Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №359/12992/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/12992/25

Провадження № 1-кп/359/339/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025111100001627 від 23.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старе Бориспільського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 264, ст. 166 КК України,

в с т а н о в и в :

1.Судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив недбале зберігання вогнепальної зброї та

бойових припасів, що спричинило загибель людей, за таких обставин.

Упродовж щонайменше декількох років, до 23.08.2025, в фактичному володінні ОСОБА_4 знаходилась гладкоствольна мисливська рушниця калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ-46», номер « НОМЕР_1 », 4 мисливських патрона 16 калібру та 1 мисливський патрон 12 калібру, які зберігались в будинку АДРЕСА_2 , який належав померлим родичам ОСОБА_4 .

У вказаний період, ОСОБА_4 здійснював недбале зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів до неї в порушення приписів п. 12.12., п. 12.16 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077 (далі по тексту – Наказ МВС України №622), якими визначено наступне: п. 12.12. Зброя, бойові припаси до неї, основні частини зброї, пристрої та патрони до них, що належать громадянам, мають зберігатися в металевих ящиках, сейфах, спеціально виготовлених для зберігання зброї, за місцем їх постійного проживання або в місцях тимчасового перебування власників (дачних будинках тощо) та які виключають вільний доступ до них сторонніх осіб. Про зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв у місцях тимчасового перебування власника власник повідомляє органи (підрозділи) поліції в порядку, визначеному пунктом 7.6 глави 7 розділу І цієї Інструкції. При цьому зброя, пристрої мають бути в розрядженому стані; п. 12.16. у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п`ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).

23.08.2025, близько 11 год. малолітній син ОСОБА_4 – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (7 років) запросив разом провести дозвілля свою сусідку – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (6 років), до будинку АДРЕСА_2 , у той час як ОСОБА_4 займався господарськими справами на подвір`ї домоволодіння. Тоді як діти ОСОБА_8 та ОСОБА_10 проводили дозвілля, в зальній кімнаті будинку за шафою зберігалась гладкоствольна мисливська рушниця калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ -46», номер « НОМЕР_1 », та два заряджених в неї мисливські патрони 16 калібру, яка була поміщена до цього місця ОСОБА_4 , та відповідно недбало зберігалась у цьому місці в порушення приписів п. 12.12., п. 12.16 Наказу МВС України № 622 (без передбаченого закритого сховища, яке виключає вільний доступ до неї сторонніх осіб та без дозвільних документів виданих органами поліції).

Під час спільного проведення дозвілля, близько 16 год. 23.08.2025 ОСОБА_8 знаючи, що за шафою знаходиться зброя належна батьку, вирішив її узяти, щоб використовувати під час гри з Победінською Софією. Не усвідомлюючи небезпеки, яку може нести зброя, ОСОБА_8 , маючи вільний доступ до неї, отриманий завдяки недбалому зберіганню вогнепальної зброї та бойових припасів його батьком ОСОБА_4 , узяв до рук гладкоствольну мисливську рушницю калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ - 46», номер « НОМЕР_1 », та не будучи обізнаним, про два заряджених в неї мисливські патрони 16 калібру, імітуючи дитячу гру, навів її в бік Победінської Софії. У цей час ОСОБА_8 , бажаючи зімітувати постріл, натиснув спусковий гачок рушниці, в результаті чого відбувся постріл, дріб від якого влучив в Победінську Софію, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у виді сліпого вогнепального поранення правого плеча та грудей з ушкодженням судин, кісток та внутрішніх органів, внаслідок чого настала її смерть. Причиною смерті Победінської Софії є сліпе вогнепальне поранення правого плеча та грудей з ушкодженням судин, кісток та внутрішніх органів, з розвитком крововтрати та шоку.

За наведених обставин недбалість ОСОБА_4 у виді кримінально протиправної самовпевненості, щодо зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів - гладкоствольної мисливської рушниці калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ -46», номер « НОМЕР_1 », та двох заряджених в неї мисливських патронів 16 калібру, спричинило загибель людини – малолітньої Победінської Софії, оскільки ОСОБА_4 передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, щодо недбалого зберігання вказаних вогнепальної зброї та бойових припасів, але легковажно розраховував на їх відвернення.

2. Судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив злісне невиконання батьком встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, за таких обставин.

Упродовж щонайменше декількох років, до 23.08.2025, в фактичному володінні ОСОБА_4 знаходилась гладкоствольна мисливська рушниця калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ-46», номер « НОМЕР_1 », 4 мисливських патрона 16 калібру та 1 мисливський патрон 12 калібру, які зберігалась в будинку АДРЕСА_2 , який належав померлим родичам ОСОБА_4 .

У вказаний період, ОСОБА_4 здійснював недбале зберігання вогнепальної зброї та бойових припасі до неї в порушення приписів п. 12.12., п. 12.16 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за №637/3077 (далі по тексту – Наказ МВС України №622), якими визначено наступне: п. 12.12. зброя, бойові припаси до неї, основні частини зброї, пристрої та патрони до них, що належать громадянам, мають зберігатися в металевих ящиках, сейфах, спеціально виготовлених для зберігання зброї, за місцем їх постійного проживання або в місцях тимчасового перебування власників (дачних будинках тощо) та які виключають вільний доступ до них сторонніх осіб. Про зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв у місцях тимчасового перебування власника власник повідомляє органи (підрозділи) поліції в порядку, визначеному пунктом 7.6 глави 7 розділу І цієї Інструкції. При цьому зброя, пристрої мають бути в розрядженому стані; п. 12.16. у разі смерті власника або визнання його безвісно відсутнім нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п`ятиденний строк здаються близькими особами до органів (підрозділів) поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).

Одночасно з цим, ОСОБА_11 неодноразово, щонайменше упродовж одного року, в порушення: ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, знайомив свою малолітню дитину ОСОБА_12 з принципами застосування та використання вогнепальної зброї – її заряджанням та здійсненням пострілів, на прикладі гладкоствольної мисливської рушниці калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ -46», номер « НОМЕР_1 », та мисливських патронів 16 калібру, які зберігалась в будинку АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_4 , щонайменше упродовж одного року, не приховував від дитини місце зберігання цієї зброї, не убезпечуючи сина від контакту з нею, в порушення п. 12.12 Наказу МВС України № 622, неодноразово залишав дитину (сина) на одинці зі зброєю, злісно не виконуючи тим самим встановлені ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» обов`язки по догляду за дитиною.

В подальшому, 23.08.2025, близько 11 год. малолітній син ОСОБА_4 – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (7 років) запросив разом провести дозвілля свою сусідку – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (6 років), до будинку АДРЕСА_2 , у той час як ОСОБА_4 займався господарськими справами на подвір`ї домоволодіння, та відповідно залишив свого сина ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , без нагляду, зі зарядженою зброєю в будинку, яка не була схована в безпечному місці. Тоді як діти ОСОБА_8 та ОСОБА_10 проводили дозвілля, в зальній кімнаті будинку за шафою зберігалась гладкоствольна мисливська рушниця калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ - 46», номер « НОМЕР_1 », та два заряджених в неї мисливські патрони 16 калібру, які були поміщені до цього місця ОСОБА_4 , та відповідно недбало зберігалась у цьому місці в порушення приписів п. 12.12., п. 12.16 Наказу МВС України №622 (без передбаченого закритого сховища, яке виключає вільний доступ до неї сторонніх осіб та без дозвільних документів виданих органами поліції).

Під час спільного проведення дозвілля, близько 16 год. 23.08.2025 ОСОБА_8 знаючи, що за шафою знаходиться зброя належна батьку, вирішив її узяти, щоб використовувати під час гри з ОСОБА_13 , оскільки внаслідок злісного невиконання батьком встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, раніше мав вільний доступ до цієї зброї, у тому числі з дозволу ОСОБА_4 . Не усвідомлюючи небезпеки, яку може нести зброя, ОСОБА_8 , маючи вільний доступ до неї, отриманий завдяки недбалому зберіганню вогнепальної зброї та бойових припасів його батьком ОСОБА_4 , та внаслідок не виконання останнім обов`язків по догляду за диною, узяв до рук гладкоствольну мисливську рушницю калібру 16х70 мм, моделі «ИЖБ - 46», номер « НОМЕР_1 », та не будучи обізнаним, про два заряджених в неї мисливські патрони 16 калібру, імітуючи дитячу гру, навів її в бік Победінської Софії.

У цей час ОСОБА_8 , бажаючи зімітувати постріл, натиснув спусковий гачок рушниці, внаслідок чого відбувся постріл, дріб від якого влучила в Победінську Софію, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у виді сліпого вогнепального поранення правого плеча та грудей з ушкодженням судин, кісток та внутрішніх органів, внаслідок чого настала її смерть. Причиною смерті Победінської Софії є сліпе вогнепальне поранення правого плеча та грудей з ушкодженням судин, кісток та внутрішніх органів, з розвитком крововтрати та шоку.

За наведених обставин, злісне невиконання ОСОБА_4 встановлених законом обов`язків по догляду за ОСОБА_14 , призвело до тяжких наслідків: смерті малолітньої Победінської Софії в результаті вчинення малолітнім ОСОБА_14 суспільно небезпечного діяння; психологічних страждань малолітнього ОСОБА_12 , які супроводжуються негативними емоційними переживаннями (страхом, сумом, відчуттям вини) та вимушеним обмеженням кола спілкування з колишніми однокласниками, у зв`язку з усвідомленням причетності до смерті малолітньої Победінської Софії, що в подальшому може привести до погіршення якості його життя та соціального функціонування.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів та підтвердив, що він 23.08.2025 перебував на вулиці та займався господарськими справами на подвір`ї домоволодіння за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 . В цей час його син ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , які товаришували, проводили дозвілля в загальній кімнаті будинку. Близько 16 години до нього на подвір`я вибіг син та повідомив, що ОСОБА_16 впала зі столу та лежить на підлозі. Обвинувачений зайшов у будинок, де побачив на підлозі в крові малолітню ОСОБА_16 , тому відразу побіг за її батьками. Далі, він повернувся разом із ОСОБА_17 назад до потерпілої та надав необхідні речі (рушник та воду) для надання допомоги. Через деякий час прийшов місцевий лікар, який надавав першу медичну допомогу та вони викликали швидку допомогу, однак не дочекавшись карети допомоги поїхали їм на зустріч.

Зазначив, що після смерті діда в нього декілька років у будинку знаходилась рушниця, яку обвинувачений зберігав за шафою. Зброя була особисто заряджена обвинуваченим і знаходилася у відкритому доступі без сейфу. Жодних дій щодо легалізації рушниці та патронів ОСОБА_4 не здійснював. Підтвердив, що його син знав про місце знаходження зброї та тримав її в руках. Також зазначив, що він знайомив свого малолітнього сина ОСОБА_15 з принципами застосування та використання зброї. Погоджується, що його дії призвели до смерті малолітньої ОСОБА_16 .

Окрім показань обвинуваченого, судом також допитано потерпілих.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що 23.08.2025 під час несення служби, йому зателефонували і повідомили про смерть його доньки ОСОБА_16 . Він відразу зібрався і приїхав додому, де дізнався про те, що малолітній ОСОБА_18 вистрелив зі мисливської зброї у плече його донці, від чого вона померла. Зазначив, що внаслідок смерті доньки він втратив сенс життя та постійно приймає заспокійливі ліки. Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 23.08.2025 її донька ОСОБА_16 перебувала в гостях у сусідського хлопця ОСОБА_12 , з яким вони товаришували. В цей день приблизно о 15 годині 45 хвилин до неї додому прибіг обвинувачений зі своїм сином та повідомили, що донька ОСОБА_16 впала. Прибігши на місце, потерпіла побачила, що її донька лежить на підлозі у крові. Ніякої зброї на місці події вона не бачила. Після цього сусіди та вона почали надавати першу медичну допомогу Софії та викликали швидку, однак врятувати доньку не змогли. Прохала застосувати до обвинуваченого найсуворішу та максимальну міру покарання.

Обвинувачений, його захисник, прокурор та потерпілі не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, судом визнається доведеним, що ОСОБА_8 вчинив недбале зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, що спричинило загибель людей, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 264 КК України. Крім того судом визнається доведеним, що ОСОБА_8 вчинив злісне невиконання батьком встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 166 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого злочину, у зв`язку із чим щире каяття суд визнає обставиною, які пом`якшує його покарання. У свою чергу, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що ним вчинено кримінальні правопорушення, які у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами (ст. 264 та 166 КК України). Аналіз ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення свідчить про те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки, що спричинило загибель малолітньої дитини та злісне невиконання встановлених законом обов`язків по догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_15 , що призвело до тяжких наслідків. Дані про особу ОСОБА_4 свідчать про те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв`язки. Відповідно до медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога він не перебуває.

