Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №467/1687/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1687/25

3/467/6/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за даними протоколу – працюючої головним бухгалтером ТОВ «Гермес», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, у тому числі й протягом року, - відсутні,

за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Суть інкримінованого правопорушення

Протоколом №700 від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 висунуте звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, за тих обставин, що вона не вела (вела з порушенням) облік товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України, за місцем їх реалізації, а саме: надлишок товарних запасів вартістю 2 593,01 грн., чим ТОВ «Гермес» порушено вимоги п. 12 ч.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно протоколу порушення вчинене 02 жовтня 2025 року за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним, а саме: по АДРЕСА_2 .

Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 в судове засідання викликалась тричі шляхом направлення судових повісток за вказаною у протоколі адресою, які були повернуті до суду без вручення адресату.

У тому числі ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд справи у телефонному режимі.

Інформація про дату, час і місце слухання справи розміщувалась на сторінці Арбузинського районного суду Миколаївської області на офіційному веб –порталі Судової влади України у розділі «Громадянам».

Тим самим, судом було ужито усіх доступних йому заходів щодо належного сповіщення ОСОБА_2 про це судове провадження і забезпечення її участі ньому.

Проте, вона на слухання справи не з`явилась, причин свого неприбуття не повідомляла, заяв і клопотань, які б свідчили про її намір прибути в судове засідання, не направляла.

З огляду на те, що положення ст. 268 КУпАП не вимагають обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді такого роду справ, враховуючи дані про належне сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи, суд вважав за можливе ухвалити рішення по суті за її відсутності.

Тому, вивчивши зміст протоколу, дослідивши наявні у справі докази за правилами ст. 252 КУпАП, тобто, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд аналізував наступні, передбачені ст. 280 КУпАП обставини.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Відповідальність за ч.1 ст. 155-1 КУпАП настає у разі порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Об`єктом правопорушень є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій.

Недотримання вимог ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), власне, і є об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, бо вона виражається у порушенні встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб`єктами правопорушень можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

При цьому, норма ч.1 ст. 155-1 КУпАП є бланкетною, тобто, такою, яка не містить повного опису правил поведінки, а відсилає до інших нормативних актів і висуває вимогу зазначити у протоколі їх точну назву і реквізити, а так само і безпосередньо самі правові норми, які були недотримані чи порушені у тому чи іншому випадку.

У цьому випадку протокол містить у собі посилання на порушення ОСОБА_1 норми п.12 ч.3 Закону України № 265.

Так, згідно п. 12 ч.3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Із цього очевидно, що норма п.12 ч.3 Закону № 265 також є бланкетною, оскільки містить у собі посилання на встановлений законодавством порядок обліку товарних запасів.

Однак, протокол не містить у собі відомостей, яким саме нормативно – правовим актом встановлено порядок ведення такого обліку.

Отже, у даній ситуації уповноважена особа повинна була оперувати двома бланкетними нормами – нормою ч.1 ст. 1551-1 КУпАП та нормою п.12 ч.3 Закону №265.

Але, як слідує із змісту протоколу, банкетна норма ч.1 ст. 155-1 КУпАП була виконана у повному обсязі, бо протокол містить посилання на п.12 ч.3 Закону №265.

А от суть блакитної норми п.12 ч.3 Закону №265 не розкрита, тобто, не вказано, яким нормативно правовим актом встановлено порядок ведення обліку товарних запасів і яку конкретну норму цього нормативного акту було порушено безпосередньо ОСОБА_1 за обставин, що окреслені у протоколі.

Тим більше, що у цій ситуації це набуває важливого значення для розуміння суті звинувачення, бо зміст протоколу допускає його неоднозначне тлумачення.

Так, виходячи із змісту протоколу, залишаться незрозумілим, чи ОСОБА_1 взагалі не вела облік товарних запасів, чи то вона вела його із порушенням.

А якщо вона вела із порушенням встановленого законом порядку обліку, то який законом встановлено це порядок і яка саме норма була порушена.

