Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №357/248/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/248/25

1-кп/357/237/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_5 ,

представника потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 12023111030005285, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Голубівка Ружинського району Житомирської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює неофіційно, одружений, освіта середня спеціальна, має на утриманні неповнолітню доньку 2010 року народження, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023111030005285, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122КК України.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_8 та ОСОБА_5 03 листопада 2023 року у вечірній час доби перебували у коридорі квартири АДРЕСА_2 та в цей момент між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт. В ході вказаного конфлікту ОСОБА_9 з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, умисно, з метою спричинення шкоди здоров`ю потерпілому, наніс один удар кулаком правої руки в область грудної клітини, внаслідок якого ОСОБА_5 впав на коліна. В подальшому, ОСОБА_8 наніс один удар кулаком по потиличній ділянці голови та один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілому ОСОБА_5 , спричинивши при цьому останньому тілесні ушкодження у вигляді: саден на повіках лівого ока, рани в лівій суборбітальній області, травми лівого очного яблука з ушкодженням оболонок та крововиливом в ліве очне яблуко з повною втратою зору лівим оком, лінійного перелому внутрішньої стінки лівої орбіти, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості як такі, що спричинили стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

За таких обставин ОСОБА_8 заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потяг за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але такому, що спричинило стійку втрату працездатності менш як на одну третину, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

3. Позиції сторін.

Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Зазначив, що докази, надані суду стороною обвинувачення, є належними, достовірними та допустимими, а у своїй сукупності достатніми для доведення обставин, викладених в обвинувальному акті. Просив визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Представник потерпілого також висловив позицію про доведеність винуватості ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, просив визнати його винуватим та задовольнити заявлений цивільний позов.

Потерпілий підтримав позицію свого представника та просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Захисник вказав, що вина обвинуваченого не доведена поза розумним сумнівом. Показання свідків обвинувачення є упередженими, оскільки вони є родичами потерпілого. Вважає, що сторона обвинувачення не розглянула інших можливих версій отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, зокрема протягом часу в півтори години, які минули від часу залишення квартири потерпілого обвинуваченим до приїзду швидкої медичної допомоги.

Обвинувачений свою вину не визнав. Зазначив, що не знає яким чином потерпілий отримав тілесні ушкодження, оскільки коли залишав його квартиру таких ушкоджень не було.

Водночас під час останнього слова попросив вибачення у потерпілого.

4. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Частина 1 ст. 122 КК України передбачає кримінальну відповідальність за нанесення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

4.1. Оцінка доказів

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Всі докази, якими сторони обґрунтовують чи спростовують пред`явлене обвинувачення, мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності і достатності.

На підставі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Під час судового розгляду захисник стверджував про недопустимість результатів проведених слідчих експериментів від 14.09.2024 за участю потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_10 , проведених у помешканні потерпілого, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про власника цього приміщення, а також його згоди на проведення слідчих дій. Відповідно захисник зазначила про недопустимість похідних доказів – постанов про призначення експертиз та висновків експертів.

Прокурор заперечував проти заявленого захистом клопотання про визнання доказів недопустимими, стверджуючи про те, що вони отримані у встановленому законом порядку. Проведення слідчих експериментів в приміщенні проводилось з дозволу його користувача, а саме ОСОБА_10 .

Статтею 240 КПК України передбачено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи. У цьому випадку слідчі експерименти проводилися у приміщенні за згодою його користувача — ОСОБА_10 , що свідчить про дотримання вимог закону щодо недоторканності житла та іншого володіння особи.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частиною 2 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання (ч. 3 ст. 87 КПК України).

Крім того, у кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи.

Водночас, закріпленим у кримінальному процесуальному кодексі України принципом публічності передбачений обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч. 2 ст. 93 КПК України).

Суд зауважує, що сама по собі добровільна згода користувача приміщення на проведення слідчих (розшукових) дій у ньому є самостійною та достатньою правовою підставою для законного перебування органу досудового розслідування у такому приміщенні. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про примусовий характер надання такої згоди або про порушення прав інших осіб, що унеможливлює визнання доказів недопустимими з підстав істотного порушення прав людини і основоположних свобод (ст. 87 КПК України).

Заявляючи клопотання про визнання доказів недопустимими захисник ОСОБА_7 не зазначає які саме процесуальні права учасників провадження були порушені внаслідок відсутність відомостей про власника квартири чи підтвердження законності володіння вказаним житлом.

Щодо зауважень сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження документів, які підтверджують особу психолога та законного представника під час проведення 16.11.2023 слідчого експерименту з малолітнім свідком ОСОБА_11 , суд зазначає таке.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить вимоги щодо обов`язкового долучення до протоколу проведення слідчого (розшукового) дії документів, які підтверджують особу її учасників. Відповідно до вимог ст. 104, 240 КПК України, у протоколі зазначаються відомості про осіб, які брали участь у слідчій дії, що у цьому випадку було дотримано.

Залучення психолога та законного представника під час проведення слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої особи є процесуальною гарантією, спрямованою передусім на забезпечення прав, законних інтересів та психологічної безпеки малолітнього свідка, а також на недопущення вторинної травматизації дитини. Така участь не має на меті створення чи обмеження процесуальних прав сторони обвинувачення або сторони захисту та сама по собі не може впливати на обсяг чи реалізацію прав обвинуваченого.

За відсутності будь-яких даних, які б свідчили про фіктивність участі психолога або законного представника, їх неналежний процесуальний статус чи порушення встановленого порядку проведення слідчого експерименту, доводи захисту зводяться до формальних зауважень, які не підтверджують наявності порушення вимог кримінального процесуального закону. Відтак суд дійшов висновку, що зазначені обставини не впливають на допустимість та доказове значення протоколу слідчого експерименту і не є підставою для визнання відповідних доказів недопустимими.

Суд зауважує, що саме по собі отримання доказів, які використовуються стороною обвинувачення для доведення вини певної особи, навіть якщо вони мають певні процесуальні порушення, не може бути визнане таким, що порушує права цієї особи.

Розглядаючи наведені стороною захисту доводи Суд, виходить також з позиції Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), викладеної у постанові від 21.08.2022 у справі № 756/10060/17 (провадження 13-3 кс 22).

Так, в зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що стаття 2 КПК завданнями кримінального провадження визначає захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (стаття 3 Конвенції, частина 1 статті 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (пункти «с» частини 3 статті 6 Конвенції, стаття 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (пункт «d» частини 3 статті 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (стаття 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (частина 1 статті 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Захисник не обґрунтував, яким чином відсутність відомостей про власника квартири та безпосередньо його згода на проведення слідчого експерименту, або відсутність підтвердження повноважень учасників слідчого експерименту, порушили права і гарантії сторони захисту, або іншим чином мали вплив на їх реалізацію.

При цьому, Суд враховує положення ст. 240 КПК України відповідно до якої не передбачено обов`язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що було і зроблено під час проведення слідчих експериментів 14.09.2024 у цьому кримінальному провадженні (Постанова ККС ВС від 14.07.2022 (справа № 607/12407/16-к, провадження № 51-5986км20), постанова ККС ВС від 02.07.2024 (справа № 303/5115/15-к, провадження № 51-206км24).

