Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №485/2264/25 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/2264/25

Провадження №2-о/485/12/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 січня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю заявниці - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника заявниці - адвоката Петренко К.Д. (в режимі відеоконференції),

заінтересованої особи Гарулі Д.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка Миколаївської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу,

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Петренко К.Д., звернулася до суду з вище зазначеною заявою, в якій (з урахуванням уточнень) просить встановити факт її проживання у період з 20 серпня 2004 року по 29 вересня 2025 року однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 29 вересня 2025 року при виконанні бойового завдання.

Заява мотивована тим, що з 01 листопада 1997 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано 19 серпня 2004 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу подружжя продовжувало проживати однією сім"єю, як чоловік та жінка, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов"язки. За час спільного проживання без реєстрації шлюбу в них народилися ще діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого записано ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в яких відомості про батька записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. За час проживання однією сім"єю як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом 21 року спільно займалися побутом, разом вирішували питання життєзабезпечення сім"ї, витрачали кошти на спільні цілі, разом проводили дозвілля, святкували дні народження та інші події, спільно виховували дітей. Підтвердженням факту спільного проживання подружжя є чисельні спільні фотографії, оригінали документів ОСОБА_4 , які знаходяться у заявниці, квитанція про переказ коштів від заявниці ОСОБА_4 . На початку червня 2025 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією. 17 жовтня 2025 року ОСОБА_4 зник безвісти при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Новоторецьке Покровського району Донецької області, про що було сповіщено їх спільного сина ОСОБА_2 . Встановлення даного факту заявниці потрібно для реалізації своїх прав у повному обсязі в частині комунікації із органами військового управління, можливості подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_4 та реалізації права на соціальний захист.

В судове засідання 14 січня 2026 року учасники справи не з"явилися.

Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Петренко К.Д. подала письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі заявниці та її представника, заяву підтримує та просить задовольнити. Будучи в судовому засіданні 22 грудня 2025 року, заявниця та її представник вимоги заяви підтримали, посилаючись на обставини викладені у заяві.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно поданих письмових заяв також просили розгляд справи проводити за їх відсутності, заяву просили задовольнити. ОСОБА_2 будучи в судовому засіданні 22 грудня 2025 року, підтвердив що дійсно його батьки спільно проживали протягом всього часу після розірвання шлюбу.

Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України до судового засідання надав заперечення, просив врахувати висновки, викладені у постанові КЦС ВС від 17.01.2024 у справі №759/14906/18 про те, що спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Також, у постанові КЦС ВС від 17.01.2024 по справі №759/14906/18, зазначено:... сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Враховуючи той факт, що протягом 21 року, починаючи з 2004 по 2025 рік заявниця і ОСОБА_4 не звертались до місцевого відділу ДРАЦС з метою офіційно зареєструвати свої можливі відносини, може свідчити про те, що в законний спосіб не була визнана воля ОСОБА_4 у бажанні визнання дружиною заявницю до моменту зникнення безвісти.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, заінтересованої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 01 листопада 1997 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано 19 серпня 2004 року. Після розірвання шлюбу заявниця відновила дошлюбне прізвище змінивши з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ", що підтверджується Витягом із застосунку "Дія" та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 19 серпня 2004 року (а.с. 13 зворот -14, 16).

В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 в заявниці та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 11 березня 1999 року (а.с. 14 зворот).

Також, заявниця та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 видане повторно 02 вересня 2021 року року з даними відомостей про батьків - батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_1 (а.с. 15 зворот).

Крім того, заявниця є матір"ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про батька яких записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, за вказівкою матері, що підтверджується інформацією Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 16 зворот - 24).

За відомостями Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, вбачається що заявниця та ОСОБА_4 в інших зареєстрованих шлюбах не перебували (а.с. 55-59).

Згідно довідки Центрального старостинського округу Шевченківської сільської ради від 04 листопада 2025 року № 6-360, ОСОБА_4 проживав однією сім"єю та вів спільне господарство з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з 2004 по 2025 роки за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживали та виховувалися діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. На даний час ОСОБА_4 значиться таким, що зник Безвісти (а.с. 24 зворот).

15 вересня 2025 року заявниця, як співмешканка ОСОБА_4 , зверталася до Миколаївської обласної прокуратури з письмовою заявою про встановлення місця перебування військовослужбовця ОСОБА_4 (а.с. 25).

