Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №592/14674/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/14674/25

Провадження №2/592/250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

Головуючого судді Литовченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Соляник Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

установив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом та свої позовні вимоги мотивує, що 20.12.2019 ОСОБА_1 уклав з АТ «Кредобанк» кредитний Договір №іро14191.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Банк видав позичальнику кредит в сумі 874 000,00 грн. на строк до 19 квітня 2038 року, на цілі визначені у п.п. 2.2., 2.4. Кредитного договору.

Відповідно до пунктів Кредитного договору Позичальник прийняв на себе обов`язок повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим Договором та Додатковими договорами.

Відповідно до умов Кредитного договору у випадку прострочення погашення кредиту або іншого порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків Позичальником, Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту. В свою чергу, Позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит та інші нарахування.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 20.12.2019 між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання позичальником своїх зобов`язань в повному обсязі. Поручитель зобов`язаний сплатити Кредитору заборгованість Позичальника протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором. Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту.

Відповідачі своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконують, внаслідок чого станом на 11.07.2025 року заборгованість за Кредитним договором становить 665 116,94 грн., в т.ч.: Заборгованість за основним боргом ( тіло): 577 268,22 грн.; Сума заборгованості за відсотками: 87 848,72 грн.; Прострочена Комісія: 0,00 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору 31.03.2025 на адресу ОСОБА_1 16.07.2025 на адресу поручителя ОСОБА_2 направлено Досудові вимоги щодо виконання договірних зобов`язань. Дані вимоги залишено відповідачами без реагування. AT «Кредобанк» вчинило всі необхідні дії для досудового урегулювання спору.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № іро14191 у розмірі 665 116,94 грн. та судовий збір у розмірі 9976,75 грн.

Відповідач ОСОБА_1 правом на подання Відзиву на позовну заяву не скористався, письмових пояснень до суду не подано.

23.10.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що банк видає позичальнику кредит на строк до 19 квітня 2038 року та передбачає повернення кредитних коштів та сплату процентів за їх користування частинами, щомісяця.

Звертаючись з позовом, банк посилається на те, що через порушення позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо сплати щомісячних платежів виникла заборгованість, яка не була сплачена на вимогу позивача про дострокове повернення кредиту.

Однак, таке твердження представника позивача про наявність підстав для дострокового стягнення з позичальника та поручителя неповернутої суми кредиту є помилковим.

За такого позивач має довести, а суд перевірити, чи була у позичальника ОСОБА_1 на день направлення досудової вимоги про дострокове повернення усіх сум за договором прострочена заборгованість за кредитом та процентами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, позивач обрахував відсотки за користування кредитом з 20 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року по ставці в розмірі 17%, з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року - 15,49%, з 01 липня 2023 року по 30 вересня 2023 року -17,25%, з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2024 року -18,48%, з 01 січня 2025 року по 11 липня 2025 року 17,46%.

На момент укладення цього договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки в розмірі 17%, починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються відповідно до встановленого для цих періодів розміру змінюваної процентної ставки, (п.3.3., п. 3.4. кредитного договору).

Відповідачка вважає, що позивач не довів, що зміна процентної ставки відбулася з дотриманням умов договору, передбачених пунктом 3.8., а твердження представника позивача можуть сприйматись лише як припущення, на яких у відповідності до ст. 81 ч. 6 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення.

Так, згідно графіку погашення заборгованості станом на 28 березня 2025 року з урахуванням первісної процентної ставки відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний був сплатити банку за договором 818 950 грн. 67 коп. основного боргу та процентів, а згідно розрахунку заборгованості сплатив за цей період 826 955 грн. 57 коп. Тобто на день звернення банку до нього з вимогою про дострокове повернення коштів за договором у нього не було простроченої заборгованості, а отже і підстав для дострокового повернення усіх сум за кредитним договором також не було.

За такого позовні вимоги є необґрунтованими через недоведеність позивачем підстав для дострокового повернення усіх передбачених договором сум.

В матеріалах справи наявна досудова вимога AT «Кредобанк» від 28 березня 2025 року про дострокове повернення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами у сумі 639 121,06 грн., надіслана банком ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .

Також в матеріалах справи міститься досудова вимога AT «Кредобанк» від 15 липня 2025 року про дострокове повернення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами у сумі 639 121,06 грн., надіслана банком поручителю ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2

Зі змісту досудової вимоги від 28 березня 2025 року вбачається, що кредитор, вимагає від боржника протягом 60 календарних днів саме з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку, не пізніше 65 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, що взагалі ні договором ні Законом не передбачено, усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість. Доказів отримання відповідачами за позовом зазначених вимог матеріали справи не містять.

