Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №210/7310/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/7310/25

Провадження № 2/210/543/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 січня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Скотар Р.Є.,

секретаря судового засідання: Колос Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом адвоката Богославського Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,–

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Богославський А.С. звернувся до суду 18.11.2025 року в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.06.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №228.

З липня 2025 року подружжя остаточно втратило взаєморозуміння, припинило вести спільне господарство та почало мешкати окремо. Збереження шлюбу фактично не можливе та не відповідає інтересам позивача, так як сторони стали сторонніми людьми.

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд шлюб, зареєстрований 08 червня 2019 року між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №228 – розірвати.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.14).

В судовому засіданні сторони присутні не були.

До початку судового засідання, 13.01.2026 року від позивача ОСОБА_1 надано заяву про підтримання позовних вимог, проти ухвалення рішення не заперечував, просив позов задовольнити.

До початку судового засідання, 12.01.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Зайцева О.В. надано заяву про визнання позовних вимог та проведення розгляду справи за відсутності сторони відповідача. Крім того зауважив, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт проведеного розрахунку з представником, позовна заява є типовою і шаблонною, через що вартість у 3000 гривень є неспівмірною з обсягом виконаної роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали цивільної справи суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено шлюб, зареєстрований 08 червня 2019 року Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №228. Прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу: Залізний, ОСОБА_4 (а.с.7).

Згідно квитанції №270634844 від 17.11.2025, позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одержувач платежу: ГУК у Дн-кій обл/Металург.р-н/22030101) (а.с.3).

Згідно з Договором №02-11/25 про надання правової допомоги від 10.11.2025 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Богославським Андрієм Сергійовичем, розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт та становить 3000,00 грн (три тисячі гривень) (а.с.9).

У відповідності до положень ч.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За змістом ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, або заперечень.

Згідно ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року чоловіки та жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Враховуючи зазначені позивачем причини розірвання шлюбу, характер відносин сторін, наполягання позивача на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім`ї неможливо, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між сторонами втрачено почуття любові одне до одного, сім`я розпалась і існує формально, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і вважає, що подальше збереження шлюбу не можливо, оскільки суперечило б інтересам сторін. Крім того, суд враховує також факт визнання відповідачем позовних вимог та бажання розірвати шлюбні відносини з позивачем.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Отже, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо судових витрат

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

На виконання вказаних вимог закону представником позивача надано Договір №02-11/25 про надання правової допомоги від 10.11.2025 та Ордер про надання правової допомоги серії АЕ №1409905.

Проте, стороною позивача не надано суду документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги з зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Оцінюючи документи, надані стороною позивача в обґрунтування судових витрат на правову допомогу, суд позбавлений можливості визначити співмірність заявленого розміру вказаних витрат з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатських послуг та робіт, оскільки вони не визначені в наданих представником документах.

У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування з відповідача витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно з ст.142 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача у зв`язку з визнанням відповідачем позову, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн., а інші 50% (605,60 грн. відповідно) – повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 105, 109, 110, 112, 113, 114 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 141, 200, 206, 247, 354ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Богославського Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 08 червня 2019 року Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №228 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з державного бюджету України судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок), сплачений згідно квитанції №270634844 від 17.11.2025 (одержувач платежу: ГУК у Дн-кій обл/Металург.р-н/22030101).

В решті позовних вимог відмовити.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровському апеляційному суді через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 січня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

- відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Суддя: Р. Є. Скотар