Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №456/6602/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6602/25

Провадження № 3/456/94/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

13 січня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Валовін Ю. В. , розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого пакувальником у ТОВ «Чудоліс»,

за ст. 122-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 513176 від 14.11.2025 ОСОБА_1 14.11.2025 о 18:23 год. в с. Миртюки Стрийського району Львівської області на автодорозі Стрий - Івано-Франківськ, 2 км, керуючи транспортним засобом Opel Vectra, н.з. НОМЕР_1 , після вчинення дорожньо-транспортної пригоди поїхав із місця події, чим порушив п. 2.10а ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди заперечив, пояснив, що після вчинення ДТП з`їхав з дороги, щоб не заважати руху інших транспортних засобів. Автомобіль, що здійснив зіткнення покинув місце ДТП відразу. В подальшому, ОСОБА_1 , маючи розряджений телефон, шукав можливість підзарядити його для виклику поліції. Лише з допомогою знайомих що проїжджали повз, зміг викликати поліцію, залишаючись при цьому поруч з місцем ДТП.

Захисник Хомин В.Д. повідомив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, в силу відсутності умислу, так як він є потерпілою стороною і зацікавлений у фіксації та отримані належного страхового відшкодування. Наголосив, що ОСОБА_1 не покидав місце ДТП, що підтверджується схемою ДТП доданою до адміністративних матеріалів.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 2.10а Правил дорожнього руху в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стрийський РУП ГУ НП у Львівській області на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, скерувало до суду адміністративні матеріали, в яких міститься: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 513176 від 14.11.2025; схемою місця ДТП, на якій зафіксовано подію, що відбулась 14.11.2025 о 18 год. 03 хв. в с. Миртюки Стрийського району Львівської області на автодорозі Стрий - Івано-Франківськ, 2 км, за участю ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 14.11.2025.

Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 513176 від 14.11.2025 вбачається, що 14.11.2025 ОСОБА_1 14.11.2025 о 18:23 год. в с. Миртюки Стрийського району Львівської області на автодорозі Стрий - Івано-Франківськ, 2 км, керуючи транспортним засобом Opel Vectra, н.з. НОМЕР_1 , після вчинення дорожньо-транспортної пригоди поїхав із місця події, чим порушив п. 2.10а ПДР України.

Проте, на схемі місця ДТП, що відбулась 14.11.2025 о 18 год. 03 хв. в с. Миртюки Стрийського району Львівської області на автодорозі Стрий - Івано-Франківськ, 2 км, зображено місцезнаходження автомобіля Opel Vectra, н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Відтак, між протоколом та схемою місця ДТП вбачається розбіжність.

Крім того, згідно з поясненнями ОСОБА_1 судом встановлено, що останній після вчинення ДТП з`їхав з дороги, тому що не хотів перешкоджати руху інших- автомобілів та бажав викликати поліцію, однак через розряджений телефон викликати вдалось лише через деякий час з допомогою знайомих що проїжджали повз.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та наявні у справі матеріали не містять відомостей, які б підтверджували те що ОСОБА_1 покинув місце ДТП, а також вказували б на наявність умислу на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно (задля уникнення відповідальності) покинув місце ДТП, з`їхавши із дороги, на якій сталося ДТП, для того щоб викликати поліцію.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 (справа № 338/1/17, провадження № К/9901/15804/18) сформулював висновок про те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Крім того, в суду відсутні підстави сумніватися у твердженнях ОСОБА_1 про те, що він не покидав та не мав умислу покинути місце дорожньо-транспортної пригоди, а просто з`їхав із дороги та навпаки одразу повідомив поліцію про подію, що сталася 14.11.2025 о 18 год. 03 хв. в с. Миртюки Стрийського району Львівської області на автодорозі Стрий - Івано-Франківськ, 2 км, оскільки доказів на спростування доводів останнього суду не надано.

Таким чином, проаналізувавши та оцінивши усі надані зазначені докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010№ 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Таким чином, наявні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній прямий умисел на залишення місця транспортної пригоди з метою навмисного уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а відтак в його діях відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, яка має утворювати його склад у сукупності з іншими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 245, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Юлія ВАЛОВІН