Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №285/2373/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2373/25 Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г.

Номер провадження №33/4805/15/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Берестня Вадима Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 27.04.2025 о 14 год. 41 хв, с. Мала Анастасівка, Звягельський район, по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Sparta перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд здійснювався на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6820. Результат тесту – 1.34 % проміле, тест номер 831, чим порушив п.2.9.а.ПДР України.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Берестень В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 керував механічним транспортним засобом в розумінні п.1.10 ПДР України. Працівники поліції та суд не встановили, що електровелосипед Sparta є механічним транспортним засобом, та не встановили конкретну модель засобу пересування та спосіб його руху. Також зазначив, що огляд на стан сп`яніння проведений без участі двох свідків або належної безперервної відеофіксації, відсутні докази належної повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820, не враховано факт прийому ОСОБА_1 лікарських препаратів, що могли впливати на реакцію, не здійснено направлення до медичного закладу. При винесенні постанови суд не врахував пом`якшуючі обставини, оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок поранення, отриманого під час захисту України. Також посилався на порушення права на захист в ході розгляду справи.

ОСОБА_1 та його захисник Берестень В.В. в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду повідомлялися належним чином. Через підсистему «Електронний суд» захисник надіслав заяву про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , з урахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313224 від 27.04.2025 вбачається, що 27.04.2025 о 14 год. 41 хв, с. Мала Анастасівка, Звягельський район, по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Sparta перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд здійснювався на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6820. Результат тесту – 1.34 % проміле, тест номер 831, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).

За змістом п.2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.3); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); тестом №831 від 27.04.2025 технічного засобу «Drager Alcotest 6820», результат огляду 1,34 % проміле; розпискою водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом (а.с.6); розпискою водія ОСОБА_1 (а.с.7); довідкою Звягельського РВП про відсутність посвідчення водія у ОСОБА_1 (а.с.9); рапортом поліцейського СРПП Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області (а.с.10-11); фотокартками (а.с.12-13), наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.14).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

Апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який не є механічним транспортним засобом у розумінні п.1.10 ПДР України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

При цьому, транспортний засіб поділяється на види:

- велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;

- причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;

- рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.

Тобто вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяються на механічні та немеханічні. До механічних транспортних засобів відносяться ті, що приводяться в рух за допомогою двигуна або електродвигуна потужністю понад 3 кВт (приблизно 4 к.с.).

До немеханічних транспортних засобів належать деякі види мопедів з електродвигуном до 3 кВт.

Норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" №2956-IX від 24.02.2023 року, електричним колісним транспортним засобом являється дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Крім того, положеннями цього Закону визначено такі поняття:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Згідно з технічними характеристиками електровелосипеду Sparta, долучених до матеріалів справи, вказаний електровелосипед обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух не лише за допомогою педалей, але й за допомогою електродвигуна, потужність якого становить 500 Вт, що зафіксовано в матеріалах справи (а.с.12).

З огляду на технічні дані електровелосипеда, яким керував ОСОБА_1 , його не можна було б назвати велосипедом, з тих причин, що він може приводиться в рух не лише за рахунок мускульної сили людини, а і за допомогою електродвигуна потужністю 500 Вт.

Відтак, електровелосипед, яким керував ОСОБА_1 27.04.2025 року о 14:41 год по вул. Центральній в с. Мала Анастасівка, є легким персональним електричним транспортним засобом, який відноситься до категорії транспортних засобів. В будь-якому випадку поєднання в собі двох чи більше видів пристроїв транспортного пересування, яке може приводитися в рух одночасно як мускульною силою людини через педалі, так і за допомогою електричного двигуна будь-якої потужності, не впливає на можливість і правильність визначення поняття такого пристрою як транспортного засобу вцілому, на водія якого розповсюджується обов`язкова дія положень Правил дорожнього руху щодо заборони керування в стані алкогольного сп`яніння та відповідальність за ст.130 КУпАП. При цьому встановлення способу руху чи точного виду, марки або моделі такого транспортного засобу не є обов`язковим та вирішальним, і не впливає на кваліфікацію дій за ст.130 КУпАП та не звільняє в даній конкретній справі від адміністративної відповідальності за порушення вимог п.2.9а ПДР.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. 1 ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Перебуваючи на проїзній частині, особа, відповідно до Правил дорожнього руху є учасником дорожнього руху і тому, у відповідності до п.п.1.3-1.5ПДРУкраїни, зобов`язана неухильно виконувати вимоги цих Правил, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Отже, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електровелосипедом Sparta, то він зобов`язаний був керуватись Правилами дорожнього руху України, зокрема неухильно виконувати вимоги п.2.9a ПДР.

