Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №307/1412/24 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1412/24

Провадження № 1-кп/307/103/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

та його захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

провівши в залі суду відкрите судове засідання у кримінальному провадженні № 12025071160000441 про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, розлученого, який має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 , який є військовозобов`язаним, 07.03.2024 приблизно о 18 год. 30 хв. був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 для з`ясування його військово-облікових даних, у зв`язку з тим, що він, згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» перебуває у розшуку, як військовозобов`язаний, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

В ході з`ясування даних встановлено, що ОСОБА_6 порушив правила військового обліку протягом тривалого часу не поновлював свої облікові дані та не отримав військово-обліковий документ по досягненню 27 – річного віку.

Цього ж дня, а саме 07.03.2024, ОСОБА_6 був належним чином повідомлений, шляхом надання йому повістки та озвучення її змісту про те, що він повинен 08.03.2024 на 9 год. 00 хв. прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення його військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, для подальшого прийняття рішення щодо його придатності чи непридатності до проходження служби за призовом під час мобілізації, визначеної Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022.

Надалі, 07.03.2024 ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 був попереджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, а саме за дії, які полягали у недотриманні правил військового обліку та не проходження військово-лікарської комісії.

Проте, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, у повній мірі усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, свідомо ухиляючись від виконання свого військового обов`язку, грубо порушуючи ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. п. 2, 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, п. п. 2, 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_2 , що по АДРЕСА_2 , 07.03.2024 написав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 письмову заяву про відмову від проходження військово-лікарської комісії та постановки на військовий облік.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, скоїв ухилення від військового обліку після попередження зробленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України, тобто ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Під час судового розгляду ОСОБА_6 винуватим себе визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 7 березня 2024 року він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де під час з`ясування його військово-облікових даних, незважаючи на попередження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку відмовився від проходження військово-лікарської комісії та постановки його на військовий облік, так як на той час самостійно виховував малолітню дитину і справа про визначення місця проживання дитини з ним на той час перебувала у провадженні суду, однак кінцеве рішення у ній не було прийняте.

Крім повного визнання ОСОБА_6 своєї вини, його винуватість в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтверджується такими доказами.

Із повістки № 17823, розписки про її отримання та інформації про взяття на облік вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік 24 квітня 2012 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ; він підлягає призову на військову службу під час мобілізації і перебуває в розшуку та ОСОБА_6 07 березня 2024 року вручено повістку про явку 08 березня 2024 року на 09 год. До ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_2 про що свідчить його підпис у вказаній розписці (а. к. п. 91).

Із попередження щодо необхідності виконання вимог законодавства щодо військового обліку, попередження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 про ухилення військовозобов`язаним від правил військового обліку та розписки вбачається, що ОСОБА_6 попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, яка передбачена ст. 337 КК України за зобов`язався прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою уточнення військово-облікових даних 08 березня 2024 року за повісткою № 17823 від 07 березня 2024 року про що також свідчить підпис ОСОБА_6 (а.к.п. 93).

Із акта відмови від проходження військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07 березня 2024 року, складеного офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 у присутності свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_6 було повідомлено, роз`яснено та попереджено, як військовозобов`язаному про необхідність військового обліку, виконання Правил військового обліку та проходження медичного огляду військово-лікарською комісією у ІНФОРМАЦІЯ_5 для отримання рішення щодо придатності до військової служби у Збройних Силах України під час мобілізації, визначеної Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022; повідомлено, що відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента № 65/2022 від 24.02.2022 громадяни повинні прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік та проходження військово-лікарської комісії, після чого ОСОБА_6 відмовився від проходження медичного огляду та військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. к. п. 92).

Із повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , адресованого начальнику Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області вбачається, що ним повідомлено про факт вчинення кримінального проступку та внесення відповідних відомостей до ЄРДР (а. к. п. 90).

Одними з основних засад кримінального провадження, згідно п. п. 10), 15) ст. 7 КПК України є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року в справі «Кобець проти України» визначено, що доведення «поза розумним сумнівом» має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Кожен доказ, яким суд обґрунтовує своє рішення, має бути належним та допустимим.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оцінивши сукупність наведених доказів, які є належними, допустимими та достовірними, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у висунутому йому обвинуваченні.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують його покарання.

ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.

Пом`якшуючі покарання ОСОБА_6 обставини – щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючих його покарання обставин судом не встановлено.

Урахувавши наведене, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 337 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 615 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) грн.

Речовий доказ: письмова заява ОСОБА_6 про відмову від проходження військово – лікарської комісії та постановки на військовий облік, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку за заявою.

Суддя ОСОБА_1