Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №158/3605/25 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3605/25

Провадження № 2/0158/173/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

13 січня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Корецької В.В.,

при секретарі – Процик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.06.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «Техно Драйв» №3378916928-081752, відповідно до умов якого, останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 24390,20 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 27.09.2025р. включно (строк кредитування 90 днів).

За користування кредитом позичальник, починаючи з дня видачі кредиту, щоденно сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою 292% річних протягом всього строку кредитування, що за базовим розміром становить 0.80% на день від суми кредиту. Нарахування процентів проводиться щоденно на суму залишку заборгованості за кредитом на початок дня.

Нарахування процентів за користування кредитом повністю і остаточно припиняється в останній день повернення кредиту 27.09.2025р. Сторони погоджуються, що при неповерненні кредиту у встановлений договором строк позичальник сплачує проценти за неправомірне користування грошовими коштами після закінчення визначеного договором строку кредитування відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України у встановленому цим пунктом договору розмірі з врахуванням положень пункту 6.4. цього договору щодо обмеження суми нарахувань.

Відповідач умови договору позики не виконав, грошові кошти в строк не повернув, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 40758,23 грн., яка складається з: 19243,84 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9319.39 грн. - борг відсотків за кредитом; 12195,00 грн. – борг штрафу.

З врахуванням наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» заборгованість за договором позики «Техно Драйв» №3378916928-081752 від 30.06.2025р. у розмірі 40758,23 грн. та судові витрати пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно мотивувальної частини позовної заяви, просить розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відтак, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до статті 280 ЦПК України.

Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 30.06.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «Техно Драйв» №3378916928-081752, відповідно до умов якого, останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 24390,20 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 27.09.2025р. включно (строк кредитування 90 днів). Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором.

За користування кредитом позичальник, починаючи з дня видачі кредиту, щоденно сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою 292% річних протягом всього строку кредитування, що за базовим розміром становить 0.80% на день від суми кредиту. Нарахування процентів проводиться щоденно на суму залишку заборгованості за кредитом на початок дня. Нарахування процентів за користування кредитом повністю і остаточно припиняється в останній день повернення кредиту 27.09.2025р. Сторони погоджуються, що при неповерненні кредиту у встановлений договором строк позичальник сплачує проценти за неправомірне користування грошовими коштами після закінчення визначеного договором строку кредитування відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України у встановленому цим пунктом договору розмірі з врахуванням положень пункту 6.4. цього договору щодо обмеження суми нарахувань.

Відповідач умови договору позики не виконав, грошові кошти в строк не повернув, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 40758,23 грн., яка складається з: 19243,84 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9319.39 грн. - борг відсотків за кредитом; 12195,00 грн. – борг штрафу.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача по справі ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 28563,23 грн., яка складається з: 19243,84 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9319.39 грн. - борг відсотків за кредитом.

Щодо заявленої суми заборгованості за штрафом в розмірі 12195,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Суд зазначає, що норми ЦК України в частині обов`язку списання нарахованої неустойки не суперечать положенням спеціального закону - Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Нарахована неустойка у виді штрафу в розмірі 12195,00 грн підлягає списанню позикодацем.

Отже, нарахування штрафу в розмірі 12195,00 гривень є безпідставним, а позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму – 1697 грн 60 коп. (28563,23 грн. / 40758,23 грн. х 2422 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення . Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 513, 514, 517, 526, 626, 628, 638-639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (код ЄДРПОУ 43868852) заборгованість за договором позики №3378916928-081752 від 30.06.2025р. в розмірі 28563 (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (код ЄДРПОУ 43868852) понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 1697 (одна тисяча шістсот дев`яносто сім) грн 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (код ЄДРПОУ 43868852, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2;

представник позивача: Дутка Вероніка Вадимівна, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2, рнокпп: НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Суддя Ківерцівського районного суду Корецька В.В.