Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №345/5552/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5552/25

Провадження № 2/345/123/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на навчання повнолітньої дитини,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що він перебував у шлюбі з Відповідачкою з 30.10.1999 року по 20.01.2025 року (сторони розлучені згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 20.01.2025 справа № 345/6676/24). У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час донька навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу на 3-му курсі денної форми навчання, спеціальність 123 Комп`ютерна інженерія, групи КІ-22-2 першого бакалаврського рівня вищої освіти Факультету інформаційних технологій. Зарахована наказом № 381/7 від 09.09.2022 року за кошти фізичних (юридичних) осіб. Орієнтований термін закінчення навчання 30.06.2026 року. Згідно Договору №КІ-22-058 від 09.09.2022 року загальна вартість навчання ОСОБА_3 становить 92000 гривень.

Позивач зазначає, що особисто ним було здійснено оплату навчання у розмірі 68100,00 грн. Отже, виходячи з презумпції рівності обов`язків обидвох батьків-матері та батька згідно приписів 141 СК України Позивач повністю виконав свій обов`язок щодо оплати за навчання дочки у розмірі вартості навчання (і навіть більше на 22100,00 гривень, виходячи з розрахунку: 92000 / 2 = 46000,00 грн., 68100,00-46000,00 = 22100,00 грн.). А тому вважає, що Відповідачка як мати, має такий же обов`язок утримувати повнолітню дочку ОСОБА_3 , як і Позивач, який ніколи не уникав обов`язку із утримання своєї дочки. Більше того, Позивач здійснював перечислення коштів на рахунок третьої особи, що підтверджується квитанціями, зокрема за 2024 та 2025 роки. Всього за період 2024-2025 року перераховано без врахування готівкових коштів у сумі 36000,00 грн.

Позивач звернувся до Відповідача, щоб вона відшкодувала йому половину витрат понесених ним особисто на навчання дочки. Відповіді на звернення та коштів ним не отримано, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Позивач поніс витратити в загальному розмірі 68000 гривень, тобто виходячи з презумпції рівності обов`язків обидвох батьків матері та батька згідно приписів 141 СК України, Позивач повністю виконав свій обов`язок щодо оплати за навчання дочки у розмірі 1/2 вартості навчання та фактично сплатив надмірну частину коштів в розмірі 22100,00 гривень, так як 92000 грн. /2=46000,00 грн. це сума яку повинен сплатити кожен із батьків, а 68100,00-46000,00 = 22100,00 грн. це сума яку переплатив батько враховуючи, що мати не здійснювала жодної оплати за навчання дочки. А тому вважає за доцільне стягнути з Відповідачки саме суму в розмірі 22100 гривень, як надмірно сплачену саме ним за навчання дочки враховуючи презумпцію рівності прав обидвох батьків.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч.6 ст.19 ЦПК України, справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), є малозначними справами.

Відповідно до ч.1ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 10.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

27.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_4 поступив відзив в якому зазначено, що Позивач неправильно тлумачить норми Сімейного законодавства, зазначаючи про нібито тільки ним виконання обов`язку по утриманню повнолітньої дочки, зокрема по оплаті на навчання дитини. Позивач та Відповідач, у часі оплати за навчання їх дочки ОСОБА_5 , як і у часі поступлення її на навчання перебували у шлюбі. Навчання дочки сторін Христини в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу погоджувалося між Позивачем і Відповідачем, як подружжям, яке на час укладення договору з навчальним закладом перебувало у шлюбі. Кошти, які витрачалися на оплату навчання дочки ОСОБА_5 не були особистими коштами нікого із подружжя, а їх спільними. Відповідач сплачував за навчання дочки не своїми особистими коштами, а спільними.

Договір про навчання дочки сторін Христини в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу підписаний від імені Відповідача. Оплата здійснювалася від імені Позивача. Всі дії вчинялися в інтересах сім`ї для навчання дочки сторін ОСОБА_5 . Тому Позивач безпідставно заявляє про стягнення в його користь коштів з Відповідача, які витрачені у шлюбі, є спільним майном подружжя і використані в інтересах сім`ї.

