Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №404/1739/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/1739/25

Номер провадження 2/404/589/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючої судді – Варакіної Н.Б.

за участю секретаря – Кірової А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІН не встановлений, АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа Орган опіки та піклування міської ради міста Кропивницького (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький) про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування міської ради міста Кропивницького про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між позивачем та відповідачем, ОСОБА_2 , 17.04.2010 року було укладено шлюб. Від нього ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна донька, ОСОБА_3 . Сімейне життя з Відповідачем не склалося, 05.09.2012 року шлюб було розірвано. Донька залишилася проживати з позивачем та перебуває на її утриманні. Батько не приймає участі у вихованні доньки, не відвідує її вдома та не цікавиться її успіхами та розвитком, Відповідач також не сплачує аліменти. З грудня 2023 року Відповідач зупинив перерахунки аліментів, мотивуючи це тим, що на підставі воєнного стану у державі не має роботи та перебуває на тривалому лікуванні, ще обумовлено слабким здоров`ям відповідача. Станом на 01.01.2025 року відповідач має заборгованість у сумі 74 079,40 грн, що підтверджено довідкою Державної виконавчої служби. За даними ДВС протягом періоду з 2012 року відповідач працював офіційно близько 4 місяців. Майна, що зареєстровано на відповідача, він не має, офіційного доходу, з якого була б можливість стягувати аліменти, також не має. У зв`язку з викладеними обставинами, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 травня 2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Відзив від відповідача не надходив.

22 серпня 2025 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування від 10.07.2025 № 5006/19.

Позивач в судовому засіданні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові та просила їх задовольнити. Зауважила, що у 2019 році зверталась до служби у справах дітей, щодо позбавлення відповідача батьківських прав, який надав висновок про доцільність позбавлення. Дитина народилась у 27.07.2010, а у серпні 2011 вони вже з відповідачем разом не проживали. З того часу відповідач не цікавиться дитиною, не спілкується з нею, не підтримує контакт, не сплачує аліментів та не надає будь-якої матеріальної допомоги. Дитину утримує вона зі своїм чоловіком. Всі факти у сукупності свідчать про свідоме нехтування та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачем. Той факт, що він проходить лікування, не є підставою не позбавляти відповідача батьківських прав, оскільки вважає, що він таким чином уникає проходження служби в ЗСУ.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на надання відзиву не скористався, подав заяву, в якій зазначає, що перебував на довготривалому стаціонарному лікуванні, що є об`єктивною причиною невиконання батьківських обов`язків і не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Представник третьої особи надав суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.09.2012 шлюб між сторонами розірвано.

За довідкою від 29.05.2024 № 99 КЗ «Завадівська гімназія міської ради міста Кропивницького», всі питання, пов`язані з навчанням та вихованням учениці ОСОБА_3 , вирішує її мати ОСОБА_1 . Батько не цікавиться навчанням та вихованням дитини.

За інформацією музичної школи №1 ім. Г. Г. Нейгауза міста Кропивницького від 10.06.2024, мати учениці ОСОБА_3 цікавиться успішністю дочки, підтримує зв`язок з викладачами, своєчасно вносить плату за навчання.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим Фортечним відділом державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів для утримання дитини ОСОБА_3 станом на 01.01.2025 складає 74 079, 40 грн.

Як пояснила ОСОБА_3 , вона згодна з позбавленням батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї, оскільки він з нею не спілкується, нічим не допомагає, вона його не пам`ятає.

На запрошення управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради ОСОБА_2 не з`явився.

До Управління звернулась ОСОБА_4 сестра ОСОБА_2 , яка повідомила, що її брат має психічне захворювання, періодично проходить лікування в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» та надала відповідні документи.

Згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування Кропивницької міської ради вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 проходить лікування в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» суду, на момент подання висновку не надано.

У 2019 році позивач вже зверталась до органу опіки та піклування щодо позбавлення відповідача батьківських прав, виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького від 26.06.2019 у висновку зазначив про доцільність позбавлення оскільки дитина не пам`ятає батька, проживає разом із матір`ю, яка займається її вихованням.

Відповідач у заяві зазначає, що перебував на довготривалому стаціонарному лікуванні з 18.01.2024 по 04.11.2024, що є об`єктивною причиною невиконання ним батьківських обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач стверджує, що не проживає з відповідачем серпня 2011. Донька не бачила батька та не пам`ятає його, що свідчить про відсутність спілкування та контакту батька з дитиною з її раннього віку.

На тривалому лікуванні відповідач перебував 11 місяців у 2024 році, що не позбавляло його можливості піклуватися та цікавитися дитиною, приймати участь у її вихованні протягом усього іншого часу, за виключенням часу проходження лікування.

Доказів на підтвердження виконання батьківських обов`язків протягом часу, коли відповідач не перебував на лікуванні, не надано.

Вищенаведені фактичні обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач свідомо нехтує виконанням батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини, не забезпечує її нормальний стан здоров`я, духовний та фізичний розвиток, не бере участі у її підготовці до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не спілкується з дитиною в будь-якому обсязі.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява

№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «СтрандЛоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Під час судового розгляду мати дитини повідомила суду, що позбавлення батьківських прав батька переслідує легітимну мету - це у найкращих інтересах дитини. Між донькою та батьком не має психоемоційного контакту, більше того не має наміру виконувати своїх батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Висновок наданий органом опіки не містить доказів того, що відповідач виконує або намагається виконувати батьківськи обов`язки, тому сам по собі не може бути підставою для відмови у позові.

Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав з огляду на її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_3 .

Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ІН не встановлений, АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа Орган опіки та піклування міської ради міста Кропивницького (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький) про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду

Повний текст судового рішення складений 13.01.2026

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Б. Варакіна