Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №619/5911/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5911/25

провадження № 1-кп/619/184/26

ВИРОК

іменем України

14 січня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12025221270000278 від 01.08.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Золочів Золочівського району Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

28.07.2025 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на таємне заволодіння чужим майном, під час введеного у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України особливого правового режиму у вигляді воєнного стану, із врахуванням змін щодо продовження строку дії воєнного стану, внесеними Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, прибув до домоволодіння, що належить потерпілому ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, ОСОБА_6 переліз через паркан, тобто незаконно проник на територію вищевказаного домоволодіння. Після чого він підійшов до гаражного приміщення, розташованого за вищевказаною адресою та шляхом пролому стіни проник усередину, після чого відчинив двері гаража й хвіртку паркану, забезпечивши для себе вільний доступ.

Надалі, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел та розуміючи, що речі, які він мав намір викрасти є важкими для перенесення, ОСОБА_6 запросив для допомоги ОСОБА_7 , якого свідомо ввів в оману, повідомивши, що домоволодіння належить йому та він має законні підстави перебувати у гаражі. ОСОБА_7 , не усвідомлюючи злочинного наміру останнього, погодився допомогти, при цьому не мав умислу на заволодіння чужим майном та вчинення будь-якої протиправної діяльності.

У подальшому, перебуваючи всередині гаража, ОСОБА_6 таємно викрав майно, що належало потерпілому ОСОБА_4 , а саме: 1) корпус корзини сателітів лів IVECO DAILY 35С, виробництва Iveco Motors, вартістю 2 343 грн 84 коп., 2) корпус сателітів диференціала IVECO DAILY, вартістю 3 362 грн 56 коп., 3) ключ ступиці 100 мм посилений (8-гранний), вартістю 1412 грн, 4) насос гідропідсилювача керма (ГУР) ЗІЛ-130, виробництва КАМКО, без бачка та шківа, вартістю 1418 грн, 5) чашка диференціала УАЗ, вартістю 2619 грн. 15 коп., 6) супорт гальмівний задній лівий IVECO DAILY E2, вартістю 4011 грн. 31 коп., 7) компресор пневматичний ЗІЛ-130 з розвантаженням, вартістю 2294 грн. 90 коп., 8) маточина колеса IVECO DAILY Е2-6 задня, без підшипника, зі шпильками, вартістю 1265 грн. 67 коп., 9) кришка верхня ГУР Т-150, вартістю 320 грн., 10) механізм рульовий автомобіля ГАЗ 2705, вартістю 5234 грн. 56 коп., 11) електродвигун асинхронний А02-32-4, 3?кВт, 1500 об/хв, діаметр вала 28?мм, вартістю 3575 грн., 12) стартер 74.3708 (для МТЗ Д-245), 12 В, 3,6 кВт, 10Z, вартістю 4279 грн. 84 коп., 13) насос гідропідсилювача керма Mercedes-Benz W123, вартістю 2089 грн. 67 коп., 14) ключ маточини ЗІЛ-130 задньої, вартістю 325 грн., які належать потерпілому ОСОБА_4 , після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 покинув місце вчинення злочину разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 2093 від 22.08.2025 року та висновку судової автотоварознавчої експертизи № 2096 від 22.08.2025 року майнову шкоду на загальну суму 34 551 грн 50 копійок.

Своїми діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція сторони обвинувачення та сторони захисту.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкримінований злочин вчинений обвинуваченим, а тому просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України та призначити іспитовий строк 2 роки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, підтвердив правильність викладених в обвинувальному акті обставин, пояснивши про обставини вчинення кримінальних правопорушень так, як про це зазначено в обвинувальному акті, вартість викраденого майна не оспорював. Пояснив, що йому необхідні були гроші. Він заліз через паркан, зняв профлист на дверях гаражу. Переніс вказані в обвинувальному акті речі.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав надані ним показання та обвинувачення, покарання обвинуваченому ОСОБА_6 просив визначити на розсуд суду. Зазначив, що викрадені речі, вказані в обвинувальному акті, йому повернуті.

Захисник просив суд врахувати, що ОСОБА_6 раніше не судимий, характеризується з позитивної сторони, матеріальну шкоду відшкодував, підтримав запропонований вид покарання прокурором.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення, а також вважає доведеною вину поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. Беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження (надані в судовому засіданні показання обвинуваченого), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_8 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під тиском.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності вини ОСОБА_8 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаного з проникненням в інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття визнається обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому.

Обставин, які б обтяжували покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КПК України).

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність, що обвинуваченим вчинено крадіжку (таємне викрадення чужого майна).

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, непрацевлаштований, на обліку у лікарів нарколога не перебуває. Перебуває на обліку у лікаря психіатра. За висновком судово-психіатричної експертизи від 18.09.2025 ОСОБА_6 страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості з поведінковими порушеннями. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час вчинення крмінального правопорушення усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати.

З урахуванням викладених обставин, характеру та виду вчиненого злочину, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставини, що пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у виді позбавлення волі в межах санкції статті, якою передбачена відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення, та про можливість його виправлення без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, слід покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_8 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, на період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: - корпус корзини сателітів лів IVECO DAILY 35C, виробництво Iveco Motors, код запчастини 7166999, корпус сателітів диференціала IVECO DAILY, код запчастини 7180142, ключ ступиці 100 мм посилений (8-гранний), артикул WHS8100; насос гідропідсилювача керма (ГУР) ЗІЛ-130, код запчастини 130-3407199, виробництва КАМКО, без бачка та шківа; чашка диференціала УАЗ, и 3741-2403012; супорт гальмівний задній лівий IVECO DAILY E2, код запчастини 42536174; компресор пневматичний ЗІЛ-130 з розвантаженням, код запчастини 130-3509015; маточина колеса IVECO DAILY Е2-6 задня, без підшипника, зі шпильками, код запчастини FT24024/7180049; кришка верхня ГУР Т-150, код запчастини 151.40.067; механізм рульовий автомобіля ГАЗ 2705, код запчастини 3302-3400014; електродвигун асинхронний А02-32-4, 3?кВт, 1500 об/хв, діаметр вала 28?мм; стартер 74.3708 (для МТЗ Д-245), 12 В, 3,6 кВт, 10Z, код запчастини 7402.3708000; насос гідропідсилювача керма Mercedes-Benz W123, код запчастини 1264601580; ключ маточини ЗІЛ-130 задньої, код запчастини 130-3401115 – передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , вважати повернутими.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1