Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №643/7463/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року

м. Харків

справа №643/7463/24

провадження № 22-ц/818/634/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 25 липня 2025 року, постановлене суддею Харченко А.М.

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на нерухоме майно, а саме: 22/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлової кімнати, площею 18,5 кв.м (літ.2-2), кухні площею 7 кв.м (літ.2-1) та сіней площею 3,6 кв.м (літ. ІІ).

Заочним рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 25 липня 2025 року в задоволенні ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що при постановленні оскаржуваного рішення, суд не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, а саме не досліджено предмет та підстави даного позову. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачка з квітня 2001 року обслуговує 22/100 домоволодіння за власний рахунок. Відповідач пропустив строк позовної давності, тобто не скористався своїм право на оформлення права власності.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відкритість і безперервність володіння нерухомим майном в даному випадку не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Проте, висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 30.12.1980 позивач ОСОБА_1 придбала 45/100 частин домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованому в Харківському БТІ за реєстровим № 1507 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04.11.2009.

29.09.2003 ОСОБА_1 придбала 18/100 частин домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу серії ВАР № 286522, зареєстрованому 07.06.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 5672.

31.10.2019 ОСОБА_1 придбала 15/100 частин домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу серії НОА 475656, зареєстрованим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г.О. номер об`єкта в РПВН: 2625010 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстрованому 07.06.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 5672.

Решта частки домоволодіння, що складає 22/100 частин зареєстрована в реєстрі прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 . Ця частка складається з житлової кімнати площею 18,5 кв.м (літ. 2-2), кухні площею 7 кв.м (літ. 2-1) та сіней площею 3,6 кв.м (літ. ІІ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Як убачається зі Спадкової справи № 340/2016 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , заведеною Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою, вбачається, що до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини зверталися – племінник померлої ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та племінниця ОСОБА_5 , якій надані роз`яснення щодо спадкоємства листом нотаріальної контори 25.09.2018.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 15 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на частку в домоволодінні в порядку набувальної давності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Підстави для закриття провадження у справі передбачені статтею 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що "згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами".

Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі".

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір".

У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) Великої Палати Верховного Суду вказала, що "предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".

У постанові від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права".

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З матеріалів справи убачається, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 15 серпня 2023 року №643/20791/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на частку в домоволодінні в порядку набувальної давності відмовлено.

Як убачається зі змісту рішення ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернулась до суду із позовом, в якому просила: визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на нерухоме майно , а саме :22\100 частин домоволодіння , що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлової кімнати площею 18,5 кв.м ( літ.2-2), кухні площею 7 кв.м ( літ.2-1 )та сіней площею 3,6 кв.м ( літ .ІІ).

Даний спір виник між тими самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав.

Оскільки у справі №643/20791/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2023 року набрало законної сили, підстав для повторного розгляду тотожної справи не вбачається.

Пункт 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене або постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув позовну заяву ОСОБА_1 по суті.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 25 липня 2025 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

Ю.М. Мальований