Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №361/4749/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 361/4749/25

Провадження № 2/355/137/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря судового засідання Старенької С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3794-2467-1 (надалі також кредитний договір, договір №3794-2467-1 від 18.12.2023).

За доводами позовної заяви, відповідачка отримала кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 365 днів, шляхом переказу на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Як зазначає позивач, кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка своєчасно не повернула суму кредиту, не сплатила заборгованість за нарахованими відсотками, у зв`язку з чим станом на 18.04.2025 утворилась заборгованість відповідачки за кредитним договором у розмірі 41325,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за кредитом, 38325,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.12.2023 по 17.12.2024, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом.

За доводами позовної заяви, означені суми заборгованості є непогашеними відповідачкою перед позивачем, що й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення на його користь із відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 41325,00 грн.

У подальшому, 16.10.2025, представник позивача, адвокат Руденко К. В., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив вважати їх такими: 3000,00 грн – заборгованість за кредитом, 15855,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.12.2023 по 17.05.2024, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, що складаються із суми 2422,40 грн сплаченого судового збору та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.

Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася. Водночас, в судових засіданнях у даній справі відповідачка зазначила про свою незгоду із позовними вимогами в частині стягнення сум відсотків за кредитним договором, оскільки чоловік позивачки є військовослужбовцем, стосовно якого (разом із відповідачкою як дружиною військовослужбовця) поширюються гарантії та права, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з тим, у судових засіданнях відповідачка не заперечила щодо отримання суми грошових коштів у розмірі 3000,00 грн як кредиту за кредитним договором та визнала свою заборгованість за тілом кредиту.

У заяві-клопотанні від 29.12.2025 відповідачка зазначила про несправедливо високу пеню, нараховану за користування кредитом. Також відповідачка просила зменшити витрати на правничу допомогу, надану позивачу представником ОСОБА_2 , до 2000,00 грн.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

26 серпня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області надійшли матеріали справи № 361/4749/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», за підписом представника позивача, адвоката Руденка Костянтина Васильовича (а.с. 1-17).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.09.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 20.10.2025 (а.с. 150-151). Судом встановлений строк для подання відповідачкою відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Крім того, ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.09.2025 судом витребувано докази із банківської установи (а.с. 152).

У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРОЦЕНТ» заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 16).

10.10.2025 від відповідачки поштою надійшла заява про долучення доказів до матеріалів цієї справи, зокрема, копій свідоцтва про шлюб, довідок про проходження військової служби, посвідчення учасника бойових дій чоловіка відповідачки, ОСОБА_3 (а.с. 159-165, 168-169).

Також відповідачка подала заяву (також надійшла до суду поштою) про надання дозволу відвідування судових засідань онлайн, оскільки прибути в судове засідання відповідачка не має змоги, зважаючи на необхідність догляду за малолітньою дитиною (а.с. 166).

15.10.2025 представником позивача, адвокатом Руденком К. В., через систему «Електронний суд» подано клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 171).

16.10.2025 представник позивача, адвокат Руденко К. В., через систему «Електронний суд» подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 172-173).

У судове засідання 20.10.2025 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 20.10.2025 розгляд справи відкладено на 17.11.2025 (а.с. 180).

28.10.2025 до суду надійшла заява відповідачки про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження поважності її неприбуття в судове засідання 20.10.2025 (а.с. 192-195).

28.10.2025 до суду надійшов лист АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-251014/77687-БТ від 22.10.2025, яким банківською установою повідомлено суду витребувану інформацію (а.с. 197-198).

12.11.2025 представником позивача, адвокатом Руденком К. В., через систему «Електронний суд» подано клопотання про розгляд справи за відсутності сторони (а.с. 202).

У судових засіданнях 17.11.2025 та 17.12.2025 відповідачка із позовними вимогами у повному обсязі не погодилась, зазначила про свою незгоду із позовними вимогами в частині стягнення сум відсотків за кредитним договором, оскільки чоловік позивачки є військовослужбовцем, стосовно якого (разом із відповідачкою як дружиною військовослужбовця) поширюються гарантії та права, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з тим, у судових засіданнях відповідачка не заперечила щодо отримання суми грошових коштів у розмірі 3000,00 грн як кредиту за кредитним договором та визнала свою заборгованість за тілом кредиту.

29.12.2025 ОСОБА_1 подала заяву-клопотання, в якій зазначила про несправедливо високу пеню, нараховану за користування кредитом. Також відповідачка просила зменшити витрати на правничу допомогу, надану позивачу представником ОСОБА_2 , до 2000,00 грн.

У судове засідання 09.01.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3794-2467-1 (а.с. 75-87).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затверджені наказом директора ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (а.с. 38-54), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 724648 направлявся відповідачці 18.12.2023 о 18:12:06 год шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в кредитному договорі. Договір №3794-2467-1 від 18.12.2023 був підписаний відповідачкою 18.12.2023 о 18:12:38 год шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 724648 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua (а.с. 83).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.2 кредитного договору).

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3 кредитного договору становить 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 10 днів, що відображено в Додатку №1 до кредитного договору (графік платежів).

Згідно з п.п. 2.4.1. кредитного договору позичальник зобов`язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку 1 до договору.

Товариство на виконання п. 1.1 кредитного договору виконало свої зобов`язання, зокрема передало відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 3000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки. Означені обставини визнаються ОСОБА_1 .

При цьому, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» листом №20.1.0.0.0/7-251014/77687-БТ від 22.10.2025 повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку, згідно із наданою банківською установою випискою за кредитним договором, 18.12.2023 були перераховані кошти в розмірі 3000,00 грн (а.с. 197-198).

Відповідачка своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, починаючи з 18.12.2023, що має відображення у розрахунку заборгованості (а.с. 88-100); за доводами позивача, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

До заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 172-173) доданий детальний розрахунок заборгованості за договором №3794-2467-1 від 18.12.2023 (а.с. 176-178), відповідно до якого заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 18855,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за кредитом, 15855,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.12.2023 по 17.05.2024, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору.

При цьому, зменшення розміру позовних вимог зумовлено тим, що позивачем взято до уваги положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак з урахуванням того, що відповідне положення означеної норми Закону в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців набуло чинності 18.05.2024.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) за кредитним договором; відносно сум заборгованості за нарахованими відсотками відповідачкою надані документи, які, за доводами відповідачки, свідчать про наявність підстав для звільнення її від сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Так, з наданих відповідачкою документів слідує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 , видане 05.05.2023 Баришівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 159).

Згідно із довідкою (форма № 5) військової частини НОМЕР_5 № 1473 від 23.05.2023 (а.с. 165) солдат ОСОБА_3 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 09.05.2023.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 № 104 від 13.06.2023 (а.с. 165) у зв`язку з закінченням ІНФОРМАЦІЯ_1 (для підготовки мобілізаційної ресурсів) військовослужбовцями, призваними по мобілізації на особливий період, наказано військовослужбовців, які проходили підготовку у період з 12 травня по 13 червня 2023 року, вважати такими, що закінчили навчання за програмою ІНФОРМАЦІЯ_1 (для підготовки мобілізаційних ресурсів) у військовій частині НОМЕР_5 за спеціальністю «Стрілець», ВОС 100: солдат ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 201 від 06.02.2024 (а.с. 162) матрос ОСОБА_3 дійсно в період з 17.06.2023 по 13.07.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новоочеретувате, н.п. Макарівка, н.п. Старомайорське Донецької області.

Як слідує із довідок № 1/39/9/127 від 19.02.2025 та № 1/32/157 від 19.02.2025 військової частини НОМЕР_6 , молодший сержант ОСОБА_3 , командир 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_6 , брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 21.01.2024 по 10.03.2024, з 23.03.2024 по 12.05.2024, з 28.08.2024 по 23.09.2024, з 06.10.2024 по 09.01.2025, з 27.01.2025 по 19.02.2025, перебуваючи в населених пунктах: Херсонська область, Херсонський район, Дар`ївська сільська ТГ, с. Микільське (в межах Національного природного парку «Нижньодніпровський») (а.с. 160, 161).

У матеріалах справи наявне посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 , видане Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України від 09.11.2024 (а.с. 163).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Суд при цьому зазначає, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (надалі також Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно із п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Щодо гарантій та прав військовослужбовців, пов`язаних із кредитними правовідносинами.

Згідно із ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Суд зауважує, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в означеній редакції була викладена відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до статті 1 якого:

- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що кредитний договір №3794-2467-1 від 18.12.2023 укладений між сторонами в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, означений договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Суд дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови кредитного договору (договору позики).

Кредитний договір №3794-2467-1 від 18.12.2023 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила розрахунок за кредитним договором в строк, визначений його умовами, тому заборгованість за кредитним договором підлягає примусовому стягненню.

Суд зауважує, що звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідача.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідачці були перераховані кошти у розмірі 3000,00 грн на виконання умов кредитного договору №3794-2467-1 від 18.12.2023. Спосіб перерахування коштів відповідає умовам договору.

Відповідачкою не оспорювався факт отримання нею коштів за означеним договором та розмір отриманих коштів (основного боргу).

Належних доказів того, що відповідачка повернула суми наданого кредиту за означеним договором, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн.

Щодо заборгованості зі сплати процентів.

За твердженнями позивача, загальний розмір процентів, які має сплатити відповідачка за кредитним договором становить 15855,00 грн (з огляду та на підставі заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої представником позивача до початку першого судового засідання у цій справі).

При цьому, як встановлено судом на підставі наданих відповідачкою доказів, зокрема довідок, виданих військовими частинами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , чоловік відповідачки прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 09.05.2023 та наразі проходить військову службу. Під час проходження військової служби чоловік відповідачки, ОСОБА_3 , командир стрілецького відділення, брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у періоди часу починаючи з 21.01.2024 по 19.02.2025, перебуваючи в населених пунктах Донецької та Херсонської областей.

Відтак, суд доходить висновку, що чоловік відповідачки є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі та під час дії особливого періоду брав участь у здійсненні відповідних заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, є учасником бойових дій, що означає поширення гарантій, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на спірні правовідносини за кредитним договором в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Разом з тим, як вже зауважував суд у розділі IV цього рішення суду, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка поширювала пільги щодо не нарахування процентів за користування кредитом також щодо дружин (чоловіків) військовослужбовців, набрала чинності 18.05.2024 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Відтак, суд констатує, що період нарахування відсотків за користування кредитними коштами в цій справі триватиме з дати укладення договору (18.12.2023) по 17.05.2024, тобто, 152 дні.

При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, що строк кредитного договору продовжувався після набрання чинності Законом №3498-ІХ.

Відтак, з огляду на дату укладення договору – 18.12.2023 – суд констатує, що дія пункту 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», положеннями якого, зокрема, передбачені обмеження щодо розміру денної процентної ставки, не поширюється на кредитний договір, укладений між сторонами.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, здійсненого позивачем, суд доходить висновку про його обґрунтованість (3000,00 грн х 3,5 % в день х 152 дні = 15960,00 грн).

Відтак, враховуючи ту обставину, що в порушення умов договору відповідачка фактично отримані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула, чим порушила права кредитора, враховуючи не поширення до 18.05.2024 на правовідносини між сторонами щодо кредитного договору положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 15855,00 грн (заявлена позивачем до стягнення із відповідачки сума процентів) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд при цьому окремо зауважує, що відповідачкою не заявлено доводів/не подано письмових обґрунтувань щодо несправедливості розміру процентів за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею. Судом також враховані доводи відповідачки та документи, подані нею на обґрунтування заперечень проти позову.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3794-2467-1 від 18.12.2023 у розмірі 18855,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за кредитом, 15855,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією №2301 від 22.04.2025 (а.с. 55).

Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив копії договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, укладеного між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_2 , акту приймання-передачі наданих послуг № 18 від 28.02.2025, витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 18 від 28.02.2025 (а.с. 20, 21, 23-26).

Суд доходить до висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.

Разом з тим, відповідачка заперечила щодо розміру витрат на правничу допомогу, зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу є несправедливим, просила зменшити розмір таких витрат до 2000,00 грн.

Відтак, суд може обмежити заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу з огляду на розумну їх необхідність для конкретної справи з огляду на відповідні заперечення відповідачки (з огляду та на підставі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19).

З урахуванням викладеного, керуючись принципами обґрунтованості, співмірності судових витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором №3794-2467-1 від 18.12.2023 у розмірі 18855,00 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок), з яких: 3000,00 грн – заборгованість за кредитом, 15855,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 14.01.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ»

код ЄДРПОУ: 41466388

місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, 03124.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

РНОКПП: НОМЕР_8

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА