Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №303/229/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Cправа №303/229/26

№ 3/303/93/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Камінський С.Е., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ч. 2 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 340496 від 10.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 10 січня 2026 року близько о 21 год. 05 хв., в районі н.п. Мукачево Закарпатської області, здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час безпосереднього виконання ним службових обов`язків щодо перевірки документів, що посвідчують особу, а саме відмовився пред`явити документ, що посвідчує особу, та вдався до втечі, після чого був затриманий. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Дослідивши письмові докази у справі суд прийшов до наступного.

У відповідності до вимог статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно вимог частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до вимог ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Диспозиція частини 2 статті 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як свідчать матеріали справи, то такі не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 в групі осіб або повторно протягом року після накладення на нього адміністративного стягнення, здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, що також не вказано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №340496 від 10 січня 2026 року, де в графі дані про притягнення протягом року до адміністративної відповідальності вказано: «не притягався», за наявності яких, діяння ОСОБА_1 можливо було б кваліфікувати саме за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП (дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою статті 185-10 КУпАП).

Враховуючи наведене, повно і всебічно проаналізувавши наявні у справі докази, суддя прийшов до висновку що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, не є доведеною, тому справу необхідно закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.247 п.1, 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.Е. Камінський