Враховуючи, що ОСОБА_1 використовував електровелосипед як транспортний засіб, то він повинен був керувати цим транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, з додержанням вимог Правил дорожнього руху.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Як убачається з диспозиції статті, законодавець не розмежовує відповідальність особи залежно від того механічним чи немеханічним транспортним засобом керує особа, а тому посилання апелянта на те, що адміністративна відповідальність за правопорушення, зазначене у ст. 130 КУпАП, настає тільки щодо водіїв механічних транспортних засобів, апеляційний суд відхиляє.

З цих же підстав доводи захисника, що електровелосипед не є транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Також помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції не видав ОСОБА_1 письмове направлення на огляд водія транспортного засобу, адже відповідно до вимог пунктів 8, 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015р. № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Тобто саме працівники поліції мають доставити водія до закладу охорони здоров`я та передати направлення уповноваженому працівнику такого закладу, який в подальшому його заповнює відповідно до вимог Інструкції. При цьому видача письмового направлення особисто водію для самостійного проходження огляду чинним порядком не передбачена.

Як вбачається з відеозапису, після виявлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився. Результат огляду склав 1,34%проміле. Після проведення огляду ОСОБА_1 не висловлював незгоди із результатами огляду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після огляду без зауважень підписав тест №831 від 27.04.2025 технічного засобу «Drager Alcotest 6820» та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, де погодився із результатами огляду. Такі дії водія свідчать про однозначну згоду із встановленими результатами його огляду на місці зупинки із застосуванням технічного засобу «Drager Alcotest» та підстав для подальшого огляду в закладі охороні здоров`я не було.

Доводи апелянта про те, що увесь наданий відеофайл не є безперервним є слушними, однак зміст зафіксованих подій не викликає сумнівів того, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер».

В цьому контексті слід суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків.

Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов`язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.

На думку суду, долучені до протоколу файли відеозаписів, на яких зафіксовані повні та безперервні події спілкування із ОСОБА_1 , проходження останнім огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», згода з такими результатами та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об`єктивно доводять факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відтак, зазначені доводи захисника є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.

Доводи сторони захисту, що огляд на стан алкогольного сп`яніння неправомірно проводився поліцейськими без залучення свідків, суд вважає помилковими, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 266 КУпАП, згідно якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз положень статті 266 КУпАП та, зокрема, частини 2 цієї статті, до якої останніми змінами від 16.02.2021 року спеціально були внесені зміни, які дозволяють працівникам поліції при наявності засобів технічної відеофіксації проводити огляд водія без залучення свідків, що так само в собі включає фіксування можливої відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому залучення свідків для проходження огляду на місці або відмови від його проходження в такому випадку статтею 266 КУпАП не передбачається.

Натомість присутність свідків під час огляду обов`язкова лише у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду осіб. Водночас до протоколу про адміністративне правопорушення долучений відеозапис всієї події та проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом, дослідженим під час судового розгляду.

Доводи сторони захисту щодо того, що відсутні докази належної повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820, суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до п.5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський надає особі, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки лише на її вимогу.

Відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції підтверджується, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не пред`являв жодної вимоги надати сертифікат про повірку приладу Drager Alcotest.

Водночас в долучених матеріалах справи наявний тест №831 від 27.04.2025 технічного засобу «Drager Alcotest 6820», який підписаний особисто ОСОБА_1 за результатам його огляду без зауважень та в якому відображено дані про останнє калібрування даного приладу 25.10.2024р. Будь-яких даних про недотримання порядку повірки чи калібрування матеріали справи не містять та захисником не надано.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неврахування положень статті 34 КУпАП та обставин, що пом`якшують відповідальність, суд вважає їх неслушними, оскільки частина друга статті 33 КУпАП, серед іншого, визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано при призначенні міри покарання не врахував положення ст.34 КУпАП, оскільки стаття 33 КУпАП містить пряму заборону при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати обставини, зокрема, що пом`якшують відповідальність, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Посилання апелянта, що ОСОБА_1 приймає лікарські препарати, що могли впливати на реакцію, на думку апеляційного суду, не спростовує винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та не звільняє його від встановленої законом відповідальності.

Доводи апелянта про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки суд розглянув справу без участі самого правопорушника та його захисника, а також відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є безпідставними, враховуючи наступне.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші).

Відповідно до ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою.

Як вбачається із матеріалів провадження воно надійшло до суду першої інстанції 05.05.2025р. та захисником неодноразово в період з червня по грудень 2025р. подавалися клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин, в тому числі через поганий стан самопочуття ОСОБА_1 . Також захиснику було забезпечено право взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку. Розгляд справи багаторазово відкладався за заявою захисника.

11 грудня 2025 року до суду надійшло чергове клопотання адвоката Берестня В.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні.

У судове засідання, призначене на 12 грудня 2025 року ні ОСОБА_1 , ні його захисник не з`явились.

З метою запобігання зловживанню процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, та затягуванню розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні чергового клопотання адвоката про відкладення судового засідання та провів розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника, що не є порушенням ст.268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведені захисником доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Берестня Вадима Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: