Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №523/27071/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/27071/25

Провадження №2-а/523/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.

за участю секретаря - Дзюба Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на наступні обставини.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 № R242467 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000(сімнадцять тисяч) грн. за те, що: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП

Позивач вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП є незаконною з наступних підстав:

1. В порушення вимог ст. 283 КУпАП Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанова не містить взагалі конкретних опис обставин, установлених під час розгляду справи, що стосується обов`язкову вимогу зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, то нормативні акти наведені у Постанові суперечать фактичним обставинам, так: ОСОБА_1 ставиться в провину порушення ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка містить 6 частин, кожна з яких має підпункти.

У Постанові від 07.12.2025р., зазначено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, проте у Постанові не зазначено саме дата повістки, як і не зазначено дату, час і до якого саме ТЦК та СП необхідно було прибути ОСОБА_1 .

У Постанові від 07.12.2025р. відсутні дані про те, у який саме спосіб повістка адресована ОСОБА_1 було спрямовано на його адресу або вручена особисто ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 має зареєстровану адресу проживання, АДРЕСА_1 та стверджує, що на його адресу не приходила впродовж 2024-2025р. Позивач стверджує, що ніяких повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 так і інших ІНФОРМАЦІЯ_5 , він регулярно відвідує поштове відділення АТ "Укрпошта" № 65003 для отримання посилок інтернет магазинів " ТЕМУ ", " АЛІЕКСПРЕС ", але повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 на його адресу не надходило.

2. На посилання у Постанові на заяву в якій він зазначає що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, Позивач пояснює наступне.

На початку грудня 2025р. в його телефоні у мобільному застосунку "Резерв+" з`явилось повідомлення, що ІНФОРМАЦІЯ_8 для складення адміністративного протоколу за не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. Після чого, ОСОБА_1 . Через мобільний застосунок "Резерв+" звернувся до ТЦК та СП з заявою про розгляд справи, сподіваючись, що під час розгляду справи буде з`ясовано, що на його адресу ніяких повісток не надходило. Проте отримав через застосунок "Резерв+" повідомлення про штраф у розмірі 17 000грн. Та ще повідомлення про те що він не пройшов(відмовився від проходження) ВЛК.

Позивач посилається на те, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560)). Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (пункт 40 Порядку № 560). У разі вручення повістки належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: 1)особистий підпис про отримання повістки, 2)відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (пункт 41 Порядку № 560). Отже, особистий підпис про отримання повістки є один з способів підтвердження вручення повістки або ознайомлення з її змістом. Відеозапис є альтернативним способом доведення, якщо особистий підпис відсутній або виникає спір щодо особи, яка поставила підпис на повістці. Таким чином, Постанова від 07.12.2025р. не містить відомостей щодо вручення повістки Позивачу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а. Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

На підставі викладено, Позивач не погоджується із зазначеною Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 бо вважає себе невинним, постанову № R242467 від 07.12.2025р. необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Для захисту своїх прав та інтересів Позивач ОСОБА_1 був змушений звернутись за професійною юридичною допомогою. Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 0512/01/25 від 05.12.2025р. з адвокатом Дубіна Олександром Анатолійовичем, та Акту приймання-передачі наданих послуг, Позивачу були надані послуги з надання юридичної допомоги, вартість яких складає 10000(десять тисяч)грн

На підставі викладеного, позивач просить:

1.Скасувати Постанову № R242467 від 07.12.2025р.. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за фактом порушення правил військового обліку в особливий період припинити; 5. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 ЄДРПОУ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 968(дев`ятсот шістдесят вісім),96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рух справи.

Позовна заява подана до суду 15.12.2025р. через систему «Електронний суд» та 16.12.2025р. автоматизованою системою документообігу розподілена судді Кисельову В.К..

Ухвалою суду від 19.12.2025р. судом було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.12.2025р. о 10.30., з визначенням резервної дати 14.01.2026р. о 09.30.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача - адвокат Дубіна О.А. подав заяву, відповідно до якої просив справу розглянути у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 23.12.2025р. та 14.01.2026р., представники відповідача в судове не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки повідомлення про отримання судової повістки.

Відзив або будь-які небудь письмові пояснення представники відповідача до суду не направляли, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.

Так судом встановлено, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 № R242467 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000(сімнадцять тисяч) грн. за те, що: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП

Позивач вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП є незаконною з наступних підстав: 1. В порушення вимог ст. 283 КУпАП Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанова не містить взагалі конкретних опис обставин, установлених під час розгляду справи, що стосується обов`язкову вимогу зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, то нормативні акти наведені у Постанові суперечать фактичним обставинам, так: ОСОБА_1 ставиться в провину порушення ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка містить 6 частин, кожна з яких має підпункти.

У Постанові від 07.12.2025р., зазначено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, проте у Постанові не зазначено саме дата повістки, як і не зазначено дату, час і до якого саме ТЦК та СП необхідно було прибути ОСОБА_1 .

