Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №495/9853/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9853/25

Номер провадження 1-кп/495/126/2026

14 січня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:

прокурора Білгород-Дністровської прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.02.2025 року за №12025166240000049 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Колісне, Саратського району Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого 29.11.2017 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі, із спеціальною середньою освітою, має на утриманні одну неповнолітню дитину, військовослужбовця за мобілізацією, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив службу на посаді водія електронавантажувача автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 приблизно о 19 год. 00 хв. 08.02.2025 року перебуваючи разом із ОСОБА_6 біля кафе «Тренд» за адресою: вул. Єврейська, буд. 20, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, під час сварки з останньою на ґрунті ревнощів умисно кулаком правої руки наніс потерпілій два удари по обличчу, а саме в ділянку лівої брови та правого ока ОСОБА_6 .

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця правої величної ділянки, синець лівої очноямкової ділянки, що відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме - спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення в час, спосіб та при обставинах, які викладені в обвинувальному акті. Висловив щире каяття у вчиненому, просив суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності її позиції.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно яких обвинувачений у такому випадку буде позбавлений права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена повністю.

Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючі покарання обставини, згідно ст.66 КК України, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючі покарання обставини, згідно ст.67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Крім цього, у рішенні «Ізмайлов проти росії» Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його ставлення до вчиненого; особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, розлучений, проходить військову службу за мобілізацією на посаді водія електронавантажувача автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».

Враховуючи викладене, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, йому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме надмірний тягар для особи.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1