Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №559/3615/25 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/3615/25

Провадження № 3/559/74/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2026 м. Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін О.М., розглянувши в м. Дубно справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, уродженця с.Птича Дубенського району Рівненської області, паспорт НОМЕР_1 , виданий 19.07.2003 Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області, 06.11.2000, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст.173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

До Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 29.09.2025 надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАВ №959891 від 01.09.2025, ОСОБА_1 01.09.2025 о 20:50 год. за місцем проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї онуки ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ч. 2 ст. 1732 КУпАП.

До Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 29.09.2025 надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАВ №601093 від 01.09.2025, ОСОБА_1 01.09.2025 о 20:50 год. за місцем проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру у присутності малолітньої ОСОБА_3 та відносно своєї онуки ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ч. 2 ст. 1732 КУпАП.

Згідно з протоколом серії АПР №222659 від 12.08.2025, ОСОБА_1 12.08.2025 о 19:30 год. за місцем проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ч. 2 ст. 1732 КУпАП.

Постановами суду від 30.09.2025 дані протоколи направлено до батальйону № 3 (з обслуговування Дубенського району) полку УПП в Рівненській області ДПП - для доопрацювання з наступних підстав.

Так, протокол серії ВАВ №959891 від 01.09.2025 направлено для дооформлення, зокрема, з тих підстав, що ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що не є онукою ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі, зокрема, заява потерпілої або інших осіб, свідків, заявників, не встановлено точного віку потерпілої для визначення правильної правової кваліфікації проступку тощо.

Так, протокол ВАВ №601093 від 01.09.2025 направлено для дооформлення, зокрема, з тих підстав, що матір дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_3 не є онукою ОСОБА_1 і жодного відношення до нього не має. Крім того, в матеріалах справи були відсутні жодні докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі щодо вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_3 . Матеріали справи містять лише заяви ОСОБА_5 щодо вчинення домашнього насильства відносно саме нього.

Так, протокол серії АПР №222659 від 12.08.2025 направлено для дооформлення, зокрема, з тих підстав, що матір дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично заперечувала той факт, що ОСОБА_3 є співмешканкою ОСОБА_1 або родичкою, жодного відношення до нього вона не має. Не заперечувала проти направлення даного протоколу для доопрацювання для встановлення справжніх обставин подій. Крім того, в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі щодо вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , зокрема письмові пояснення останньої.

Таким чином, при доопрацюванні матеріалів уповноваженим працівникам поліції слід було встановити сімейний зв`язок між вищевказаними особами, чи пов`язані вони спільним побутом тощо, точний вік потерпілих, відібрати в них письмові пояснення з приводу подій, що відбулись, підстави їх перебування у домоволодінні, власника будинку та осіб, які там зареєстровані, відібрати додаткові пояснення у ОСОБА_3 тощо, визначитись з правильним описом подій (фабулою протоколу).

Після доопрацювання матеріали надійшли до суду 16.12.2025.

З 18.12.2025 по 02.01.2026 включно головуючий суддя Томілін О.М. перебував у плановій щорічній відпустці.

Працівниками поліції до справи долучено письмові пояснення ОСОБА_4 за усіма протоколами. Інших доказів або матеріалів не отримано та суду не представлено.

У судове засідання ОСОБА_1 не з*явився, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, причини неявки суду не повідомив.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від нього не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з чим причини неявки ОСОБА_1 до суду визнані неповажними, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність на підставі наявних матеріалів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, не встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки: настання фізичної чи психологічної шкоди потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачена наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Аналіз вищевказаної правової норми та її конструкції дає підстави для висновку, що завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій особі є однією з, а не єдиною кваліфікуючою ознакою психологічного домашнього насильства.

Так, законодавець між словами “нездатність захистити себе” і “завдали шкоду” використав сполучник “або”, у зв`язку з чим виникнення у потерпілої особи побоювань за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе є (кожна окремо) окремими кваліфікуючими ознаками домашнього насильства, і їх наявність та доведення у встановленому законодавстві порядку є достатньою підставою для висновку про наявність в діях особу ознак складу адміністративного правопорушення за статтею 173- 2 КУпАП.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, за змістом закону слідує, що вчинення особою дій, передбачених даною статтею, тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю особи, у відношенні якої вчинені дії, тобто настання певних наслідків.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.1732 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Як раніше встановлено судом та не заперечувалося сторонами, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 . За вказаною адресою зареєстровані власник, його дружина, син та онук.

З письмових пояснень ОСОБА_4 від 12.11.2025, доданих до протоколів після дооформлення, вбачається, що остання має двох доньок ОСОБА_2 , 2007 р.н., ОСОБА_3 , 2012 р.н., з якими та своїм чоловіком ОСОБА_5 (сином ОСОБА_1 ), а також з батьками чоловіка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 01.09.2025 близько 20.50 год. під час вечері ОСОБА_1 , прийшовши з роботи, почав висловлюватися нецензурною лайкою до чоловіка, дітей та до ОСОБА_4 . В даній ситуації вони розібралися самостійно, тому просить суд закрити провадження у справі, де потерпілими є доньки.

Суд, вислухавши потерпілих у попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв`язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень.

Як вбачається з вказаних протоколів, ОСОБА_1 інкримінуються погрози та образи в адресу осіб, які не є його родичами, проте проживають в його будинку - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , внаслідок чого була завдана шкода їх психологічному здоров*ю, тобто вчинення домашнього насильства психологічного характеру.

Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, зокрема, аудіо-, відео- фіксацією, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 самостійно в попередніх судових засіданнях підтвердили, що між сторонами існує довготривалий особистий конфлікт з приводу проживання у житлі, належному ОСОБА_1 .

На даний час такий конфлікт вичерпано, що вбачається з письмової заяви ОСОБА_4 .

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 було вчинено домашнє насильство психологічного характеру стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , внаслідок чого останнім заподіяно шкоди психічному здоров`ю, оскільки сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, конфлікту з приводу проживання у будинку, , спору з приводу спільного проживання тощо, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки зазначені справи розглядаються судом одночасно, суд вважає за необхідне на виконання вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП об`єднати та розглядати в одному провадженні справи про адміністративні правопорушення №559/3615/25 з №559/4203/25, №559/4204/25, присвоївши новій справі єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ, що надійшла першою, а саме номер справи №559/3615/25.

Керуючись ст.ст.7, 9, ст.36, ст. 173-2, ст.247, ст.ст. 283 - 284 КУпАП

п о с т а н о в и в :

Об`єднати справи про адміністративні правопорушення №559/3615/25 з №559/4203/25, №559/4204/25, з присвоєнням єдиного номера №559/3615/25.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк із дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М.Томілін