Крім цього, протокол не містить у собі переліку товарних запасів, які, ймовірно, не були обліковані ОСОБА_1 чи були обліковані з порушенням встановленого законом порядку.

Таке формулювання обвинувачення не може вважатись висунутим згідно із законом, бо не відповідає критеріям чіткості, ясності, зрозумілості і однозначності.

Тим більше, будь – яких доказів того, яке саме відношення ОСОБА_1 має до ТОВ «Гермес» до протоколу додано не було.

Зокрема, у ньому зазначено, що вона є бухгалтером ТОВ «Гермес». Проте, чи входить до її посадових обов`язків ведення обліку товарних запасів невідомо, ураховуючи, що у ТОВ може працювати декілька бухгалтерів або керівних не уповноважував їх на ведення товарного обліку.

Відповідно, суд не може однозначно встановити, що вона дійсно на момент вчинення правопорушення працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Гермес» і що вона дійсно є особою, відповідальною за ведення обліку товарних запасів, бо відповідних наказів директора ТОВ «Гермес» у справі немає.

Суд зазначає, що суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Тож, залишається відкритим питання, чи є ОСОБА_1 у даній ситуації взагалі суб`єктом інкримінованого їй правопорушення.

Відповідно належить виснувати, що зміст протоколу (суть обвинувачення ) викладені у спосіб, який не дозволяє встановити об`єктивну сторону правопорушення, а так само й відсутні докази щодо того, що протокол складено відносно особи, яка дійсно є його суб`єктом.

Отже, з цих міркувань суд не може прийти до однозначного висновку, що було вчинене адміністративне правопорушення.

Водночас, суд не може самостійно усунути вказані протиріччя та прогалини, бо неповноважний перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування.

Суд не має повноважень самостійно обрати усі обов`язкові ознаки правопорушення із доданого до протоколу Акту фактичної перевірки від 31 жовтня 2025 року, так як це суперечить визначеній ЄСПЛ позиції,висловленій ним у рішенні «Малофєєв проти росії».

Тому суд мусить констатувати, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення не є беззаперечним і безсумнівним.

Відповідно, говорити про те, що нею було вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст. 155-1 КУпАП, однозначно не можна, тим більше, що взагалі відсутні докази, які б вказували на те, що вона є суб`єктом даного правопорушення, тобто, особою, уповноваженою вести товарний облік.

Чи винна за таких обставин особа у вчиненні адміністративного правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення обвинувачення особі висувається вилючно протоколом про адміністративне правопорушення, який має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Тому дотримання передбаченої законом процедури формування протоколу має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при складанні протоколу зводить нанівець саму суть та завдання, покладеного в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні ( постанова ВС від 06 вересня 2019 року у справі № 161/12369/17).

Одночасно протокол є доказом щодо факту учинення правопорушення, так як фіксує його подію (час, місце, спосіб, наслідки, тощо) та ніші, обставини, що мають значення для справи.

У світлі чого слід констатувати, що протокол про адміністративне правопорушення:

(а) є належним доказом у разі його відповідності вимогам ст. 256 КпАП, тобто за умови, коли він, як доказ, містить у собі фактичні дані, що прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів;

(b) є допустимим доказом у разі, якщо останній складений уповноваженою на те особою в ключі положень ст. 255 КпАП і якощо він отриманий не внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у т.ч. без порушення права на захист, чи не роз`яснення особі її прав і обов`язків, передбачені статтею 268 цього ж Кодексу та інших.

При цьому, сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини, так як викладені у ньому обставини повинні бути підтверджені за допомогою інших фактичних даних і відповідних їмджерел.

Проте, у цій справі суд мусить включити протокол №700 від 10 листопада 2025 року із доказової бази і визнати порушенною процедуру пред`явлення ним обвинувачення, зокрема, із таких мотивів.

Норми чинного КУпАП не передбачають у собі можливості складення протоколу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На присутність особи при складанні протоколу вказують й вимоги Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року №566 (далі Інструкція №566).