Відтак Суд не вбачає підстав визнавати надані стороною обвинувачення протоколи проведення слідчих експериментів недопустимими доказами, тому бере їх до уваги при постановленні вироку.

З цих же підстав Суд бере до уваги висновки експертів, які зроблені, зокрема на підставі наданих протоколів слідчих експериментів, оскільки в цьому випадку відсутні підстав застосування доктрини «плодів отруєного дерева».

Щодо інших зауважень сторони захисту про недопустимість окремих доказів, викладених у клопотанні від 25.03.2025, суд звертає увагу, що такі зауваження стосуються документів, які не були предметом безпосереднього дослідження суду під час судового розгляду. За таких обставин питання про допустимість зазначених доказів не може бути вирішене судом, оскільки відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів суд оцінює лише ті докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні.

Також з метою оцінки наданих сторонами доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено інші докази, зокрема:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023111030005285 від 07.11.2023, відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_5 07.11.2023 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення (том 1, а.с. 69);

- заява ОСОБА_5 від 04.11.2023 щодо притягнення до кримінальної відповідальності сусіда із квартири АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_12 , який 03.11.2023 близько 23:47 за місцем проживання заявника вчинив сварку та бійку, під час якої заявник отримав тілесні ушкодження (том 1, а.с. 72);

- постанова начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_13 від 07.11.2023 про визначення слідчого, якою у цьому кримінальному провадженні визначений слідчий для проведення досудового розслідування (том 1, а.с. 184);

- постанова начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_13 від 23.11.2023 про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, якою у цьому кримінальному провадженні визначено слідчих для проведення досудового розслідування (том 1, а.с. 185);

- постанова начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_13 від 12.06.2024 про здійснення досудового розслідування слідчою групою, якою у цьому кримінальному провадженні визначено групу слідчих для проведення досудового розслідування (том 1, а.с. 186-187);

- постанова першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_14 від 07.11.2023 про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні (том 1, а.с. 188);

- заява ОСОБА_10 від 14.09.2024 про надання добровільної згоди на проникнення до її житла/володіння, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_4 (том 1, а.с. 189);

- протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 08.01.2025, відповідно до якого підозрюваному ОСОБА_8 та захиснику ОСОБА_7 наданий доступ до матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а саме 1 том на 143 аркушах (том 1, а.с. 193-195).

4.2. Щодо суб`єкта кримінального правопорушення.

Диспозиція частини 1 статті 122 КК України передбачає вчинення кримінального правопорушення загальним суб`єктом з пониженою віковою межею – фізична осудна особа, якій виповнилося 14 років.

ОСОБА_8 1980 року народження, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує. Відомостей про його неосудність суду не надано. Відтак обвинувачений є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

4.3. Щодо об`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає наявність таких складових: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто такого ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину; 3) причинний зв`язок між зазначеним діянням і наслідками.

Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_8 наніс один удар кулаком правої руки в область грудної клітини, внаслідок якого ОСОБА_5 впав на коліна. В подальшому, ОСОБА_8 наніс один удар кулаком по потиличній ділянці голови та один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілому ОСОБА_5 , спричинивши при цьому останньому тілесні ушкодження у вигляді: саден на повіках лівого ока, рани в лівій суборбітальній області, травми лівого очного яблука з ушкодженням оболонок та крововиливом в ліве очне яблуко з повною втратою зору лівим оком, лінійного перелому внутрішньої стінки лівої орбіти, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості як такі, що спричинили стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Таке твердження підтверджується дослідженими матеріалами справи, а саме:

-показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який повідомив, що наразі не працює, має цивільну дружину ОСОБА_10 , і проживає з нею у квартирі АДРЕСА_5 (хоча зареєстрований в іншій квартирі цього ж будинку). Він зазначив, що до подій, які розглядаються, він перебував у добрих відносинах з обвинуваченим ОСОБА_8 та його родиною. З родиною ОСОБА_15 (дружини ОСОБА_8 ) він був знайомий близько 40 років і навіть працював на їхніх батьків. Він охарактеризував ОСОБА_8 як "нормального жителя". Конфліктів, сварок чи образ між ними ніколи не виникало. Потерпілий повідомив, що події відбулися у листопаді 2023 року (він спершу зазначив 5-го числа, але йдеться про час повернення з похорону, що було 3 листопада, згідно з іншими свідченнями). Вони з дружиною повернулися з похорону товариша, який був для нього як син, і вирішили випити коньяку (приблизно по 150 грамів), хоча він рідко вживає алкоголь через діабет. Під час спілкування з дружиною вони голосно розмовляли. У цей момент до їхньої квартири без стуку зайшла ОСОБА_16 . Вона підскочила до нього в коридорі, почала махати руками перед його обличчям та кричати. ОСОБА_17 легко взяв її за руку, щоб заспокоїти. Після цього ОСОБА_15 заявила, що йде по цигарку.

Через хвилину у дверях з`явився ОСОБА_18 . Він відчинив двері, стояв на порозі (де також стояв ОСОБА_17 , який збирався до магазину), і одразу запитав: "Ти що, побитися хочеш?" (з використанням нецензурної лексики). Потерпілий спробував відштовхнути обвинуваченого і закрити двері, але не встиг. Відразу після цього ОСОБА_19 отримав удар кулаком у груди. Він пам`ятає, що після цього удару в нього боліли ребра. Внаслідок удару та того, що обвинувачений "смикнув" його за одяг, ОСОБА_17 зачепився ногою за високий поріг (бо має травму ноги) і впав на коліна. Перебуваючи на колінах, він отримав два удари кулаком по голові, які прийшлися в тім`яну частину (маківку). Потерпілий зазначив, що це були "тупі удари". Потім, як він дуже добре пам`ятає, обвинувачений завдав йому удар правою рукою, кулаком, з-під низу, прямо в ліве око. Загалом нанесення ударів тривало дуже швидко, близько 10-15 секунд. Одразу після удару в око ОСОБА_5 відчув "страшну біль" і зрозумів, що "з оком щось не те". Почалася масивна кровотеча з ока. Він згадує, що "весь коридор був у крові".

Після отримання удару, він піднявся і пішов на кухню, щоб набрати телефон сестри ( ОСОБА_20 ). Повернувшись у невеликий коридор, він втратив свідомість, впавши спиною в кут, де стояла пластмасова тумбочка для взуття (яка розсипалася). Він двічі втрачав свідомість і прийшов до тями вже у лікарні.

Потерпілий стверджував, що до моменту інциденту не мав проблем із зором (їздив за кермом без окулярів, зір був у нормі), але внаслідок отриманих травм його життя кардинально змінилося. Йому була встановлена третя група інвалідності довічно, виключно по зору. Він втратив можливість працювати за своєю 20-річною професією маляра автомобілів, оскільки не бачить, як виконувати цю роботу. Також він зазначив, що зараз гірше бачить на інше око, що він пов`язує з наслідками цього удару. За словами потерпілого, обвинувачений перед ним не вибачався і не компенсував витрати на лікування;

-показаннями свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що є цивільною дружиною потерпілого ОСОБА_21 , з яким вони спільно проживають 12 років. Вона також підтвердила, що до моменту інциденту їхні відносини з обвинуваченим ОСОБА_22 та його дружиною ОСОБА_15 були нормальними сусідськими, вони спілкувалися і ніколи не сварилися. Події, про які йдеться, відбулися 4 листопада 2023 року (це була субота) в квартирі, де вони проживають (яка належить її родичам). За її оцінкою, це трапилося приблизно з 21:00 до 22:00 години. Свідок повідомила, що того дня вони повернулися з похорону. Увечері до них у квартиру, не стукаючи і не питаючи дозволу, зайшла ОСОБА_16 . ОСОБА_15 емоційно спілкувалася з ОСОБА_23 , махаючи руками на рівні його обличчя. ОСОБА_23 узяв її за руки, щоб вона заспокоїлася і не махала ними. Після цього ОСОБА_15 заявила, що йде по цигарку, і через кілька хвилин повернулася з чоловіком ОСОБА_12 . Вони стояли на порозі, не заходячи всередину квартири, а ОСОБА_12 відчинив двері. ОСОБА_17 у цей час також стояв на порозі, оскільки збирався йти в магазин. Свідок стояла позаду ОСОБА_23 на відстані приблизно 50 см. Коли ОСОБА_12 відчинив двері, він запитав у ОСОБА_23 : "Ти хочеш побитися?". ОСОБА_23 спробував відштовхнути ОСОБА_8 , після чого впав на коліна на площадку за межами квартири, прямо за порогом. Свідок зазначила, що не бачила, що саме призвело до падіння, оскільки все сталося дуже швидко, і вона не бачила, щоб ОСОБА_12 наносив удари до того, як ОСОБА_23 опинився на колінах. Перебуваючи на колінах, ОСОБА_23 отримав від ОСОБА_24 декілька ударів кулаком (правою рукою) по голові. Свідок бачила два удари, які прийшлися у тім`яну частину голови (маківку). Далі ОСОБА_8 завдав удар правою рукою кулаком знизу в ліве око ОСОБА_23 . Внаслідок цього удару ОСОБА_23 впав спиною на відкриті двері, які відчиняються в коридор, і вигукнув, що йому "вибив око". Після удару з ока ОСОБА_23 потекла кров. Свідок бачила кров, коли потерпілий піднявся і зайшов у квартиру. ОСОБА_8 залишив місце події.

ОСОБА_5 пішов на кухню, взяв телефон і набрав свою сестру (тому що свідок була біля дитини, яка сильно кричала). Повернувшись у коридор, ОСОБА_23 упав і втратив свідомість. За словами свідка, він втрачав свідомість двічі. Швидку допомогу викликала сестра ОСОБА_23 , яка прийшла приблизно між 22:10 та 22:30. Свідок не надавала першу медичну допомогу та не намагалася перемістити чоловіка.

Свідок підтвердила, що наступного дня їй зателефонувала ОСОБА_16 і запитала про стан ОСОБА_23 . Свідок надіслала ОСОБА_15 фотографію травмованого ока. Однак, коли свідок повідомила, що вони написали заяву в поліцію, ОСОБА_15 почала кричати, що "нічого давати не буде" (ймовірно, про компенсацію чи допомогу). З ОСОБА_25 свідок після події не спілкувалася.

Свідок також підтвердила, що їхній син ( ОСОБА_26 ), який перебував у залі біля столу, бачив події, що відбувалися;

-показаннями свідка ОСОБА_20 , яка повідомила, що є рідною сестрою потерпілого ОСОБА_21 . Вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , і фактично проживає там само. Свідок зазначила, що до моменту інциденту перебувала у добрих стосунках з обвинуваченим ОСОБА_8 та його родиною. Подія, про яку йдеться, сталася, за її словами, 4 листопада 2023 року, хоча свідок зазначала, що це могла бути п`ятниця або субота, і припускала, що може помилятися в даті, оскільки поліцейське повідомлення надійшло 3-го числа. Того дня свідок разом з братом та його цивільною дружиною поверталися з похорону сусіда, який воював. Вони приїхали близько 17:00. ОСОБА_23 та ОСОБА_27 відмовилися від запланованого вшанування пам`яті і поїхали додому, а свідок повернулася додому пізніше, приблизно о 22:00 годині.

Приблизно через 10 хвилин після її приходу додому їй зателефонував ОСОБА_23 . Брат повідомив їй телефоном, що до нього прийшла ОСОБА_15 (дружина обвинуваченого) і що ОСОБА_28 "вибив йому око". Він попросив її негайно викликати швидку та поліцію. Свідок з донькою одразу ж прийшла на місце події (кв. 453), що зайняло приблизно 5-10 хвилин.

Коли свідок прийшла, ОСОБА_23 перебував біля порога, лежав або сидів, і у нього текла кров. В цей час у залі була цивільна дружина ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , яка заспокоювала ОСОБА_29 (сина), що сильно плакав. ОСОБА_30 запитала брата, хто це зробив, і він підтвердив, що це був " ОСОБА_31 ".

Після цього свідок піднялася до квартири ОСОБА_32 , де розмовляла з ОСОБА_15 та ОСОБА_33 . Вона іронічно "подякувала" їм за те, що вони залишили ОСОБА_23 у тяжкій хвилині, коли він стікав кров`ю. У відповідь, обвинувачений ОСОБА_18 сказав: "Я зробив з одного удара. Я не хотів".

Після того, як свідок спустилася, потерпілий почав втрачати свідомість. Вона викликала швидку допомогу з вулиці. За цей час ОСОБА_23 був без свідомості. Коли приїхали швидка та поліція, донька свідка сказала поліції, що це зробив ОСОБА_31 . На місці ОСОБА_9 також підтвердив, що завдав удару. Медичні працівники перевірили рівень цукру та тиск потерпілого, після чого його поклали на каталку. Обвинувачений ОСОБА_9 допоміг винести потерпілого до швидкої. Свідок поїхала до лікарні разом з поліцією (оскільки дружина поїхала зі швидкою), де ОСОБА_23 прийшов до тями. Свідок зазначила, що ні вона, ні дружина потерпілого не намагалися надати першу медичну допомогу, оскільки не знали, що робити. Свідок підтвердила, що перед її братом ніхто не вибачався і не пропонував компенсацію. На другий день після інциденту ОСОБА_16 підійшла до свідка, запитала про стан ОСОБА_23 і, коли дізналася, що вони написали заяву, сказала, що справа буде вирішуватися "через суд". Після цього спілкування щодо обставин події припинилося;

