Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №539/5640/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/5640/25

Провадження № 1-кп/539/119/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду кримінальне провадження №12025170570000639 від 10.10.2025 року, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Онішки, Лубенського району Полтавської області. зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, інвалідності немає, депутатом не являється, перебуваючого на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64 2022 введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався. Востаннє воєнний стан продовжено Указом Президента України № 4525-ІХ від 15.07.2025, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року на 90 діб.

В середині серпня 2025 року, точної дати та часу в ході слідства не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в с-щі Оржиця, Лубенського району Полтавської області, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи: незаконність і протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_6 та ввівши її в оману, повідомив недостовірну інформацію під приводом того, що йому терміново потрібні грошові кошти на лікування доньки, яка нібито потрапила в ДТП, таким чином шахрайським шляхом отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 16000 грн., які в подальшому не повернув та розпорядився ними на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 16000 грн.

Своїми вищевказаними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України.

Окрім того, 23.09.2025 ОСОБА_5 перебуваючи на стажуванні посади водія у ФОП ОСОБА_6 , о 18:00 год. отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 99000 грн., за які він повинен був здійснити подвірний обхід у населених пунктах: с-щі Оржиця, с.П`ятигірці, с.Михнівці. с.Олександрівка, с.В`язівок, с.Пулинці. с.Ісківці, с.Заріг, що в Лубенському районі Полтавської області, для закупівлі молока у населення.

Після чого, 24.09.2025 року, перебуваючи за кермом автомобіля марки Газель, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повторно, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи незаконність і протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно шляхом крадіжки заволодів грошовими коштами в сумі 22500 грн., які знаходилися в автомобілі марки Газель, д.н.з. НОМЕР_1 та залишилися рештою від невикористаної суми коштів для закупівлі молока у населення, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Окрім того, 01.10.2025 ОСОБА_8 , який працює на посаді комірника у ФОП ОСОБА_6 , видав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 45458 грн. для виробничих потреб, а саме для закупівлі молока у населення.

Після чого, 04.10.2025 року ОСОБА_5 , перебуваючи в с.В`язівок, Лубенського району, діючи в умовах воєнного стану, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи незаконність і протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно шляхом крадіжки заволодів грошовими коштами в сумі 40747 грн., які знаходилися в автомобілі марки Газель, д.н.з. НОМЕР_1 та залишилися рештою від невикористаної суми коштів для закупівлі молока у населення, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 63247 грн.

Своїми вищевказаними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому повторно, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

31 жовтня 2025 року між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 , за згодою потерпілої ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості, з якої вбачається, що обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений повністю визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро розкаявся, зобов`язався беззаперечно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі повідомленого йому обвинувачення за ч.1 ст.190 та ч.4 ст185 КК України.

Враховуючи, що укладення угоди є добровільним волевиявленням сторін, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, при вирішенні питання укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_5 прокурором враховано обставини:

-можливість зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні:

-процесуальне спрощення розгляду справи, можливість прискорення судового розгляду, економія часу та затрат для прибуття учасників до суду:

-соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання, відсутність судимості;

-щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_6 в повному обсязі, а також надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості та прохання призначити покарання не пов`язане із позбавленням волі.

При призначенні обвинуваченому покарання сторони враховують: особу обвинуваченого ОСОБА_5 котрий раніше не судимий, наявність обставин, які пом`якшують покарання.

Обставинами, які у відповідності до ст.66 КК України, пом`якшують покарання за вчинення кримінального правопорушення, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, підтвердженням яких є послідовні покази, які узгоджуються із матеріалами кримінального провадження та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій.

Зважаючи на вищевикладене, сторони погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_5 :

-за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України - визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалість якого буде встановлена судом, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, які також будуть визначені судом.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав укладену з ОСОБА_5 угоду щодо визнання винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.4 ст185 КК України, просить її затвердити та призначити ОСОБА_5 узгоджене остаточне покарання у виді п`ятьох років позбавлення волі та звільнити його від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України на строк, який буде встановлено судом з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, які будуть визначені судом.

ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просить затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості. Наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, йому роз`яснені та зрозумілі, вину у вчинені кримінальних правопорушень при вищевикладених обставинах беззаперечно визнає, просить визначити мінімальний іспитовий строк.

Захисник ОСОБА_4 також просить затвердити укладену угоду та звільнити ОСОБА_5 від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України на мінімальний строк.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, подано клопотання про розгляд даного провадження у їх відсутності.

Заслухавши думку учасників процесу, вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 (кримінального проступку), ч.4 ст.185 (тяжкого злочину) КК України.

Прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання як того вимагає стаття 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидкого судового провадження.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

ОСОБА_5 роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідок обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільне відшкодування завданих потерпілій збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні.

Згідно з ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 , а тому угоду слід затвердити та призначити узгоджене покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч.1 ст. 190 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України - визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 369-371, 373, 374, 376, 472, 473, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 31 жовтня 2025 року, укладену між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , за згодою потерпілої ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання за :

-за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч.1 ст. 190 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України - визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_5 , в період дії іспитового строку, покласти такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1