Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №521/19094/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/19094/25

Номер провадження № 2/521/1395/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

03.11.2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики в розмірі 81292,93 гривень, та суму судового збору.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив слухати справу без його особистої участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надавав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги частковому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 липня 2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 смартфон «IPHONE 15 MAX 256 GB White Titanium», серійний номер № НОМЕР_1 , який еквівалентний грошовій сумі 910 доларів США, що у гривні, станом на 06.07.2025 року становить 38 000 гривень, у позику, яку ОСОБА_2 зобов`язався повернути не пізніше 11.07.2025 року.

Судом встановлено, що вищевказане підтверджується грошовою розпискою від 06.07.2025 року, яка була складена власноручно ОСОБА_2 у присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також, вищевказаною грошовою розпискою передбачено, що у разі прострочення повернення суми позики ОСОБА_2 зобов`язується сплатити ОСОБА_1 неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від суми не повернення за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до суду ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання щодо повернення позики у розмірі 38 000 грн.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене, також, узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

Борговий документ (розписка) позичальника є підтвердженням передання йому позикодавцем коштів у зазначеній сумі в борг.

Відповідно, ст. 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позикодавцеві позику. Одностороння відмова від виконання зобов`язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Отже, судом встановлено, що сторони дотримались письмової форми договору. Розписка написана власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Факт неповернення боргу підтверджується тим, що борговий документ (розписка від 06.07.2025 року) перебуває у позивача, так як, відповідно до ч. 3 ст. 545 ЦК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обов`язку.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору позики від 06.07.2025 року, відповідач отримав від позивача смартфон «IPHONE 15 MAX 256 GB White Titanium», серійний номер № НОМЕР_1 , вартістю 910 доларів США, що у гривні, станом на 06.07.2025 року становить 38 000 гривень, у позику, та зобов`язався повернути кошти у розмірі 38 000,00 грн., строком до 11.07.2025 року.

Отже, відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний ним у розписці), у зв?язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 81292,93 гривні, яка складається із:

-заборгованості за тілом розписки -38000,00 грн.;

-заборгованості по пені – 42940,00 грн.;

-заборгованості за трьома відсотками річних у порядку ст.625 ЦК України – 352,93 грн.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача суми пені та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи норми чинного законодавства, суд вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача сума пені в розмірі 42940,00 грн. та три відсотки річних у порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 352,93 грн.

Таким чином, у порушення умов договору позики, а також ст.ст. 509, 526, 1046, 1048 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 566 гривні 16 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 611, 617, 625, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 258, 259, 263, 264, 265, 352 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики від 06.07.2025 року у сумі 38000,00 грн. (тридцять вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 566, 16 (п`ятсот шістдесят шість) гривень 16 копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.