Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №638/23784/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/23784/25

Провадження № 3/638/215/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м.Харкова Теслікова І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст.184 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 14 листопада 2025 року не виконала свої батьківські обов?язки, а саме: привезла доньку ОСОБА_2 , 2013 р.н. в АДРЕСА_1 , всупереч наказу №86В від 27.11.2024 Харківської ОВА «Про примусову евакуацію дітей» чим підділа ризику свою доньку, яка через обстріли зазнала психологічного ушкодження здоров?ю. За вказаним фактом було складено протокол серії ВАД № 258896 від 14 листопада 2025 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час, місце судового розгляду повідомлялась належним чином, шляхом направлення СМС-повідомлень та направлення судових повісток засобами поштового зв?язку, а тому суд вважає за можливе розглянути даний матеріал без його участі, що відповідає положенням ст. 268 КУпАП.

У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно положень ст.268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст.184 КУпАП не відносяться до правопорушення, по якому присутність у судовому засіданні особи є обов`язковою.

Приймаючи до уваги, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративне правопорушення вжити заходів для забезпечення явки учасників процесу в судове засідання, окрім як шляхом направлення судових повісток, а законом передбачений скорочений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

За приписами ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2023 року №209 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року №841 і від 29 липня 2022 року №854» п.3 викладено в наступній редакції:

«З метою захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов`язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти рішення про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії».

Обов`язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника»; пункт 31 доповнено новим абзацом такого змісту: «Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії, не допускається».

Відповідно до наказу Харківської ОВА №86В від 27 листопада 2024 проводиться обов`язкова евакуація в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Ізюмського району, в тому числі з с.Піски-Радьківські (фактичне місце проживання сім`ї ОСОБА_1 ).

Складаючи протокол про адміністративне правопорушення, посадова особа посилається на невиконання ОСОБА_1 вищезазначених нормативних актів про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками з села Піски-Радьківські в умовах воєнного стану.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчинених правопорушень, відомості про особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, що буде достатнім застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_1 судовий збір.

Керуючись ст.ст.40-1,184, 283,284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Суддя І.І.Теслікова