Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №705/129/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/129/26

1-кп/705/650/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ;

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпіла не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань кримінальне провадження № 12025250320000763 від 27.05.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Текуча, Уманського району, Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні будь яких осіб не маючого, військовослужбовця, який призваний за мобілізацією, перебуває на посаді старшого водія взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони, ВОС-124702А військової частини НОМЕР_2 , військове звання «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження.

07.01.2026 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області від прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025250320000763 від 27.05.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 визначено головуючого суддю Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 08.01.2026 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою суду від 13.01.2026 у цьому кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням стану здоров`я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу, 02.09.2022 здійснено призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого її проходження до військової частини НОМЕР_3 , де останнього на підставі наказу командира військової частини призначено на посаду старшого водія взводу охорони 1164 роти охорони, ВОC-124702А військової частини НОМЕР_2 , військове звання «солдат».

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХII від 25.03.1992, з моменту призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і у подальшому почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, ОСОБА_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», 26.05.2025, у вечірній час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території домоволодіння колишньої цивільної дружини ОСОБА_5 , що За адресою: АДРЕСА_2 , куди потрапив шляхом вільного доступу, в період дії воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому неодноразово продовжений, зокрема Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 4356-1X від 16.04.2025, до 09.08.2025, маючи умисел спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), шляхом вільного доступу до речей потерпілої, що знаходились у відчиненому господарському приміщенні на території подвір`я, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, взяв майно, що належить потерпіли, а саме велосипед марки «Люкс» червоного кольору, вартість якого згідно висновку експерта №CE-19/124-25/8395-ТВ від 05.06.2025 становить 1600 грн., вивіз його з двору та направився до зупинки с. Рижавка де залишив вказане майно, після чого повернувся до вищевказаного приміщення та викрав ще косу бензомоторну марки «Forte БМК-1943М», вартість якої згідно висновку експерта №CE-19/124-25/8394-TB від 04.06.2025 становить 1467 грн. та бензопилу марки «Kraissmann KS5220», вартість якої згідно висновку експерта №CE-19/124-25/8393-ТВ від 03.06.2025 становить 1289 грн, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, перенісши його до підсобного приміщення свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та сховав їх у підсобне приміщення

Таким чином завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму в розмірі 4356 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 , 26.05.2025, у вечірній час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території домоволодіння колишньої цивільної дружини ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_2 , куди потрапив шляхом вільного доступу, у відчиненому господарському приміщенні на території подвір?я, виявив мопед марки «Сузукі», шасі № НОМЕР_4 та у нього виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом який належить ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, поряд відсутні особи які можуть чинити перешкоди його злочинним діям, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого злочинного діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до вказаного мопеду та шляхом штовхання за допомогою власної фізичної сили, перемістив його спочатку до зупинки с. Рижавка, неподалік від місця вчинення правопорушення, а потім до підсобного приміщення свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 де сховав його у підсобне приміщення.

Таким чином незаконно заволодівши транспортним засобом (мопедом) марки «Сузукі», шасі № НОМЕР_4 , вартість якого згідно висновку експерта №CE-19/124-25/8397-ТВ від 06.06.2025 становить 9759 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України - незаконному заволодінні транспортним засобом.

ІІІ. Позиція сторін судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив зазначені кримінально карані діяння.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Наведене свідчить про щире каяття ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі та просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю правопорушень остаточно призначити покарання - 5 років позбавлення волі , звільнивши на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

IV. Положення закону, яким керувався суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Судом враховується й те, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 66 КК України пом`якшуючими обставинами, зокрема є щире каяття обвинуваченого, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом - карається обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

V. Висновки та мотиви суду.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий; за місцем проживання, згідно характеристики, наданої сільським головою Ладижинської сільської ради, за час проживання в селі Текуча зарекомендував себе негативно, надходили усні скарги від односельчан на нетактовну поведінку ОСОБА_4 та прояви агресії, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, будь-яких осіб на утриманні немає, перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: згідно приписів ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України є тяжким злочином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України є нетяжким злочином;

- особу винного, який під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, має постійне місце проживання та місце реєстрації, раніше не судимий, не одружений, на утриманні будь-яких осіб не має, перебуває на військовій службі;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, під час досудового розслідування повідомив про всі обставини вчинення правопорушення, обставини та події, які мають значення для кримінального провадження, що враховується як активне сприяння останнім встановленню обставин кримінального провадження.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69 КК України суд не знаходить.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час та після вчинення злочинних дій, відношення обвинуваченого до вчиненого.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, враховуючи дані про особу обвинуваченого, беззастережне визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою винуватість у вчинених злочинах, суд вважає за необхідне у вказаному випадку призначити ОСОБА_4 покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 1 ст. 289 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, при цьому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання, а тому в порядку ст. 75 КК України приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, такі обв`язки: періодично з`являтися для реєстрації до органу, який здійснює контроль за виконанням вироку; повідомляти уповноважений орган, який здійснює контроль за виконанням вироку, про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом, який здійснює контроль за виконанням вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 , як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

У підсумку, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст.124 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,

- за ч. 1 ст. 289 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, у період якого зобов`язати відповідно до ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертиз у загальній сумі 14 262 грн. 40 коп.

Арешт, накладений ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2025 року у справі № 705/3239/25 (провадження № 1-кс/705/935/25), зняти.

Речові докази:

??- флеш-накопичувач інформації - карта пам`яті з адаптером, який є додатком до протоколу проведення невідкладного обшуку від 28.05.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

??- оптичний носій інформації - диск CD+R, який є додатком до протоколу огляду відеозапису від 29.05.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- гумові чоботи чорного кольору та два дощовики – повернути власнику ОСОБА_4 ;

- скутер марки «Сузукі» шасі № НОМЕР_5 , тримач до коси бензомоторної марки «FORTE», бензопила, мотор до коси бензомоторної – залишити власнику ОСОБА_5 ;

- велосипед «Дорожник Люск» червоного кольору – залишити власнику ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1