Не надано позивачем і доказів на підтвердження того, що банком надсилався на адресу позичальника лист про розірвання укладеного кредитного договору, що давало б йому право вимоги дострокового повернення кредитних коштів

29.10.2025 від представника позивача надійшла Відповідь на відзив в якій просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що Банком вжито усіх заходів для повідомлення відповідачів щодо виконання договірних зобов`язань.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Дослідивши наявні докази по справі, надані сторонами, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 грудня 2019 року між АТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № іро14191, за умовами якого Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до п. 4 кредитного договору позичальник прийняв на себе обов`язок повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим Договором та Додатковими договорами.

Дата погашення кредиту згідно кредитного договору 19 квітня 2038. Сума виданого кредиту 874000 грн (підп. 2.1.), що підтверджується меморіальним ордером № 73269820 від 20 грудня 2019 року.

Кредит видається на нерухомість в кредит ВР будинок за адресою АДРЕСА_3 , та земельна ділянка за цією ж адресою.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак заборгованість по сумі основного боргу та нарахованим відсоткам за користування кредитом позичальником у встановлені строки не була сплачена.

20 грудня 2019 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № іро14191 між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № іро14191 від 20 грудня 2019 року, сума боргу ОСОБА_1 станом на 11.07.2025 року заборгованість за Кредитним договором становить 665 116,94 грн., в т.ч.: Заборгованість за основним боргом ( тіло): 577 268,22 грн.; Сума заборгованості за відсотками: 87 848,72 грн.; Прострочена Комісія: 0,00 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору 31.03.2025 на адресу ОСОБА_1 16.07.2025 на адресу поручителя ОСОБА_2 направлено Досудові вимоги щодо виконання договірних зобов`язань. Дані вимоги залишено відповідачами без реагування. AT «Кредобанк» вчинило всі необхідні дії для досудового урегулювання спору.

Доказів на підтвердження отримання Відповідачами листів в матеріалах справи відсутні.

Як убачається із п.4.9, 4.10 Договору № іро14191 від 20 грудня 2019 року банк у випадках, передбачених п. 2.9. Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника. У випадку несвоєчасної сплати процентів, комісії, інших платежів за Кредитним договором та/або повернення кредиту (частини кредиту) право Банку вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплаті платежів за цим Кредитним договором виникає, у разі прострочення сплати процентів, комісій, інших платежів за Кредитним договором та/або повернення кредиту (частини кредиту) щонайменше на три календарні місяці. Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення Банку, передбаченого п.4.9. цього Кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дні отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 60-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку (п.4.9. Кредитного договору).

Як зазначається сторонами по справі, АТ «Кредобанк» раніше звертався до Ковпаківського районного суду м. Суми до відповідачів з аналогічним позовом.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.01.2024 (справа №592/9954/23) у задоволенні позовних вимог представника Гончарової Уляни Ігорівни, яка діє в інтересах АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Сумського апеляційного суду від 09.07.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» залишено без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2024 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Положеннями частини 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Суд дійшов висновку про те, що в порушення умов кредитного договору № іро14191 від 20 грудня 2019 року та вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України АТ «КРЕДОБАНК» не надав суду достатніх та належних доказів настання у позичальника та поручителя обов`язку дострокового погашення заборгованість за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази особистого вручення такої вимоги відповідача, а саме направлення позичальнику досудової вимоги відправлень не свідчить про її отримання відповідачем.

Так, визначальним для цієї справи є з`ясування обставин, чи настав (виник) у позичальника та поручителя обов`язок дострокового виконання основного зобов`язання за кредитним договором та договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Правовідносини банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб регулюється ЗУ «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також ЗУ «Про захист прав споживачів».

Із змісту Кредитного договору № іро14191 від 20 грудня 2019 року, вбачається, що за своїм характером, розміром виданого кредиту, строком кредитування, а також метою отримання кредитних коштів, цей договір є споживчим кредитом, оскільки не пов`язаний з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням позичальником обов`язків найманого працівника (ст.ст. 1, 3 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, на правовідносини сторін розповсюджується дія і норми ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» згідно якої, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», не дотримавши передбачений порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то у позичальника немає обов`язку достроково повертати кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Тому, застосовуючи умови кредитного договору, суд не має правових підстав для висновку, що строк кредитування достроково припинився та у позичальника виник обов`язок дострокового повернення усієї суми кредиту.

Звертаючись до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, позивач як кредитор мав довести, що настали обставини, за яких у позичальника припинилося право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, зокрема у зв`язку з невиконанням позичальником умов договору, за яких таке право існувало (наприклад, несплата чергових щомісячних платежів протягом певного періоду тощо), а у кредитора з цих підстав виникло право вимагати повернення несплаченої суми кредиту у повному обсязі.

Такі обставини є фактичною підставою позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10.02.2010).

Судові витрати.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню і судові витрати з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265 ЦПК України, суд ,-

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач – Акціонерне товариство «Кредобанк» - м. Львів вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862.

Відповідачі – ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 – АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Олександр ЛИТОВЧЕНКО