У Постанові від 07.12.2025р. відсутні дані про те, у який саме спосіб повістка адресована ОСОБА_1 було спрямовано на його адресу або вручена особисто ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 має зареєстровану адресу проживання, АДРЕСА_1 та стверджує, що на його адресу не приходила впродовж 2024-2025р. Позивач стверджує, що ніяких повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 так і інших ІНФОРМАЦІЯ_5 , він регулярно відвідує поштове відділення АТ "Укрпошта" № 65003 для отримання посилок інтернет магазинів " ТЕМУ ", " АЛІЕКСПРЕС ", але повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 на його адресу не надходило.

2. На посилання у Постанові на заяву в якій він зазначає що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, Позивач пояснює наступне.

На початку грудня 2025р. в його телефоні у мобільному застосунку "Резерв+" з`явилось повідомлення, що ІНФОРМАЦІЯ_8 для складення адміністративного протоколу за не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. Після чого, ОСОБА_1 . Через мобільний застосунок "Резерв+" звернувся до ТЦК та СП з заявою про розгляд справи, сподіваючись, що під час розгляду справи буде з`ясовано, що на його адресу ніяких повісток не надходило. Проте отримав через застосунок "Резерв+" повідомлення про штраф у розмірі 17 000грн. Та ще повідомлення про те що він не пройшов(відмовився від проходження) ВЛК.

У даній справи необхідно прийняти до уваги, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560)). Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (пункт 40 Порядку № 560). У разі вручення повістки належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: 1)особистий підпис про отримання повістки, 2)відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (пункт 41 Порядку № 560). Отже, особистий підпис про отримання повістки є один з способів підтвердження вручення повістки або ознайомлення з її змістом. Відеозапис є альтернативним способом доведення, якщо особистий підпис відсутній або виникає спір щодо особи, яка поставила підпис на повістці. Таким чином, Постанова від 07.12.2025р. не містить відомостей щодо вручення повістки Позивачу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а. Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд вважає, що отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та матеріали справи представники Відповідача мали можливість направити до суду відзив у справі, або пояснення з наявними доказами, але цього не зробили. Окрім того, у разі наявності поважних причин, з яких подати відзив у справі своєчасно неможливо, мали можливість про дану обставину повідомити суд завчасно, але цього не зробили. У зв`язку з чим, суд позбавлений можливості оцінити доводи відповідача.

Враховуючи вищезазначене, оскільки у справі відсутні докази повідомлення позивача до виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , то твердження у постанові, що позивач не з`явився за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не доведені.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Незважаючи на те, що згідно із ст. 251 КУпАП, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.

Однак, відповідачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що позбавляє суд можливості встановити в його діях складу правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані позивачем докази в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».

Згідно п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування Постанови № R242467 від 07.12.2025р.. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає задоволенню та справу щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає закриттю.

Щодо відшкодування витрати за надання професійної правничої допомоги.

Для захисту своїх прав та інтересів Позивач ОСОБА_1 був змушений звернутись за професійною юридичною допомогою. Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 0512/01/25 від 05.12.2025р. з адвокатом Дубіна Олександром Анатолійовичем, та Акту приймання-передачі наданих послуг, Позивачу були надані послуги з надання юридичної допомоги, вартість яких складає 10000(десять тисяч)грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За нормами ст.134 КАС України визначено:

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

За нормами ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що нормами КАС України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи відсутність акту про детальний опис робіт суд дійшов висновку, оскільки акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.12.2025р., який надав позивач до позовної заяви стосується особи - ОСОБА_3 , яка є не стороною у справі, суд вважає, що гонорар у розмірі 10000 грн. є необґрунтованим, оскільки не відповідає складності справи та кількості часу за надання послуги.

Разом з тим, уникаючи зайвого формалізму, оскільки матеріалами справи підтверджується надання адвокатом правової допомоги, суд вважає можливим стягнути на користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 5000 гривень.

Окрім того, в порядку розподілу судових витрати необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_10 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: адреса АДРЕСА_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_11 ) на користь позивача судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, а сума у розмірі 363,36 гривень, яка була надлишкова сплачена позивачем необхідно йому повернути.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 10,38,, 245, 247, 251, 280 КУпАП ст.ст. 5-10, 14, 20, 22, 72-79, 134, 139, 205, 211, 229, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРИШІВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 № R242467 від 07.12.2025р.. по справі про адміністративне правопорушення, за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та накладення штрафу штрафу у розмірі 1000 НМДГ, що складає суму 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень).

3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_10 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: адреса АДРЕСА_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_11 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок та витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 5000 гривень.

5. Зобов`язати Управлення державної казначейської служби України повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) надлишково сплачений судовий збір у розмірі 363,36 гривень, який було сплачено за квитанцією @2PL064788 від 15.12.2025р. (*;101;2915819313;22030101;(101 2915819313 22030101 Судовий збiр (Державна судова адмiнiстрацiя України, 050) за перiод 12.2025 за Позов ОСОБА_5 Пересипський районний суд м. Одеси)

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.К. Кисельов

Рішення складено та підписано 14.01.2026р.