Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №641/7207/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 641/7207/24

Номер провадження 22-ц/818/233/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року в складі судді Кіндера В.А. по справі № 641/7207/24 за позовом Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 09 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є АТ «Піреус Банк МКБ», було укладено договір № 0090700-СССр_03936 про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту, згідно якого відповідачці відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, випущено та надано платіжну картку для її подальшого використання та надано кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на картку для здійснення платежів у розмірі 13 100,00 грн зі сплатою процентів за ставкою 23,88% річних за використання кредиту на покупки та 38% річних за використання кредиту, окрім як на покупки. Відповідачка взяла на себе зобов`язання повернути банку в повному обсязі кредит повністю разом з усіма нарахованими процентами до 31 січня 2015 року. Сторони дійшли згоди, що за рішенням банку та за відсутності заяви клієнта про припинення дії цього договору строк кредиту може бути щоразу автоматично продовжено на тих же умовах та на той самий строк без укладення договору про внесення змін до цього договору у порядку, встановленому Правилами. Відповідачка порушила свої зобов`язання за договором та починаючи з березня 2022 року перестала виконувати умови договору. Станом на 10 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором становила в загальному розмірі 26 587,43 грн, з яких сума простроченого кредитного ліміту 13 100,00 грн та сума несанкціонованого овердрафту 13 487,43 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором № 0090700-СССр_03936 від 09 січня 2014 року, що станом на 10 липня 2024 року складає 26 587,43 грн, та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

23 грудня 2024 року представник відповідачки адвокат Красноруцький О.М. надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю та спливом позовної давності. Вказав, що ОСОБА_1 належним чином виконала своє зобов`язання за кредитним договором та погасила кредитний ліміт разом з процентами. Позивач у цій справі є неналежним, оскільки матеріали справи не містять підтвердження того, що АТ «Піреус банк МКБ» є правонаступником ПАТ «Піреус банк МКБ». Відповідачка не ознайомлювалась та не підписувала Тарифи та Правила комплексного обслуговування фізичних осіб АТ «Піреус банк МКБ», тож їх не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідачка не ознайомлювалась з умовами автоматичного продовження кредитного договору, визначеними Правилами комплексного обслуговування фізичних осіб, отже строк дії кредитного договору закінчився через 12 місяців після його укладання, тобто 09 січня 2015 року. Відтак, позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки позов був заявлений у жовтні 2024 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року позов АТ «Піреус банк МКБ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Піреус банк МКБ» заборгованість за договором № 0090700-СССр1_03936 від 09 січня 2014 року у розмірі 13 100,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1491,94 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору від 09 січня 2014 року, дія якого неодноразово автоматично продовжувалась, у неї утворилась заборгованість у вигляді простроченого кредитного ліміту в розмірі 13 100,00 грн, що підлягає стягненню з неї на користь банку. Умовами укладеного договору не передбачено порядок нарахування несанкціонованого овердрафту, а в загальній вартості кредиту лише зазначено, що у разі наявності несанкціонованого овердрафту він підлягає сплаті, витяг з Правил комплексного обслуговування фізичних осіб в АТ «Піреус банк МКБ» не містить підпису відповідачки, тому у задоволенні вимог банку про стягнення суми несанкціонованого овердрафту в розмірі 13 487,43 грн відмовлено.

На вказане судове рішення 27 травня 2025 року АТ «Піреус Банк МКБ» та 30 травня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Красноруцький О.М. через систему «Електронний суд» подали апеляційні скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Піреус Банк МКБ» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року визнано неподаною і повернуто апелянту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати в частині стягнення з неї на користь АТ «Піреус Банк МКБ» заборгованості за договором № 0090700-СССр1_03936 від 09 січня 2014 року у розмірі 13 100,00 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити, в іншій частині рішення суду залишити без змін, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порядок автоматичного продовження договору передбачений у Правилах комплексного обслуговування фізичних осіб, з якими ОСОБА_1 не ознайомлювалась, та які є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом по справі, відповідно, відсутні правові підстави вважати договір № 0090700 СССр1_03936 від 09 січня 2014 року щоразу автоматично продовженим на новий строк 12 місяців. Оскільки строк дії договору кредиту становив 12 місяців, то його дія закінчилась 09 січня 2015 року, тобто строк позовної давності сплив 09 січня 2018 року. Позовна заява подана до суду в жовтні 2024 року, отже позивачем пропущений строк позовної давності. Той факт, що ОСОБА_1 продовжувала користуватись кредитними картками, ще не свідчить про користування коштами кредитного ліміту та поновлення строку дії договору щороку. Відповідних доказів поновлення строку дії договору позивачем до суду не надано, так як договором передбачена тільки можливість його автоматичного продовження на тих же умовах. З виписки про рух грошових коштів на рахунку неможливо провести математичний розрахунок суми заборгованості, зокрема, у ній не відображені суми грошових коштів, які надходили на карткові рахунки ОСОБА_1 . З наданих доказів не вбачається, якими коштами користувалась ОСОБА_1 : власними, внесеними на картковий рахунок, чи коштами кредитного ліміту. ОСОБА_1 у відповідності до умов договору належним чином виконала своє грошове зобов`язання та погасила кредитний ліміт разом з процентами.

Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила витребувати від АТ «Піреус Банк МКБ» оригінал довіреності № 57 від 18 січня 2013 року, виданої на ім`я заступника керівника відділення № 23 ОСОБА_2 щодо представництва інтересів банку для огляду в судовому засіданні та викликати в якості свідків працівників банку: заступника керівника відділення № 23 ОСОБА_2 , головного економіста управління роздрібного кредитування ОСОБА_3 , начальника відділу методології ОСОБА_4 , спеціаліста ОСОБА_5 .

Вказане клопотання колегія суддів залишає без задоволення, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтовано належним чином, які обставини, що входять до предмету доказування у справі, підлягають встановленню саме на підставі оригіналу довіреності від 18 січня 2013 року і показань свідків, враховуючи, що вона не заперечувала факт укладення договору. У задоволенні аналогічного клопотання представника відповідачки протокольною ухвалою суду першої інстанції від 24 квітня 2025 року було обґрунтовано відмовлено, тож вказані докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, і суд апеляційної інстанції в силу вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України не вбачає підстав для витребування нових доказів і допиту свідків.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Піреус Банк МКБ», яке в подальшому змінило назву на АТ «Піреус Банк МКБ», укладено договір № 0090700-СССр1_03936 про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту (а.с. 4).

Відповідно до п. 1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, випускає та надає клієнту платіжну картку для її подальшого використання клієнтом в порядку та на умовах, викладених в Договорі, Правилах та чинних Тарифах. Банк надає клієнту кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок для здійснення платежів клієнта (як визначено у Правилах) у розмірі 13 100,00 грн.

Згідно з п. 2 договору клієнт зобов`язаний сплатити банку за користування кредитом проценти у порядку, визначеному Правилами та/або чинними Тарифами за фіксованою процентною ставкою у розмірі 23,88 процентів річних за фактичний час користування кредитом в період з дати відкриття рахунку до 31 січня 2015 року. Після спливу вищезазначеного строку розмір процентної ставки встановлюється на рівні 30 процентів річних за використання кредиту на покупки та 38 процентів річних за використання кредиту, окрім покупок річних як передбачено Договором та Правилами.

Клієнт має використовувати кредит та повернути кредит повністю разом з усіма нарахованими процентами до 09 січня 2015 року включно. Сторони дійшли згоди, що за рішенням банку та за відсутності заяви клієнта про припинення дії цього Договору строк кредиту може бути щоразу автоматично продовжено на тих же умовах та на той самий строк без укладення договору про внесення змін до цього Договору у порядку, встановленому Правилами (пункт 3 Договору).

Пунктом 5 Договору встановлено, що шляхом проставлення підпису на цьому Договорі клієнт підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Правил та Тарифів, вони є повністю зрозумілі, він приєднується до них, в повній мірі розуміє та погоджується з тим, що Правила та Тарифи є невід`ємною частиною цього договору та є такими, що зобов`язують сторін до цього договору.

Окрім договору № 0090700-СССр1_03936 від 09 січня 2014 року ОСОБА_1 підписано інформацію про умови кредитування – загальні умови за продуктом Кредит на поточний рахунок «Кредитна картка», якими передбачено, зокрема, що строк кредиту – рік з дати встановлення кредитного ліміту з автоматичною пролонгацією щоразу на 1 рік в разі виконання умов, встановлених договором: відсутність більше 3 блокувань кредитного ліміту, кожне з яких супроводжувалось наявністю простроченої заборгованості строком більше 30 днів у зв`язку з несплатою мінімального платежу протягом строку дії договору; жодного разу прострочена заборгованість не тривала більше 60 днів поспіль, на момент аналізу щодо можливої пролонгації у клієнта відсутня прострочена заборгованість по будь-якому кредиту в банку, вік – не перевищує 65 років на дату закінчення строку договору. Також визначено порядок погашення заборгованості за кредитом і процентами, дострокового погашення, тип процентної ставки, надання щомісячної виписки, наслідки прострочення мінімального щомісячного платежу, недоліки та переваги кредитування (а.с. 4 зворот).

Відповідно до підписаного ОСОБА_1 додатку № 1 до договору «Сукупна вартість кредиту» сума кредиту становить 13 100,00 грн, строк кредиту – 1 рік, процентна ставка на покупки 30,00%, інші операції – 38%, тип картки «Visa Classic», максимальний можливий ліміт для даного виду картки 25 000,00 грн, акційна процентна ставка в перший рік 23,88%. Дата першого щомісячного платежу – 20 число наступного місяця, що слідує за місцем першої транзакції, дата надання кредиту 09 січня 2014 року, розмір щомісячного мінімального платежу 10% від суми заборгованості, а також передбачені вибіркові комісії за послуги банку, затверджені Тарифами (а.с. 5).

Крім того, ОСОБА_1 підписано картку із зразками підписів, заяви-анкети, опитувальник фізичної особи (а.с. 5 зворот, 8-10).

У січні 2014 року ОСОБА_1 отримано картку «Visa Classic», яку у подальшому у січні 2016 року, січні 2018 року, січні 2020 року було перевипущено (а.с. 6-7).

Як вбачається з виписки по кредитній картці ОСОБА_1 за період з 09 січня 2014 року по 10 липня 2024 року її заборгованість за договором склала 26 587,43 грн, з яких: сума несанкціонованого овердрафту 13 487,43 грн, сума простроченого кредитного ліміту 13 100,00 грн (а.с. 11-63).

25 липня 2024 року АТ «Піреус Банк МТБ» на ім`я ОСОБА_1 направлено вимогу № 9502/07-ІІІ про повернення кредиту у розмірі 13 487,43 грн - сума несанкціонованого овердрафту, 13 100,00 грн - сума простроченого кредитного ліміту (а.с. 72-74).

Також на підтвердження вимог банком надано витяг з Правил комплексного обслуговування фізичних осіб в АТ «Піреус Банк МТБ», який підпису відповідачки не містить (а.с. 64-71).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З виписки по кредитній картці вбачається, що з березня 2022 року відповідачка перестала виконувати умови договору належним чином, у зв`язку з чим станом на 10 липня 2024 року її заборгованість за договором склала 26 587,43 грн, з яких: сума несанкціонованого овердрафту 13 487,43 грн, сума простроченого кредитного ліміту 13 100,00 грн.

Факт укладення договору ОСОБА_1 не заперечувала, проте посилалась на повне погашення кредиту, а також закінчення строку дії договору у січні 2015 року і сплив строку позовної давності.

Однак такі доводи відповідачки судом першої інстанції обґрунтовано відхилені, оскільки наданою банком випискою по рахунку, за якою обліковується рух коштів клієнта, підтверджується заборгованість відповідачки, зокрема, за кредитним лімітом в сумі 13 100,00 грн.

Вказаний розмір заборгованості відповідачкою не спростовано, доказів повного погашення заборгованості, зокрема, внесення нею коштів, які б не були зазначені у виписці по рахунку, не надано. Отже, доводи ОСОБА_1 щодо того, що вона погасила заборгованість у повному обсязі, а з наявних в матеріалах справи виписок неможливо встановити дійсну суму заборгованості, є необґрунтованими.

Доводи ОСОБА_1 щодо припинення строку дії договору від 09 січня 2014 року через рік – 09 січня 2015 року, спростовуються матеріалами справи, а саме змістом пункту 3 договору від 09 січня 2014 року, яким передбачено можливість автоматичного продовження строку дії договору, а також підписаною відповідачкою інформацією про умови кредитування, якими передбачено, зокрема, що строк кредиту – рік з дати встановлення кредитного ліміту з автоматичною пролонгацією щоразу на 1 рік в разі виконання умов, встановлених договором, та вказано такі умови. З огляду на викладене, твердження ОСОБА_1 про те, що порядок пролонгації договору передбачений лише у Правилах комплексного обслуговування фізичних осіб, з якими вона не ознайомлювалась, колегією суддів не приймаються.

При цьому, ОСОБА_1 неодноразово, а саме у січні 2016, січні 2018, січні 2020 року отримувала нові кредитні картки, що підтверджується її розписками, та активно користувалась кредитними коштами, зокрема, здійснювала покупки до лютого 2022 року включно. Відомості щодо бажання клієнта припинити дію цього договору та повідомлення нею про це банку в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк укладеного договору автоматично продовжувався на підставі п. 3 цього договору за рішенням банку та за відсутності заяви клієнта про припинення його дії, а тому доводи відповідачки щодо пропуску банком строку позовної давності є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми несанкціонованого овердрафту у розмірі 13 487,43 грн рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина