Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №346/6640/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6640/25

Провадження № 3/346/148/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, учасника бойових дій, особи з інвалідністю ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №737149 06.12.2025 року близько 21:10 год. в м. Коломия по вул. Богуна, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейському Беркещук А.Б. при виконанні ним службових обов`язків по охороні громадського порядку, а саме не припиняв нецензурно висловлюватися та шарпав за формений одяг.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що подій того вечора достеменно не пам`ятає. 06.12.2025р. він перебував в гостях у свого кума та вживав там горілку. Близько 19:00 год. пішов до бару, який розташований по вул. Богуна аби випити пива. Що відбувалося в даному закладі не пам`ятає. Зранку наступного дня він прокинувся в себе вдома і пішов до того ж бару аби довідатися обставини попереднього вечора. Від працівників бару дізнався, що його хтось штовхнув почалася бійка. Хто кого бив він не пам`ятає, але в нього на обличчі були гематоми. В своїй сумці він також вияви копію складеного відносно нього протоколу, з якої він і дізнався, що відносно нього були оформлені адміністративні матеріали. Вважає, що оскільки події вчинення ним правопорушення він не пам`ятає, а в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази невиконання ним законних вимог працівників поліції, то провадження в даній справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Працівником поліції ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

У ст. 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Так, зазначене правопорушення обов`язково передбачає наявність законного розпорядження (вимоги) працівника поліції.

Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги (розпорядження) були висунуті працівниками поліції та які дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вказаним вимогам (розпорядженням).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року передбачено, що згідно зі ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих,неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Дане положення знайшло своє відображення і в п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.

Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В якості доказів до вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було додано:

-протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 серії АПЗ18 № 045764 з якого слідує, що вказану особу було затримано з метою припинення правопорушення, встановлення особи, складання адміністративного протоколу за ст. 185 КУпАП та доставлено до Коломийського РТЦК;

-рапорти поліцейського Коломийського РВП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких вказано, що 06.12.2025р. о 21: 18 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в м. Коломия по вул. Мазепи, 17 спрацювала тривожна педаль, відбувається бійка. Виїздом СРПП на місце спрацювання було обстежено об`єкт та встановлено, що між громадянами виник конфлікт в ході якого вони почали битись. На зауваження припинити правопорушення не реагували, в подальшому невідомий чоловік почав шарпати за формений одяг працівників поліції. Вказаного чоловіка було затримано та доставлено до Коломийського РВП. Як пізніше встановлено невідомим чоловіком виявився ОСОБА_1 на якого було складено адміністративні матеріали за ст. 185 КУпАП.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз зібраних у справі доказів, свідчить про те, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 185 КУпАП було надано лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №737149 та рапорти поліцейських, оскільки протокол затримання не містить відомостей про протиправні дії ОСОБА_1 , які б підпадали під кваліфікацію інкримінованого йому в даній справі правопорушення.

При цьому, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення, хоча й являється доказом в розумінні ст.. 251 КУпАП, однак по своїй суті містить лише обставини виявленого правопорушення, які повинні підтверджуватись іншими зібраними в справі доказами в їхній сукупності.

Що стосується рапортів працівників поліції ОСОБА_2 та Беркещука А, то суд вважає, що вони не можуть бути належними доказами, оскільки їхні автори не є об`єктивними через власну заінтересованість в результаті розгляду справи.

В п. 7 Розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 р. №1395, вказано, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

В постанові від 20.05.2020р. по справі №524/5741/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N 580-VIII (далі - Закон N 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.

Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС №1026 від 18.12.2018р. (далі Інструкція).

Відповідно до пп.1 п. 2 Інструкції, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно визначень термінів, зазначених в п. 3 Інструкції, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Пунктом 4 Інструкції передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Отже, працівники поліції, маючи правові підстави та технічні можливості на фіксування правопорушень засобами, що мають функції відеозапису (портативні відеореєстратори), відповідних матеріалів, які були б об`єктивними та належними доказами вчинення ОСОБА_1 злісної непокори, до матеріалів справи не долучили, тим самим свій обов`язок щодо збирання доказів в достатній мірі не виконали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зібрані у справі матеріали, не містять жодних доказів, окрім «візуального спостереження» працівників поліції, на основі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. Таке спостереження працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку (Постанова Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17). Обґрунтування ж матеріалів справи про адміністративне правопорушення фактично лише показами (власними спостереженнями) поліцейських ставить під сумнів їх незацікавленість в результатах розгляду справи.

У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку, можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема відеоматеріалів вчинення правопорушення, тощо. Наявність лише протоколу та рапортів поліцейських без підтвердження іншими доказами, залишається припущенням, яке трактується на користь обвинуваченої особи і само по собі не може бути покладено в основу висновку про винуватість.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення дій суду надано не було.

За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 185 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 185, 247, 250-252, 280, 283, 284, 289 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: Третьякова І. В.