- показаннями свідка ОСОБА_11 (неповнолітній свідок 2016 року народження допитаний в присутності законного представника – матері ОСОБА_10 ), який повідомив, що є сином потерпілого ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , і проживає з ними у квартирі АДРЕСА_5 . Він зазначив, що знає обвинуваченого ОСОБА_8 як сусіда, і до інциденту відносини між їх сім`ями були нормальними, конфліктів чи фізичного насильства раніше не траплялося. Свідок підтвердив, що його родина інколи ходила в гості до Котелянців, і навпаки, вони були "вхожі" в їхній будинок. Події відбулися орієнтовно восени 2023 року, після того, як його батьки повернулися з похорону знайомого сім`ї. У цей час свідок перебував у кімнаті, сидячи на дивані або кріслі. Його батьки розмовляли у коридорі. До квартири без попередження зайшла ОСОБА_16 (дружина обвинуваченого), ймовірно, почувши їхню розмову. ОСОБА_15 спочатку підійшла до ОСОБА_29 в кімнату, сіла біля нього і намагалася його "заспокоювати", хоча свідок не розумів, чому. Після цього ОСОБА_15 вийшла в коридор, стала між батьками свідка і почала махати руками перед обличчям батька. Батько взяв її за руку, після чого ОСОБА_15 заявила, що піде додому за цигаркою. Через короткий проміжок часу ОСОБА_15 повернулася з чоловіком ОСОБА_25 стояв на порозі квартири, а ОСОБА_18 стояв у під`їзді (коридорі). ОСОБА_12 одразу звернувся до батька зі словами: "Ти хочеш побитися чи що?", на що ОСОБА_17 відповів "Ні". Далі свідок бачив, як ОСОБА_12 "витягнув" його батька з квартири на сходовий майданчик. Обвинувачений одразу почав бити батька кулаком. Свідок повідомив, що бачив два удари: перший був завданий, коли вони стояли, а другий удар був завданий, коли батько вже перебував на колінах. Цей другий удар прийшовся в око. Свідок підтвердив, що удари наносилися рукою/кулаком, і нічого в руці в обвинуваченого не було. Батько у відповідь ударів не наносив. Після удару в око ОСОБА_12 та ОСОБА_34 пішли до себе додому. ОСОБА_17 підвівся і пішов на кухню (свідок припускає, що він телефонував сестрі ОСОБА_35 ). Повернувшись до коридору, батько впав, втрачаючи свідомість, на полицю для взуття, яка стояла у куті. Свідок бачив кров у районі лівого ока батька. Свідок не зміг надати допомогу, оскільки у нього почалася істерика, і його заспокоювала мати. Згодом приїхала швидка допомога, яку викликала сестра батька ( ОСОБА_36 ), і медичні працівники забрали потерпілого на ношах до лікарні. Обвинувачений ОСОБА_9 не робив спроб заспокоїти батька або надати йому допомогу;

-рапортом помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 04.11.2023, відповідно до якого 04.11.2023 о 00:07 на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_7 чути бійку. Прибувши на місце події виявлено ОСОБА_20 , як повідомила, що до неї зателефонував брат ОСОБА_5 та сказав, що йому потрібна медична допомога. На місці події встановлено, що між потерпілим та його цивільною дружиною ОСОБА_10 виникла сварка і це почув сусід ОСОБА_8 , який постукав у двері потерпілого. Останній відкрив двері і замахнувся на обвинуваченого (з його слів) та ОСОБА_8 завдав удар рукою по обличчю у відповідь (том 1, а.с. 70);

-висновок експерта № 119/д від 16.02.2024 (том 1, а.с. 73-74), відповідно до якого при вивченні медичної документації на ім`я ОСОБА_5 знайдені наступні ушкодження: садна на повіках лівого ока, рана в лівій суборбітальній області, травма лівого очного яблука з ушкодженням оболонок та крововиливом в ліве очне яблуко з повною втратою зору лівим оком (зір лівим оком 0 (нуль)), лінійний перелом внутрішньої стінки лівої орбіти. Описані ушкодження заподіяні тупим (тупими) предметами, можливо в строк указаний в постанові (03.11.2023 близько 23 год 47 хв). Згідно наданої амбулаторної картки на ім`я ОСОБА_5 під час огляду окулістом 12.12.2022 зір лівим оком був 0,5, а з корекцією – 1,5Д ставав 1.0. Виявлені ушкодження (враховуючи те, що зір лівим оком знизився з 0,5 до 0 (нуля)), дають змогу вважати, що вони згідно пункту № 24 інструкції № 2 спричинили втрату працездатності на 20 % і, таким чином згідно пункту № 2.2.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як ті, що спричинили стійку втрату працездатності менш як на одну третину (від 10% до 33%). Діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» не підтверджений клінічною симптоматикою і тому, згідно пункту 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, не враховується при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;

-протокол проведення слідчого експерименту від 16.11.2023 (том 1, а.с.75-78) за участю потерпілого ОСОБА_5 під час якого потерпілий показав механізм нанесення йому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: взяв двома руками за кофту і потягнув на себе, від чого потерпілий впав на коліно, після ОСОБА_8 наніс два удари у верхню частину голови та один удар кулаком правої руки в його ліве око;

-висновок експерта № 463/д від 14.06.2024 (том 1, а.с. 79), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_5 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту від 16.11.2023;

-протокол проведення слідчого експерименту від 16.11.2023 (том 1, а.с.80-83) за участю свідка ОСОБА_10 під час якого свідок показала механізм нанесення потерпілому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: взявши двома руками потерпілого за верхній одяг потягнув на себе, внаслідок чого останній впав на коліно, після наніс два удари кулаком правої руки в верхню частину голови та один удар кулаком правої руки в ліве око;

-висновок експерта № 464/д від 14.06.2024 (том 1, а.с. 84), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_5 ,виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту від 16.11.2023;

-протокол проведення слідчого експерименту від 16.11.2023 (том 1, а.с.85-88) за участю свідка ОСОБА_11 під час якого свідок показав механізм нанесення потерпілому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: наніс удар кулаком в верхню частину голови та один удар кулаком правої руки в ліве око;

-висновок експерта № 465/д від 14.06.2024 (том 1, а.с. 89), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_5 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту від 16.11.2023;

-протокол проведення слідчого експерименту від 14.09.2024 (том 1, а.с.90-93) за участю потерпілого ОСОБА_5 під час якого потерпілий показав механізм нанесення йому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: обвинувачений наніс йому удар кулаком правої руки в грудну клітину, та потерпілий впав на підлогу, після ОСОБА_8 наніс удар кулаком по потиличній ділянці голови та удар кулаком правої руки в область лівого ока;

-висновок експерта № 955/д від 06.11.2024 (том 1, а.с. 94), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_5 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту від 14.09.2024;

-протокол проведення слідчого експерименту від 14.09.2024 (том 1, а.с. 95-98) за участю свідка ОСОБА_10 під час якого свідок показала механізм нанесення потерпілому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: ОСОБА_8 смикнув потерпілого на себе, внаслідок чого останній впав на коліно, після наніс удар кулаком правої руки в потиличну частину голови та ще один удар кулаком правої руки в область лівого ока;

-висновок експерта № 956/д від 06.11.2024 (том 1, а.с. 99), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_5 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту від 14.09.2024;

-протокол проведення слідчого експерименту від 27.12.2024 (том 1, а.с. 100-103) за участю підозрюваного ОСОБА_8 під час якого підозрюваний показав механізм отримання потерпілим тілесного ушкодження, а саме: останній впав на тумбочку, що знаходилась біля вхідних дверей квартири, як саме підозрюваний не бачив;

-висновок експерта № 465/д від 14.06.2024 (а.с. 89), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_5 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту від 16.11.2023;

Зазначені докази також частково узгоджуються з показаннями, які надали обвинувачений та його дружина, зокрема:

-допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_22 , та проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зазначила, що до інциденту вони перебували у хороших стосунках з потерпілим ОСОБА_5 , оскільки він раніше працював у її матері.

Події відбулися 4 листопада 2023 року, приблизно о 21:00 годині. Цього дня свідок та її чоловік передали квіти на похорон спільного сусіда. Ввечері вона спустилася на перший поверх до квартири Заболотних, щоб запитати, як пройшов похорон. Вона постукала, і ОСОБА_23 відчинив двері. Свідок розповіла, що коли вона розмовляла з Вітою про похорон, ОСОБА_17 зайшов з кухні у кімнату і почав кричати, заявляючи: " ОСОБА_15 , в мене вже криси завелись". Свідок пояснила, що його сестра раніше розповідала про неодноразові випадки "білки" (делірію) у потерпілого, коли він міг кидатися з ножем і навіть лежав у лікарні. За її словами, потерпілий замахувався, щоб побити свою дружину, через що дитина ( ОСОБА_26 ) злякалася. Свідок, намагаючись заспокоїти ситуацію, обійняла хлопчика, який трусився від страху і кричав: "Я його ненавиджу" (про батька). Вона сказала потерпілому не чіпати дружину і пообіцяла принести йому цигарок (оскільки він скаржився, що в нього вкрали сигарети).

Після повернення до помешкання Заболотних, свідок спустилася перша, щоб віддати цигарки, а її чоловік ОСОБА_12 спустився за нею. Вона повернулася, дала ОСОБА_23 цигарки, і він почав курити. Свідок знову зайшла в кімнату, де сиділа ОСОБА_27 , і обійняла хлопчика, заспокоюючи його. Свідок стверджує, що фізичних дій або ударів вона не бачила. Вона вийшла з кімнати на коридор, тому що почула, як ОСОБА_23 кричить. У коридорі вона побачила ОСОБА_23 та свого чоловіка ОСОБА_12 , які стояли на площадці (за дверима квартири). ОСОБА_23 кричав: "Я тебе засажу", на що чоловік відповів: "За що ти мене засадиш?".Після словесної перепалки ОСОБА_38 зайшов у квартиру і впав біля дверей. Він упав на пластмасову тумбочку для взуття, яка стояла праворуч від входу, і розламав її. Свідок стверджує, що ОСОБА_23 лежав обличчям догори. Свідок зазначила, що на той момент потерпілий був п`яний і лежав, як п`яна людина. Вона особисто не бачила жодних тілесних ушкоджень чи крові на ньому протягом усього вечора.

Свідок та її чоловік запропонували ОСОБА_10 підняти потерпілого. Однак ОСОБА_27 відповіла: "Ні, нехай так лежить. Якщо ви його піднімете, він мене взагалі приб`є". Оскільки ОСОБА_27 відмовилася, ОСОБА_39 залишили квартиру приблизно через 2-3 хвилини після падіння потерпілого, і пішли до себе додому.

Приблизно через годину до неї звернулася сестра потерпілого, ОСОБА_36 , яка приїхала на місце події. Коли ОСОБА_39 спустилися, потерпілий лежав на тому ж місці. На місце прибули поліція та швидка допомога. Пізніше ОСОБА_12 допоміг винести потерпілого до швидкої.

Свідок стверджує, що наступного дня ОСОБА_10 телефонувала їй з пропозицією "вирішити це питання". Свідок відмовилася, заявивши, що вона в такій ситуації вперше, і хай "розбирається поліція". Вона також стверджує, що ОСОБА_19 неодноразово писали заяви на інших людей. На її думку, потерпілий та його дружина повідомляють про те, що її чоловік наніс удари, оскільки "вони хочуть матеріальної вигоди для себе". Свідок також зазначила, що до цієї події потерпілий часто піднімав руку на свою дружину, і вона виганяла його з дому до двох разів на тиждень, через що він ночував у машині. Вона також вказала, що її чоловік (обвинувачений) раніше вже втручався, щоб заспокоїти потерпілого, коли той кричав.

-допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, не визнав. Обвинувачений повідомив, що того дня він разом із дружиною перебував удома, коли остання вирішила зайти до сусідів — потерпілого ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_40 — у зв`язку з похороном їхнього спільного знайомого. Невдовзі дружина повернулася за цигарками та зазначила, що в квартирі сусідів відбувається конфлікт («щось там колотиться»), після чого ОСОБА_8 пішов слідом за нею.

За словами обвинуваченого, перебуваючи у дверях квартири, він побачив потерпілого ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння «вище середнього», поводився агресивно, вигукував образи («криса», «вкрали сигарети») та нецензурно лаявся. На пропозицію обвинуваченого вийти на вулицю покурити, потерпілий раптово побіг у бік ОСОБА_8 з кулаками. Обвинувачений стверджує, що потерпілий намагався завдати йому удару кулаком в область ока, проте він ухилився від удару. Після цього ОСОБА_8 , захищаючись та намагаючись відсторонити нападника, штовхнув ОСОБА_5 двома руками в область плечей. Обвинувачений наголосив, що від цього поштовху потерпілий не впав, а пішов на кухню, звідки продовжував висловлювати погрози вбивством та кримінальним переслідуванням («я тебе посаджу, уб`ю»).

Через нетривалий час потерпілий, повертаючись із кухні до коридору, самостійно впав обличчям вниз на пластикову тумбочку для взуття, яка під вагою його тіла зламалася. Обвинувачений зазначив, що потерпілий деякий час лежав на підлозі, перевернувся на бік або спину і продовжував дзвонити комусь по телефону, висловлюючи погрози. Дружина потерпілого попросила обвинуваченого з дружиною піти, побоюючись подальшої агресії з боку чоловіка, після чого вони залишили квартиру.

Обвинувачений також повідомив, що приблизно через півтори години до нього прийшла сестра потерпілого ( ОСОБА_36 ) і повідомила, що брату погано. ОСОБА_8 повернувся до сусідів та особисто допомагав транспортувати потерпілого до машини швидкої допомоги, заперечивши при цьому можливість падіння останнього з нош.

Причиною оговору з боку потерпілого та його родини обвинувачений вважає їхнє бажання отримати грошові кошти. ОСОБА_41 підкреслив, що до цієї події протягом 15 років у них були добрі сусідські відносини, проте зазначив, що потерпілий у стані сп`яніння схильний до неадекватної поведінки.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_42 щодо механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень. Згідно з їхньою версією подій, потерпілий ОСОБА_5 впав на взуттєву тумбу в коридорі квартири, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження, при цьому жодних видимих пошкоджень або крові вони нібито не спостерігали.

Водночас такі твердження не узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_20 та малолітнього свідка ОСОБА_11 , які послідовно та узгоджено вказували на наявність у потерпілого одразу після події значної кровотечі в ділянці лівого ока, а також на очевидність отриманих ним травм. Суд також бере до уваги, що характер встановлених судово-медичною експертизою тілесних ушкоджень — зокрема рана в лівій суборбітальній області, травма лівого очного яблука з крововиливом та перелом внутрішньої стінки орбіти — за своєю природою не могли залишитися непомітними для стороннього спостерігача безпосередньо після їх заподіяння.

При цьому обвинувачений та його дружина, заперечуючи факт нанесення ударів потерпілому, не надали суду жодного переконливого пояснення альтернативного механізму виникнення таких ушкоджень, окрім припущення про падіння, яке не підтверджується жодними об`єктивними даними та спростовується сукупністю інших доказів у справі. За таких обставин суд дійшов висновку, що наведена версія подій має захисний характер, спрямована на уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, висунута стороною захисту версія про можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень уже після того, як обвинувачений залишив квартиру потерпілого, також не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Така версія спростовується як сукупністю досліджених доказів, так і власними показаннями обвинуваченого, з яких убачається, що ОСОБА_5 перебував у тому ж самому місці та положенні в коридорі квартири і на момент, коли ОСОБА_8 спустився, щоб допомогти завантажити його до автомобіля швидкої медичної допомоги. За таких обставин твердження сторони захисту про виникнення тілесних ушкоджень за відсутності обвинуваченого мають припущений характер, не підтверджені жодними об`єктивними даними та є внутрішньо непослідовними, а відтак не можуть бути покладені в основу висновків суду.

Дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вбачає у діях обвинуваченого наявність усіх елементів об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зокрема об`єктивна сторона кримінального правопорушення виражається в активних діях обвинуваченого, які полягали у нанесенні потерпілому ОСОБА_5 не менше трьох ударів кулаками, зокрема в область грудної клітини, потиличну ділянку голови та ліве око. Вказані дії підтверджуються показаннями потерпілого, свідків, результатами слідчих експериментів та не спростовані жодним допустимим доказом.

Внаслідок зазначених дій потерпілому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден на повіках лівого ока, рани в лівій суборбітальній області, травми лівого очного яблука з ушкодженням оболонок та крововиливом, перелому внутрішньої стінки лівої орбіти, що згідно з висновками судово-медичних експертиз відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості як такі, що спричинили стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Причинний зв`язок між діями обвинуваченого та зазначеними наслідками підтверджується висновками експертів, які дійшли висновку, що характер, локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень узгоджуються з обставинами, відтвореними потерпілим та свідками під час проведення слідчих експериментів, та не можуть бути пояснені виключно падінням з висоти власного зросту без стороннього фізичного впливу.

Застереження: Суд звертає увагу, що частина письмових доказів у матеріалах кримінального провадження містить технічну описку у написанні прізвища потерпілого в родовому та давальному відмінках, а саме зазначено « ОСОБА_19 » та « ОСОБА_19 », тоді як відповідно до правил відмінювання прізвищ українською мовою правильним є написання «Заболотного» та «Заболотному». Водночас такі розбіжності мають виключно формальний характер і не впливають на можливість ідентифікації особи потерпілого, оскільки інші анкетні дані, зокрема ім`я, по батькові, дата народження та місце проживання, є тотожними та однозначно вказують на одну й ту саму особу. За таких обставин Суд дійшов висновку, що вказана технічна описка не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не порушує прав сторін кримінального провадження та не впливає на допустимість і належність досліджених доказів, у зв`язку з чим у цьому вироку зазначається правильне написання прізвища потерпілого.

Аналогічно Суд вбачає у протоколах слідчих експериментів, проведених 14.09.2024, наявність технічної помилки у зазначенні дати події, що відтворювалася, а саме вказано 03.11.2024 замість 03.11.2023. Вказана розбіжність має очевидно технічний характер, оскільки відтворювані події за своїм змістом та логікою не могли мати місце після дати проведення слідчих експериментів. Крім того, під час дослідження відеозаписів, долучених до відповідних протоколів слідчих експериментів, судом встановлено, що потерпілий та свідки відтворювали саме обставини події, яка мала місце 03.11.2023. За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначена неточність є технічною опискою, не впливає на зміст, допустимість та доказове значення відповідних доказів і не порушує прав сторін кримінального провадження.

Суд також звертає увагу, що у показаннях потерпілого та свідків наявні окремі розбіжності як щодо календарної дати події — 03 або 04 листопада 2023 року, так і щодо точного часу її настання. Суд вважає такі неточності допустимими та природними з огляду на особливості людської пам`яті, емоційний стан учасників подій, а також значний проміжок часу, що минув з моменту вчинення кримінального правопорушення до надання показань у суді.

Водночас зазначені розбіжності не стосуються суті події та не впливають на достовірність показань у частині механізму заподіяння тілесних ушкоджень. Сукупність об`єктивних доказів у справі, зокрема медична документація, яка фіксує час звернення потерпілого за медичною допомогою, а також рапорти про надходження повідомлень на лінію «102», узгоджено вказують на вечірній час доби. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що доведеним є те, що подія кримінального правопорушення мала місце 03 листопада 2023 року у вечірній час доби, що підтверджується об`єктивними матеріалами кримінального провадження та не спростовується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

4.4. Щодо суб`єктивної сторони.

З суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 122 КК України, характеризується умисною формою вини. При цьому умисел може бути як прямим, так і непрямим, і встановлюється судом з урахуванням характеру та способу дій особи, локалізації та кількості ударів, обстановки вчинення діяння, а також поведінки обвинуваченого до та після події.

З досліджених у судовому засіданні доказів убачається, що дії обвинуваченого не мали випадкового чи необережного характеру. Обвинувачений наніс потерпілому декілька послідовних ударів, зокрема в область грудної клітини, потиличну ділянку голови та ліве око, тобто у вразливі частини тіла, що об`єктивно свідчить про усвідомлення ним характеру своїх дій та можливості заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого. Такі дії не можуть бути розцінені як рефлекторні чи спрямовані виключно на припинення конфлікту.

Суд також враховує, що удар у ділянку ока було завдано після того, як потерпілий уже перебував у вразливому положенні (на колінах), що свідчить про продовження насильницьких дій та їх спрямованість на завдання шкоди, а не на самозахист чи відвернення небезпеки. За таких обставин обвинувачений щонайменше усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та свідомо допускав настання шкідливих наслідків для здоров`я потерпілого.

Поведінка обвинуваченого після події також враховується судом при оцінці суб`єктивної сторони. З матеріалів справи не вбачається, що обвинувачений вжив заходів для надання потерпілому невідкладної допомоги чи виклику медичних працівників одразу після спричинення тілесних ушкоджень, незважаючи на очевидність тяжкого стану потерпілого та наявність кровотечі. Натомість обвинувачений залишив місце події, що додатково свідчить про усвідомлення ним наслідків своїх дій.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 , вчиняючи насильницькі дії щодо потерпілого, діяв умисно, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого та свідомо допускав настання таких наслідків, що свідчить про наявність у його діях суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме нанесення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але такого, що спричинило стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недоведеність вини обвинуваченого поза розумним сумнівом, суд виходить із того, що зазначений стандарт доказування не вимагає усунення будь-яких гіпотетичних або абстрактних сумнівів, а передбачає виключення лише тих сумнівів, які ґрунтуються на конкретних, об`єктивних та підтверджених доказами обставинах. Розумний сумнів має випливати з аналізу доказів у їх сукупності, а не базуватися на припущеннях чи альтернативних версіях, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Досліджені судом докази – показання потерпілого та свідків, висновки судово-медичних експертиз, протоколи слідчих експериментів, а також інші матеріали кримінального провадження – є узгодженими між собою, логічно послідовними та взаємно доповнюють один одного, що у своїй сукупності утворює цілісну та несуперечливу картину події. Суд не встановив жодних обставин, які б об`єктивно ставили під сумнів достовірність цих доказів або спростовували причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого та настанням встановлених наслідків.

За таких умов не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 суд розцінює як реалізацію обраної ним позиції захисту, що саме по собі не спростовує доведеності обвинувачення та не усуває встановлених судом фактичних обставин, а свідчить про прагнення уникнути кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення.

5. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , Суд у відповідності до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують покарання Судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Водночас, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до нетяжких злочинів. Крім того, він має постійне місце проживання. Працює не офіційно, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку. За медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, раніше не судимий.

Отже, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , його ставлення до вчиненого, Суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень, Суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає за необхідне призначити покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

Суд не вбачає за можливе призначити ОСОБА_8 менш суворе покарання у вигляді виправних робіт, оскільки обвинувачений не має офіційного місця роботи.

Водночас відповідно до наданої до суду досудової доповіді (том 1, а.с. 116-121) орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі.

Зважаючи на зазначене, а також те що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 є можливим без ізоляції від суспільства. Призначення покарання без реального його відбування із встановленням іспитового строку відповідатиме завданням кримінального провадження, цілям покарання та принципам справедливості, гуманізму і пропорційності. У зв`язку з цим, на підставі ст. 75 КК України, обвинувачений підлягає звільненню від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає доцільним встановити обвинуваченому ОСОБА_8 іспитовий строк 1 (один) рік.

Також відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України. Як зазначено в частині 3 статті 76 КК України, на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені частиною 2 цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

При звільненні від відбування покарання Суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки, передбачені статтею 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На переконання Суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.

6.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

6.1. Цивільний позов.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, підставами для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди

До початку судового розгляду від представника потерпілого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 надійшов цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до змісту позовної заяви цивільний позивач (потерпілий) ОСОБА_5 зазнав фізичного болю, страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, тричі перебував на стаціонарному лікуванні, внаслідок отримання тілесних ушкоджень отримав третю групу інвалідності.

Відтак ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 20 814,73 грн, моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн та процесуальні витрати на професійну правничу допомогу.

Від цивільного відповідача (обвинуваченого) відзиву на позовну заяву не надходило. Водночас під час судових дебатів захисник зауважила, що розмір моральної шкоди є завищеним та має на меті не реальне відшкодування шкоди, а збагачення потерпілого.

Щодо матеріальної шкоди внаслідок витрат на лікування.

Представником цивільного позивача зазначено, що під час стаціонарного амбулаторного лікування позивачем на медичне обстеження та придбання ліків, транспортні витрати, пов`язані з придбанням пального для переміщення до лікарняних закладів, було витрачено грошові кошти в розмірі 20 814,73 грн.

До позовної заяви представником на підтвердження понесених витрат на лікування долучені:

- виписка із медичної карти стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_5 , відповідно до якої він перебував на стаціонарному лікуванні з 04.11.2023 по 06.11.2023 в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Лінійний перелом стінки лівої орбіти. Поверхнева травма лиця та голови. Травматичний крововилив в скловидне тіло лівого очного яблука (том 1, а.с. 49);

- опис (заключення) проведеного обстеження комп`ютерної томографії анатомічна ділянка – ГМ від 04.11.2023 (том 1, а.с. 49);

- виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 12100, відповідно до якої ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.11.2023 по 13.11.2023 в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» з діагнозом: рвана рана ока з пролапсом або втратою внутрішньоочної тканини яблука (том 1, а.с. 50);

- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2730/889, відповідно до якої ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.04.2024 по 03.05.2024 з діагнозом: Переброваскулярна хвороба. Стенозуючий атеросклероз судин головного мозку. Гіпертонічна хвороба. Неускладнений гіпертонічний криз. Наслідки перенесеної ЗЧМТ. Енцефалопатія складного ґенезу. Цукровий діабет. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок. Оклюзія лівої зовнішньої клубової артерії (том 1, а.с. 52);

- консультативний висновок офтальмолога від 20.11.2023 (том 1, а.с. 53);

- протокол СКТ обстеження № 77076 від 24.11.2023 (том 1, а.с. 53);

- консультативний висновок офтальмолога від 14.05.2024 (том 1, а.с. 54-55);

- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 858654, відповідно до якої ОСОБА_5 з 04.06.2024 встановлена третя група інвалідності довічно (том 1, а.с. 60);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 06.11.2023 на загальну суму 1 123,70 грн (том 1, а.с. 61);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 08.11.2023 на загальну суму 505,00 грн (том 1, а.с. 61);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 08.11.2023 на загальну суму 226,00 грн (том 1, а.с. 61);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 09.11.2023 на загальну суму 64,10 грн (том 1, а.с. 61);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 09.11.2023 на загальну суму 212,80 грн (том 1, а.с. 62);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 10.11.2023 на загальну суму 253,00 грн (том 1, а.с. 62);

-квитанція від 13.11.2023 на оплату медичних послуг КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» на суму 4 634,00 грн (том 1, а.с. 62);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 09.11.2023 на загальну суму 101,00 грн (том 1, а.с. 62);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 07.11.2023 на загальну суму 574,80 грн (том 1, а.с. 62);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 21.11.2023 на загальну суму 162,60 грн (том 1, а.с. 63);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 25.11.2023 на загальну суму 52,80 грн (том 1, а.с. 63);

-фіскальний чек на оплату КТ обстеження від 24.11.2023 на загальну суму 1 300,00 грн (том 1, а.с. 63);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 24.11.2023 на загальну суму 52,80 грн (том 1, а.с. 63);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 26.11.2023 на загальну суму 52,04 грн (том 1, а.с. 64);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 29.11.2023 на загальну суму 120,81 грн (том 1, а.с. 64);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 01.12.2023 на загальну суму 225,31 грн (том 1, а.с. 64);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 02.12.2023 на загальну суму 88,50 грн (том 1, а.с. 64);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 04.12.2023 на загальну суму 125,50 грн (том 1, а.с. 65);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 05.12.2023 на загальну суму 60,41 грн (том 1, а.с. 65);

-фіскальний чек на придбання медичних препаратів від 13.12.2023 на загальну суму 149,25 грн (том 1, а.с. 65).

З наданих документів вбачається, що ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень в період з 04.11.2023 по 06.11.2023 в м. Біла Церква Київської області, а також з 06.11.2023 по 13.11.2023 в м. Києві. Крім того, проходив огляд офтальмолога в м. Києві 20.11.2023 та 14.05.2024, а також КТ обстеження 24.11.2023 в м. Біла Церква.