Окрім того Позивач у заявленому позові покликається на норми матеріального права, які регулюють відносини батьків і дітей щодо утримання дитини, щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Поняття дитини визначено у ст. 6 СК України 1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. 2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Дочка сторін ОСОБА_5 , в часі, про який Позивач зазначає у позовній заяві вже була повнолітньою. Тобто вона немає статусу дитини. А відтак витрати, які Позивач вважає як додаткові на утримання дочки ОСОБА_5 не є додатковими витратами на утримання дитини.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України щодо обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 СК України (утримання дитини, яка продовжує навчання). Просив відмовити у задоволені позову.

04.11.2025 представник позивача ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якому вказав, що у справі № 345/3102/25, спільна дочка ОСОБА_3 зазначає: «Вважаю, що Відповідач ( ОСОБА_1 ) повинен сплачувати аліменти на утримання Позивача в твердій грошовій сумі, яка повинна становити 8000 гривень, на весь період й навчання, що забезпечить належне матеріальне утримання.» Отже, утримання повнолітньої дочки до завершення навчання є не тільки обов`язком батька, але і матері Відповідача у даній справі. А тому в силу приписів ст. 141 СК України та з метою дотримання рівного обов`язку кожним із батьків, Позивач просить стягнути частину коштів, що ним переплачені на навчання в розмірі 22100 гривень, а відповідно задовольнити позов в повному обсязі. Щодо посилання Відповідачки на те, що оплата Позивачем коштів за навчання була здійснена в період шлюбу, а тому кошти начебто є спільними є помилковим та безпідставним, так як наявність шлюбу чи перебування в шлюбних відносинах не припиняє право особистої власності чи коштів. Позивач зазначає, що сплачені ним кошти були його особистою власністю та набуті ним як дарунок, а тому не можуть вважатися в тому числі об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Дії щодо проведення позивачем оплати за навчання не були спрямовані на інтереси подружжя, а мали місце виключно з врахуванням інтересів дитини та обов`язку батька/батьків, що визначено нормами Сімейного кодексу України. З огляду на викладене просили задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстровану шлюбі, який рішення Калуського міськрайонного суду від 20.01.2025 справа № 345/6676/24 було розірвано. Як вбачається із цього рішення, згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.02.2005 виконкомом Підмихайлівської сільської ради Калуського району, Івано – Франківської області, актовий запис № 4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , яка на даний час досягла повноліття.

З 2022 ОСОБА_3 , навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу денної форми навчання, спеціальність 123 Комп`ютерна інженерія, групи КІ-22-2 першого бакалаврського рівня вищої освіти Факультету інформаційних технологій. Зарахована наказом № 381/7 від 09.09.2022 року за кошти фізичних (юридичних) осіб. Орієнтований термін закінчення навчання 30.06.2026 року. Згідно Договору №КІ-22-058 від 09.09.2022 року загальна вартість навчання ОСОБА_3 становить 92000 гривень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на норми ст. 185 СК України, вказував, що витрати на навчання доньки є додатковими витратами, а тому відповідач зобов`язана брати участь у таких витратах.

Участь батьків у додаткових витратах на дитину врегульовано статтею 185 СК України, згідно з якою той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Так, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Також, до подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 29.03.2018 у справі № 642/36/16-ц, в якій зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина визначений главою 16 СК України, яка передбачає стягнення аліментів на період навчання і не передбачає стягнення додаткових витрат.

Статтею 201 СК України визначено застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. Згідно вказаної норми до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України щодо обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 512/4397/17.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19 зауважив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, адже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами.

З матеріалів справи слідує, що на підставі поданої позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.06.2025 відкрито провадження.

Згідно зі статтею 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені статтею 185 СК України, можуть бути пред`явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.

Такий висновок міститься у судовому рішенні Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 478/2108/16-ц.

Як слідує з матеріалів справи, донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою, а тому зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Сімейний Кодекс України передбачає стягнення додаткових витрат виключно на неповнолітніх дітей. Можливість стягнення додаткових витрат на повнолітніх доньку/сина чиним законодавством не передбачена.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивач звільнена від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на навчання повнолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя