на професійну правову допомогу адвоката Чміль Ю.В. у сумі 8 500,00 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами (копіями ордеру на надання правничої допомоги, договору № 01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023, додатку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/05-23 від 01.05.2023,акту про надання правничої допомоги № 2010-25 до договору про надання правової допомоги № 01/05-23 від 01.05.2023).

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Одночасно суд зважує на ту обставину, що відповідачем не оспорювався вказаний розмір витрат, понесених відповідачем на професійну правову допомогу, який є співмірним зі складністю даної справи, наданим адвокатом часом та обсягом послуг, ціною позову та значенням справи для сторін, відповідає критерію реальності та розумності таких витрат, й всупереч вимог ст.ст. 12, 13, 81, ч. 6 ст. 137 ЦПК України позивачем нічим не спростований.

Щодо судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги на загальну суму 44 607,86 грн задоволені судом на 86,16 % (38 436,02/44 607,86=86,16 %), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2 087,14 грн (2 422,40х0,8616=2 087,14).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 89, 142, 206, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» (місцезнаходження: 49001, вул. Січових Стрільців, буд. 9, м. Дніпро Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за кредитним договором № 2024124311 від 02.06.2019 у розмірі 36 819,71 грн (тридцять шість тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 71 копійка), у тому числі заборгованість за тілом кредиту у розмірі 22 103,60 грн (двадцять дві тисячі сто три гривні 60 копійок; заборгованість за відсотками у розмірі 14 716,11 грн (чотирнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 11 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» (місцезнаходження: 49001, вул. Січових Стрільців, буд. 9, м. Дніпро Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за кредитним договором № 2026468765 від 06.09.2019 у розмірі 1 616,31 грн (одна тисяча шістсот шістнадцять гривень 31 копійка), у тому числі заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 615,94 грн (одна тисяча шістсот п`ятнадцять гривень 94 копійки; заборгованість за відсотками у розмірі 0,37 грн (нуль гривень 37 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ріхтер В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua