Рішення від 10 грудня 2025 р. у справі №757/59730/21-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59730/21-ц

пр. 2-1607/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Колесник А.Є.,

цивільна справа № 757/59730/21-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

У обґрунтування вимог вказано, що відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2013 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу жодних питань щодо поділу майна, набутого позивачем та відповідачем спільно протягом перебування у шлюбі, не вирішувалось. Жодних договорів про поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності між ними не укладалося.

Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо поділу майна яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач вирішив звернутися до суду щодо вирішення зазначеного спору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху.

02.12.2021 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2021 року відкрито провадження у цивільній справі №757/59730/21-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили, у матеріалах справи містяться заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила. Від відповідача на адресу суду надійшла заява в якій остання просила провести засідання у її відсутність, вимоги позову визнала та не заперечувала проти його задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, з урахуванням тривалого перебування справи у суді суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2013 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Протягом шлюбу позивачем та відповідачем було придбане нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка являється об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнає, суд приходить до висновку про задоволення вимог позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 990,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 60-61,63,69, 70-71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81, 141, 206, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 990,00 грн. витрат з оплати судового збору .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Соколов