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 29 вересня 2025 року №693, солдат ОСОБА_4 , командир відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_5 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_4 , вважається зниклим безвісти внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій 29 вересня 2025 року під час участі у бойових діях під час виконання обов"язків військової служби із захисту Батьківщини (а.с. 26 зворот - 28), про що було сповіщено спільного сина заявниці та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 сповіщенням № 917 від 01 жовтня 2025 року № 2456/25160 (а.с. 30).

За даним фактом, ОСОБА_2 подано заяву до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, відомості за якою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2025 року за № 12025152050000728 за ознаками вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 29-зворот).

З Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № ВГ/В-20251023-91 сформованого 23 жовтня 2025 року, вбачається що дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин ОСОБА_4 є 17 жовтня 2025 року (а.с. 28-зворот - 29).

Заявниця вказує, що вони з ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно займалися побутом, виховували дітей, разом вирішували питання життєзабезпечення сім"ї, витрачали кошти на спільні цілі, разом проводили дозвілля, мали взаємні права та обов"язки подружжя.

Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є сестрою ОСОБА_4 . Оскільки ОСОБА_4 раніше зловживав спиртними напоями заявниця з ним розлучилась та незначний час вони проживали окремо, однак після народження в 2004 році сина ОСОБА_10 вони знову почали спільно проживати як чоловік та дружина, вели спільне господарсто, мали спільний побут .

Свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яка є сестрою ОСОБА_4 , надали аналогічні пояснення як і свідок ОСОБА_9 .

З довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного ресєтру № 1392923-2023 від 03 червня 2023 року та Витягу з реєстру Шевченківської територіальної громади № 2025/015168095 від 15 жовтня 2025 року, вбачається що заявниця та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою проживання по АДРЕСА_1 . Заявниця за вказаною адресою значиться зареєстрованою з 27 жовтня 1997 року, ОСОБА_4 - з 30 жовтня 1992 року, по теперішній час (а.с. 10, 13).

Підтвердженням факту спільного проживання заявниці та ОСОБА_4 також свідчать оригінали документів ОСОБА_4 , які перебувають у заявниці, а саме: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_4 (а.с. 30 зворот); витяг з ДРПП на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 5,2028, кадастровий номер 4825784700:21:000:0041 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Центральної сільської ради (а.с. 31); банківські картки (а.с. 31 зворот); трудова книжка серії НОМЕР_6 (а.с. 32); свідоцтво про загальнообов"язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_7 (а.с. 32 зворот); медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом серії 10 ААЕ № 631370 (а.с. 33); свідоцтво серії НОМЕР_8 , що надає право на керування транспортним засобом (а.с. 33 зворот); водійське посвідчення (а.с. 34); свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_9 (а.с. 12 зворот); свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВМ № 519354 від 29 жовтня 2004 року (а.с. 34 зворот); заява про надання інтернет - послуг та квитанція про оплату цих послуг за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35)

Згідно платіжної інструкції про переказ коштів від 19 березня 2024 року, також вбачається здійснення операцій заявницею. по перерахуванню коштів на картковий рахунок ОСОБА_4 , що підтверджує факт ведення спільного бюджету (а.с. 89).

З наданих заявницею фотознімків також вбачається спільне проведення заявниці та ОСОБА_4 дозвілля (а.с. 35 зворот - 38).

В судовому засіданні заявниця заначила, що окрім оформлення соціальних виплат встановлення факту спільного проживання їй потрібно з метою можливості звернення до відповідних державних органів та громадських організацій для отримання відомостей щодо долі зниклого безвісти ОСОБА_4 .

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У ст. 6 вищевказаного Закону зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 369/16486/18.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

Факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_4 у період з 20 серпня 2004 року по 29 вересня 2025 року, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Надані докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_4 , виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, піклування чоловіка та жінки один про одного.

Суд зауважує, що діти зниклого безвісти ОСОБА_4 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також підтвердили факт спільного проживання їх батьків однією сім"єю, які були пов"язані спільним побутом, мали взаємні права та обов"язки, притаманні подружжю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали у період з 20 серпня 2004 року до 29 вересня 2025 року однією сім"єю як чоловік та дружина, а тому заява підлягає задоволенню.

З матеріалів справи не вбачається на етапі розгляду заяви про встановлення зазначеного юридичного факту, що існує спір про право між заявницею та заінтересованими особами.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 3, 21, 36, 74 СК України; ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 353 ЦПК Україн, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 29 вересня 2025 року при виконанні бойового завдання, однією сім"єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 20 серпня 2004 року по 29 вересня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення – 14 січня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов