Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №638/19253/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 січня 2026 року

м. Харків

справа № 638/19253/25

провадження № 22-ц/818/1331/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бурдукової Марини Вікторівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Бурдакова Марина Вікторівна, за допомогою підсистеми «Електронний суд», звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості у сумі 1291433,22 грн.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бурдукова М.В., просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на недоведеність встановлених судом обставин та порушення норм матеріального та процесуального права, а також на порушення прав позивача на доступ до правосуддя.

В обґрунтування апеляційних вимог, представник позивача зазначає, що, звертаючись з позовом до суду, позивачем було подано заяву про відстрочення сплати частини судового збору, до ухвалення судом рішення по даній справі по суті. Вказує, що рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року було задоволено позовну заяву АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №840/1-27/16/3/7-115 від 16.05.2007 в розмірі 28065, 57 доларів США, а також судовий збір в розмірі 11 577 грн. 22 коп. Постановою приватного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_3 . Станом на 25 квітня 2025 року заборгованість за зведеним виконавчим провадженням, відкритим 16.08.2024 року на підставі вищевказаного рішення від 06.02.2024 року , погашена в повному обсязі, а саме – поручителем ОСОБА_1 сплачено 1291433 грн. 22 коп. Крім цього, ОСОБА_1 сплачено стягнутий судовий збір в розмірі 13892 грн.

Як зазначає представник позивача, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу позовної зави про стягнення заборгованості в сумі 1 291 433 грн. 22 коп., складає 12914 грн. 33 коп. у зв`язку з чим, позивач ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі, доходів не має, належне позивачу майно, продане на аукціоні та грошові кошти були стягнені виконавцем в рахунок погашення боргу відповідача. За вказаних підстав, матеріальне становище позивача перешкоджає сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Як зазначає представник позивача, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період з січня 2021 року по вересень 2025 року, у позивача повністю відсутній дохід, а всі грошові заощадження були витрачені на сплату боргу ОСОБА_2 за договором кредиту №840/1-27/16/3/7-115 від 16.05.2007. відсутність доходу за минулий рік, на думку представника позивача, є підставою для звільнення її від сплати судового збору. Частина сплаченого позивачем судового збору, складає 1211, 20 грн., а залишок – складає 11 703 грн. 13 коп.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість повернення позовної заяви позивачу як не поданої, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, з огляду на таке.

Визнаючи позовну заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Бурдукової М.В. такою, що не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не усунуто недоліки позовної заяви, встановленої ухвалою суду від 06.10.2025 року.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що позовна заява ухвалою суду від 06.10.2025 року була залишена без руху, а позивачу було встановлено строк для усунення вказаних в ній недоліків, а саме – сплати судового збору. Вказана ухвала суду від 06.10.2025 року була доставлена представнику позивача, в його електронний кабінет – 09.10.2025 року о 21-00 год., останнім днем на усунення зазначених недоліків позовної заяви було 20.10.2025 року. Оскільки станом на 22.10.2025 року позивачем вимоги, передбачені ст.ст.175, 177 ЦПК України, не виконано та не сплачено судовий збір, судом визнано позовну заяву неподаною та повернуто позивачу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Частинною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Звертаючись з позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 одночасно було подано клопотання про відстрочення сплати частини судового збору, в обґрунтування якого, посилаючись на норми ст. 8 Закону України «Про судовий збір», позивач просила відстрочити сплату частини судового збору, у зв`язку з перебуванням у скрутному матеріальному становищі та відсутності доходів, оскільки все належне позивачу майно, продане на аукціоні, а грошові кошти були стягнені виконавцем в рахунок погашення боргу відповідача. Також вказано, що позивачем було сплачено частину, передбаченого за подання вказаної позовної заяви, суми судового збору – у розмірі 1211,20 грн., проте, залишок судового збору, необхідний до сплати при подачі позовної заяви, складає 11703,13 грн., який позивач не має змоги оплатити, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року клопотання позивача про відстрочення сплати частини судового збору – залишено без задоволення, оскільки, на думку суду, наданих позивачем доказів, недостатньо для висновку щодо наявності підстав, встановлених частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір". Позовну заяву залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків – 10 днів, для сплати судового збору у розмірі 11703,13 грн.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали від 06.10.2025 року про залишення позовної заяви без руху, представнику позивача – Бурдуковій М.В., була доставлена в її електронний кабінет – 09.10.2025 року о 21-00 год. (а.с.49). Останнім днем для усунення зазначених в ухвалі суду від 06.10.2025 недоліків позовної заяви, є 20.10.2025 року.

Протягом встановленого судом строку, позивачем не було усунуто, зазначені в ухвалі від 06.10.2025, недоліки, а саме – не сплачено судовий збір, а також не поданого нового клопотання про звільнення, відстрочення бо розстрочення сплати судового збору та доказів на підтвердження наявних підстав для цього.

А отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання неподаною позовної заяви та її повернення позивачу, враховуючи, що станом на 22.10.2025 року, позивачем не були виконані вимоги, передбачені ст.ст.175, 177 ЦПК України, та не сплачено судовий збір, на підставі вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Обов`язок позивача надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору передбачений вимогами ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.136 ЦПК України, передбачено право суду відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судових витрат або звільнити від їх сплати.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання позивача про відстрочення судового збору, вважав недостатніми докази, надані на обґрунтування заяви, тому, відмовив у його задоволенні та надав строк для сплати судового збору.

Разом з тим, документів, що підтверджують сплату судового збору у визначеному судом розмірі або нового клопотання про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору та доказів на підтвердження наявних для цього підстав, у встановлений судом строк, позивачем суду надано не було.

За таких підстав, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

При цьому, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції його права на доступ до суду, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З урахуванням вказаного, повернення позовної заяви не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду із позовом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бурдукової Марини Вікторівни, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина