Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №357/17743/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17743/25

3/357/150/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши об`єднанні матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон №2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого КНП «Узинська міська лікарня» зубний технік, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 481730 від 13.10.2025, 13.10.2025 о 01 год. 54 хв, в м.Узин вул.Івана Котляревського( Ворошилова), 6 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Hyundai Accent» з д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного спяніння а саме поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість ходи, мови, звужені зіниці очей, що не реагують на світло.Водій ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі у лікаря наколога категорично відмовився посвідчення водія вилучено та перебуває на зберігання в Б2, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил Дорожнього руху», чим вчинив правопорушення за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №481726 від 13.10.2025 о о1 год. 54 хв. в м. Узин вул. Незалежності, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Accent» з д.н.з. НОМЕР_2 рухаючись по вул. Поповича та вул.Незалежності не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу завчасно подану за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольрру та звукуового сигналу, посвідчення водія вилучено за протоколом ЕПР 1 №481730, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав. Він просив закрити складені протоколи за відсутністю складу адміністративного правопорушення та пояснив, що того дня, коли помітив проблискові маячки поліцейських, відразу зупинив транспортний засіб. Водій зазначив, що від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся. ОСОБА_1 пояснив, що під час зупинки він задавав поліцейським питання, зокрема чому огляд слід пройти в смт. Рокитному, а не в Білій Церкві. Проте поліцейські реагували грубо та агресивно: підвищували голос, вимагали надати документи, що створило у водія психологічний дискомфорт. Через стрес водій не зміг одразу надати документи, а також відзначив, що приймає лікарські препарати на ніч, що могло впливати на його поведінку та когнітивні процеси.

Адвокат Вовк К.В. пояснив, що водій не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Поведінка, яку поліцейські сприйняли як відмову, була наслідком раніше діагностованих психічних розладів, зокрема гострого транзиторного психотичного розладу, що повторно проявився у 2024 році та підтверджується медичною документацією. Захисник зазначив, що ці розлади супроводжуються порушеннями когнітивних процесів, погіршенням пам`яті та труднощами у логічному викладі думок. Симптоми загострюються під впливом стресу та психологічного тиску, які мали місце під час зупинки транспортного засобу: використання сирен, світлових приладів, агресивна поведінка поліцейських, фізичний тиск. З наявних відеозаписів та матеріалів справи видно, що поліцейські не перевіряли ознаки наркотичного сп`яніння відповідно до законодавства: не оцінювалась реакція зіниць на світло, не проводилась перевірка координації рухів. Прискорена мова та рухи водія були проявом його психічного стану, а не вживання наркотичних засобів. Відповідно до пояснень захисника, відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення: ОСОБА_1 не міг усвідомлювати свої дії та давати послідовні відповіді на запитання поліцейських. Поліцейські не вжили заходів для встановлення рівня осудності водія, не залучили психолога чи захисника, що є порушенням вимог закону щодо забезпечення прав особи вразливого стану. Протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду на стан сп`яніння не можуть вважатись належними доказами вини, оскільки не підтверджують фактичні обставини справи та не відповідають вимогам КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин.

Крім того, захисник Вовк К.В. звертав увагу суду на те, що психологічні розлади водія ОСОБА_1 були спровоковані стресовою ситуацією під час зупинки транспортного засобу, проте працівники поліції не вживали заходів для її зменшення, а лише загострили ситуацію. Поліцейські не здійснили дій для встановлення рівня осудності водія, не залучили психолога чи захисника, що є порушенням вимог закону щодо забезпечення прав особи вразливого стану. Як підтвердження, захисник надав виписку з історії хвороби та відповідь КНП «Узинська багатопрофільна лікарня», з яких вбачається, що ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування з певним діагнозом.

Крім того, захисник Вовк К.В. заявив клопотання про надання часу для підготовки клопотання щодо проведення експертизи, проте станом на 12.01.2026 клопотання до суду не надійшло, а в судовому засіданні адвокат зазначив, що потреба у ньому відпала.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, зокрема:

-Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481730;

-Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481726;

-Відповідь КНП РСР «Рокитнянська багатопрофільна лікарня»;

-Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння;

-Акт огляду на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-Рапорт поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППП м. Біла Церква та Білоцерківського району УПП в Київській області, молодшого лейтенанта поліції Гринька В.;

-Відеозапис від 13.10.2025 та інші долучені до матеріалів справи докази.

У відповідності до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 N 1452/735 (далі Інструкції).

Згідно п. п. 1.6,1.7 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (даліспеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаряфельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далізаклад охорони здоров`я).

Факт вчинення ОСОБА_1 адмістративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, встановлено у судовому засіданні, а також доведено дослідженими матеріалами справи.

Аргументи захисника Вовк К.В. щодо можливих процедурних порушень поліцейських були враховані судом, проте вони не спростовують наявних доказів і не викликають сумнівів у встановлених фактах.

Відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП настає, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, так із за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ч.1 ст.122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою.

Суд звертає увагу, що позиція захисника Вовк К.В. щодо того, що поведінка водія ОСОБА_1 могла бути зумовлена психічними розладами та стресовою ситуацією, перевірена не була, відповідні обставини не доведені, а стан неосудності водія не підтверджений наявними доказами. Враховуючи це, суд не може прийняти до уваги твердження про непричетність водія до вчиненого правопорушення на підставі його психічного стану. Враховуючи зазначене, надані захисником - адвокатом Вовк К.В. доводи оцінюються судом, як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .

Суддя зазначає, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено умисно та є грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, а тому, суд приходить до висновку, що вина останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.

Призначаючи стягнення, враховуються дані про особу правопорушника, який притягується до адміністративної відповідальності, характер вчинених правопорушень, обставини їх скоєння.

Враховуючи що за санкцією ч.1 ст.130 КУпАП вказане правопорушення є більш серйозним, то саме за цією статтею накладається стягнення.

При обрані міри адміністративного стягнення, суддею враховуються обставини справи, характер правопорушення, особа правопорушника, характеризуючи дані на якого відсутні, тому суддя вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того у відповідності до положень ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 36, 213, 221, 277, 283 285, 294 КУпАП та відповідно до ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяО.Л. ГАВЕНКО