Натомість зазначені у виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 2730/889 діагнози свідчать, що в період з 24.04.2024 по 03.05.2024 потерпілий проходив лікування у зв`язку з іншими наявними в нього захворюваннями, що не узгоджуються з отриманими внаслідок кримінального правопорушення тілесними ушкодженнями, які зазначені у висновку експерта № 119/д від 16.02.2024 (том 1, а.с. 73).

Відтак суд вважає, що витратами пов`язаними з придбанням пального для переміщення до лікарняних закладів є такі, що підтверджені:

- фіскальним чеком на придбання газу скрапленого від 06.11.2023 на загальну суму 944,70 грн (том 1, а.с. 61);

- фіскальним чеком на придбання газу скрапленого від 20.11.2023 на загальну суму 500,26 грн (том 1, а.с. 61);

- фіскальним чеком на придбання газу скрапленого від 24.11.2023 на загальну суму 500,26 грн (том 1, а.с. 61).

Натомість підтверджень, що витрати на пальне які були здійснені:

- 22.11.2023 на суму 500,26 грн (том 1, а.с. 63);

- 26.11.2023 на суму 1049,70 грн (том 1, а.с. 64);

- 11.12.2023 на суму 400,10 грн (том 1, а.с. 64);

- 11.12.2023 на суму 700,15 грн (том 1, а.с. 65);

- 25.12.2023 на суму 899,80 грн (том 1, а.с. 65);

- 16.05.2024 на суму 513,50 грн (том 1, а.с. 66);

- 28.06.2024 на суму 588,00 грн (том 1, а.с. 66),

пов`язані з проходженням лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що є предметом розгляду цієї справи, Суду не надано.

Аналогічно позивачем не підтверджена пов`язаність витрат, що були ним здійснені для оплати УЗД судин нижніх кінцівок (чек від 30.04.2024 на суму 600,00 грн, том 1, а.с. 66), послуг КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» у 2024 році (квитанція від 28.06.2024 на суму 327,00 грн та від 14.05.2024 на суму 1 011,00 грн), МРТ головного мозку (чек від 27.04.2024 на суму 1 700,00 грн), послуг лабораторії Сінево (замовлення від 01.05.2024 на суму 540,00 грн), з ушкодженнями, заподіяними кримінальним правопорушенням, що розглядається.

Відтак Судом встановлено, що документально підтверджується понесені на лікування ОСОБА_5 витрати у сумі 12 059,64 грн. Отже цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві зазначено, що позивачу ОСОБА_5 внаслідок завдання тілесних ушкоджень також спричинена моральна шкода, яка полягає у сильних душевних стражданнях та фізичному болі, погіршенні стану здоров`я, отримання групи інвалідності, втрати працездатності, порушення нормальної життєдіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунків.

На підтвердження отриманих потерпілим (цивільним позивачем) тілесних ушкоджень судом були досліджені докази, зазначені в п. 4.3 цього вироку.

Відтак суд вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення кримінального правопорушення щодо нього він зазнав фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано шкоди його здоров`ю, що потягло за собою вимушені зміни в її житті.

При вирішенні питання щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 відносно потерпілого діяння, яке є кримінальним правопорушенням з основним об`єктом - життя та здоров`я особи, а також характер страждань потерпілого, наявність негативних та незворотних змін у його житті, відсутність пропозиції обвинуваченого на стадії досудового розслідування або судового розгляду надати грошову допомогу або ж оплатити лікування наслідків тілесних ушкоджень.

Крім того, Суд, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, враховує положення ст. 23 ЦК України, згідно з якою моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, приниженні честі, гідності, втраті нормальних життєвих зв`язків тощо. Визначаючи розмір компенсації, суд бере до уваги характер і ступінь тілесних ушкоджень, вік потерпілих, індивідуальні обставини справи, а також загальну судову практику щодо компенсацій подібного роду.

Судом встановлено, що внаслідок умисних протиправних дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, які призвели до повної втрати зору на ліве око, встановлення інвалідності ІІІ групи довічно, тривалого лікування та істотної зміни звичного способу життя. Суд враховує характер і незворотність заподіяної шкоди, тривалі фізичні страждання, пов`язані з лікуванням і реабілітацією, а також глибокі моральні переживання потерпілого, зумовлені втратою професійної працездатності за основною спеціальністю, обмеженням повсякденної активності та необхідністю постійної адаптації до життя з інвалідністю.

Разом з тим суд бере до уваги, що тілесні ушкодження не становили безпосередньої загрози життю потерпілого, а також виходить із принципів розумності, виваженості та справедливості, співмірності компенсації характеру та обсягу заподіяної шкоди. З огляду на наведене суд доходить висновку, що заявлена потерпілим сума компенсації моральної шкоди є завищеною, та вважає за обґрунтоване визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн, що відповідає тяжкості заподіяної шкоди та ступеню моральних страждань потерпілого.

Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Однак потерпілий (цивільний позивач) просив стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача) витрати на правничу допомогу без зазначення розміру таких витрат.

Також потерпілим та/або його представником не надані суду розрахунок наданих послуг (детального опису наданих послуг), акти про надання правничої допомоги, підтвердження понесених витрат тощо.

Відтак цивільний позов у цій частині не підлягає задоволенню.

6.2.Процесуальні витрати.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання про відшкодування інших, ніж зазначено в цивільному позові, понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось. Відповідно до змісту обвинувального акта витрати на залучення експерта відсутні.

6.3.Винагорода викривачу.

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

6.4. Спеціальна конфіскація.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

6.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.

6.5.1.Запобіжні заходи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

У судовому засіданні прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Вирішуючи питання про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу після ухвалення обвинувального вироку, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також правові наслідки призначеного йому покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, сім`ю, на утриманні неповнолітню дитину, має позитивну характеристику за місцем проживання, що свідчить про наявність у нього сталих соціальних зв`язків та відсутність ознак схильності до протиправної поведінки.

Крім того, з урахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання та застосував до нього звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням. За таких умов призначене покарання не пов`язане з ізоляцією від суспільства, а відтак об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання, буде вчиняти дії, спрямовані на ухилення від його відбування, відсутні.

Суд також враховує, що стороною обвинувачення не наведено та судом не встановлено жодних конкретних обставин, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, або вчинення іншого кримінального правопорушення. Інші ризики на цій стадії кримінального провадження є не актуальними.

За таких обставин суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не відповідало б засадам необхідності та пропорційності, а тому відсутні правові підстави для обрання будь-якого запобіжного заходу.

6.5.2.Арешт майна.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.

У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.

6.5.3.Щодо речових доказів і документів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відомості про речові докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, Суд

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

1.3. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

1.4. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

1.5. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду..

2. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

3. Цивільний позов представника потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, стягнення витрат на правничу допомогу, задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь потерпілого ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) майнову шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 12 059,64 (дванадцять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 64 копійки).

Стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь потерпілого ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

У решті позовних вимог цивільного позивача відмовити.

4. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

5. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

6. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя: ОСОБА_43