Окремо суд звертає увагу на те що суспільна небезпечність вказаних злочинів полягає в тому, що вони заподіяли тяжкі наслідки: вчинення злочину із використанням зброї, що призвело до загибелі малолітньої дитини; посягання на суспільні відносини, які забезпечують нормальний розвиток і виховання неповнолітнього сина, а також здоров`я, безпеку життя, що підлягає опіці.

Суд не може залишити поза увагою тяжких наслідків, які настали від вчинення зазначених злочинів, а саме: смерті малолітньої Победінської Софії в результаті вчинення малолітнім ОСОБА_14 суспільно небезпечного діяння; психологічних страждань малолітнього ОСОБА_12 , які супроводжуються негативними емоційними переживаннями (страхом, сумом, відчуттям вини), які по мірі дорослішання та усвідомлення наслідків може призвести до погіршення якості життя та соціального функціонування.

З урахуванням ступеня тяжкості й конкретних обставин кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_4 , особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за кожне кримінальне правопорушення окремо таке покарання: за ст. 264 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ст. 166 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом на підставі ст. 69 КК України відсутні. Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та обставини цієї справи суд вважає, що правові підстави для застосування ст. 75 КК України також відсутні.

Рішення про цивільний позов. До початку судового розгляду потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 через свого представника ОСОБА_19 пред`явлено цивільний позов у якому вони просять суд стягнути з ОСОБА_4 на їх користь відшкодування за завдану їм моральну шкоду у зв`язку зі смертю їх дитини ОСОБА_9 у розмірі 10 000000 (десять мільйонів) гривень. Суд наголошує, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вимоги пред`явленого цивільного позову.

У відповідності до ст. 127, ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

У відповідності до статті 1167, 1177 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, у зв`язку із визнанням позову ОСОБА_4 у повному обсязі, приймаючи до уваги, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, зважаючи на законність та обґрунтованість пред`явлених позовних вимог, цивільний позов представника позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підлягає задоволенню. Слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відшкодування за завдану їм моральну шкоду у зв`язку зі смертю їх дитини ОСОБА_9 у розмірі 10 000000 (десять мільйонів) гривень.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2025, на змив з підлоги РБК (речовина бурого кольору); два набої 12 та 16 калібру; один набій зі слідом використання, вилучений з лівого ствола рушниці; один набій без слідів використання, вилучений з правого ствола рушниці; два змиви з каналу ствола спиртовими серветками; змиви з частини рушниці; рушник зі слідами РБК; рушницю у зібраному стані з трьома складовими з маркуванням Н-545 на всіх частинах – скасувати.

Речові докази, а саме: змив з підлоги РБК (речовина бурого кольору); два набої 12 та 16 калібру; один набій зі слідом використання, вилучений з лівого ствола рушниці; один набій без слідів використання, вилучений з правого ствола рушниці; два змиви з каналу ствола спиртовими серветками; змиви з частини рушниці; рушник зі слідами РБК; рушницю у зібраному стані з трьома складовими з маркуванням Н-545 на всіх частинах; зразок букального епітелію ОСОБА_8 ; зразок крові трупа ОСОБА_9 - знищити у встановленому законом порядку.

З обвинуваченого слід стягнути на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у загальній сумі 20654,69 грн.

З метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 264 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Початок строку покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 попереднє ув`язнення з 23 серпня 2025 року (момент його фактичного затримання) по дату набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов представника цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_19 , який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити. Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 10 000000 (десять мільйонів) гривень відшкодування моральної шкоди.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2025, на змив з підлоги РБК (речовина бурого кольору); два набої 12 та 16 калібру; один набій зі слідом використання, вилучений з лівого ствола рушниці; один набій без слідів використання, вилучений з правого ствола рушниці; два змиви з каналу ствола спиртовими серветками; змиви з частини рушниці; рушник зі слідами РБК; рушницю у зібраному стані з трьома складовими з маркуванням Н-545 на всіх частинах – скасувати.

Речові докази, а саме: змив з підлоги РБК (речовина бурого кольору); два набої 12 та 16 калібру; один набій зі слідом використання, вилучений з лівого ствола рушниці; один набій без слідів використання, вилучений з правого ствола рушниці; два змиви з каналу ствола спиртовими серветками; змиви з частини рушниці; рушник зі слідами РБК; рушницю у зібраному стані з трьома складовими з маркуванням Н-545 на всіх частинах; зразок букального епітелію ОСОБА_8 ; зразок крові трупа ОСОБА_9 - знищити у встановленому законом порядку.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні у загальній сумі 20654,69 гривень.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1