Зокрема, у пункті 12 вказаної Інструкції зазначено про складання протоколу у податковому органі лише уразі неможливості його складання за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Тоді як будь - якого обґрунтування і доказів неможливості складання протоколу за місцем вчинення (виявлення) правопорушення матеріали справи у собі не містять.

При цьому, уповноважена особа, яка складає протокол, має забезпечити не тільки присутність ймовірно винної особи при складанні протоколу, а й можливість реалізації нею гарантованих ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Адже ВС КАС у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 522/12566/18 вказав, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тобто, особа набуває певного обсягу прав ще зі стадії складання протоколу і забезпечення можливості їй для використання цих прав, звісно, що на її розсуд, є запорукою законності подальшого провадження у справі і прийняття законного рішення уповноваженим органом.

По перше, особа має бути негайно і детально поінформована про факти та юридичну кваліфікацію обвинувачення. ЄСПЛ у п.34 рішення від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти росії» вказав, що деталі злочину мають бути повідомлені обвинуваченому, інакше порушується п.1 та п.п. «а» п.3 ст. 6 Конвенції.

По - друге, особі має бути забезпечене право на кваліфіковану правову допомогу. Бо ЄСПЛ завжди вважав доступ до захисника на ранніх стадіях провадження процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основоположною гарантією від поганого поводження, знаючи про особливу вразливість обвинуваченого на цих етапах.

У пункті 73 Рішення у справі «Зінченко проти України» (Заява № 63763/11) від 13/06/2014 року ЄСПЛ вказав, що відповідно до підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист у належний спосіб та без обмежень можливості наводити суду першої інстанції усі відповідні аргументи на свій захист, і отже, впливати на результати провадження Цей обов`язок включає в себе надання обвинуваченому можливості ознайомитися з результатами розслідування, проведеного під час провадження, з метою підготовки свого захисту (наприклад, рішення від 18 березня 1997 року у справі «Фуше проти Франції» (Foucher v. France), пп. 26-38, Reports 1997-II).

Матеріали справи не містять у собі достовірних даних, що ОСОБА_1 було дійсно вручене запрошення для складання протоколу.

До цього ж, КУпАП не передбачає порядку прибуття особи до уповноваженого органу для учинення цієї дії.

Натомість у КУпАП міститься чітка вимога щодо складання протоколу на місці виявлення порушення протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, за умови обов`язкової присутності цієї особи.

Звідси, суд не може прийняти рішення на підставі такого протоколу і мусить визнати його недопустимим доказом, так як не дотримано порядку його складання, а висунуте ним звинувачення не відповідає критеріям безсумнівності, тобто, загалом змісту ч.1 ст. 256 КУпАП у частині зазначення суті правопорушення.

Беручи до уваги, зокрема, й рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства.

Решта доказів, доданих до протоколу, є похідними від нього і за умови виключення самого протоколу як доказу, на їх основі суд не може прийняти рішення по суті.

Тож, у цій справі суд тлумачить усі сумніви на користь «звинуваченої» особи згідно із принципом «In dubio pro reo», за яким «У випадку сумнівів справа вирішується на користь підсудного».

Чи настає адміністративна відповідальність за таких обставин

Підставою адміністративної відповідальності є наявність у вчиненому особою діянні усіх ознак складу правопорушення, передбаченого законом. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

У даному випадку суд встановив відсутність (недоведеність і сумнівність) у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, ані його об`єктивної, ані його дійсного суб`єкту.

А тому приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу, відповідно до якого відсутність складу адміністративного правопорушення є обставино, що виключає провадження у справі, а тому воно підлягає закриттю.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір не підлягає стягненню із ОСОБА_1 так як на неї за вказаних вище обставин не накладається адміністартивне стягнення.

Застосування заходів забезпечення провадження у цій справі не вбачається.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 280, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 155-1 КУпАП- закрити на підставі п.1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у її діях складу цього правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Суддя Ірина Явіца