Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №462/7470/25 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/7470/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025141390000811 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куткір Буського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,, працюючого на посаді водія ЛК АТП №1, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України

встановив:

ОСОБА_4 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України за наступних обставин.

10.07.2025, приблизно о 13:07 год, ОСОБА_4 , керуючи автобусом марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Виговського в напрямку до вул. Городоцькій у м. Львові поблизу будинку №29 по вул. Виговського у м. Львові, всупереч ст. 14 Закону України «про дорожній рух», згідно з якою учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативний актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив такі вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 а саме: Розділу 1 п. 1.5 ( дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повині створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків), Розділу 2 п. 2.3 б) (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), Розділу 21 пунктів 21.4. (водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу), які виразилися в тому, що він будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху не перконався, що всі пасажири вийшли із салону транспортного засобу, почав рух, не зачинивши двері, в результаті чого пасажирка ОСОБА_6 , яка виходила із салону транспортного засобу, випала на тротуар. Внаслідок порушення вдієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху України, ОСОБА_6 отримала множинні переломи стінок лівої орбіти та стінок лівої верхньощелепової пазухи, перелом лівої половини лобної кістки, множинні забої, садна лицевої ділянки, забій параорбітальної ділянки ліворуч, гемофтальм ліворуч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Такі дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, пояснив, що 10.07.2025р. здійснював перевезення пасажирів маршрутним автобусом №18. Рухаючись ним по вул. Виговського у м. Львові він здійснив зупинку біля перехрестя вулиць Виговського-Патона у м. Львові, під час якої люди виходили з салону автобуса. Вказав, що рушив з місця, не побачивши моменту, коли потерпіла ОСОБА_6 виходила із салону. Так як водій вчасно не закрив двері автобуса, пасажирка випала з автобуса. В цей момент люди почали кричати, він зупинився, підбіг до потерпілої, підняв її, допоміг сісти на лавку, в подальшому хтось викликав швидку допомогу та поліцію. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в тому, що він своїми діями порушив правила дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , і ці його дії кваліфікує його за ч. 2 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винуватого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику за місцем роботи, наявністю у нього обох синів, які є військовослужбовцями взводу спеціального призначення №3, перебування на його утриманні матері похилого віку, яка станом на сьогодні потребує його догляду у зв`язку із наявністю перелому стегнової кістки. Обставину, що пом`якшує покарання, судом визнано щире каяття.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є необережним та тяжким, особу обвинуваченого, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що відповідатиме поняттю та меті покарання. Разом з тим, враховуючи відсутність обтяжуючої покарання обставини, а також, те, що ОСОБА_4 здійснює догляд за матір`ю похилого віку, дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому доходить висновку про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного основного покарання із застосування ст. 75 КК України із встановленням йому іспитового строку із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, їх наслідки, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а також те, що останній працює водієм та у випадку призначення такого додаткового покарання він буде позбавлений основного джерела доходу, суд приходить до висновку про недоцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази: диск з відеофайлом із камер спостереження – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-автобус марки “МАЗ 203069” НОМЕР_2 – повернути його власнику.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 11.07.2025р.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів в розмірі 8914 грн.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал вироку міститься в матеріалах справи № 462/7470/25. Вирок не набрав законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: ОСОБА_1