Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №930/1561/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/1561/25

Провадження № 33/801/37/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач: Сопрун В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвоката Кіцули В.І.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2025 року,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №374524, 27 серпня 2025 року о 20:40 год в селищі Брацлав по вул. Клавдії Марценюк водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «HYNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилась у встановленому законом порядку на місці зупинки, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2025 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що притягуючи її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд неповно з`ясував всі обставини справи, вирішив її порушуючи порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення, належним чином не обґрунтував наявність в її діях складу даного адміністративного правопорушення. Просила постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2025 року скасувати, закрити провадження у справі.

Заслухавши ОСОБА_2 та її адвоката Кіцулу В.І., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у порушенні п. 2.5 ПДР України знайшла підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і підтверджується наступними доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374524 від 27 червня 2025 року, в якому викладено обставини правопорушення;

-актом огляду, згідно якого водій ОСОБА_3 відмовилася від проходження огляду;

-направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного та іншого сп`яніння;

-рапортом працівника поліції, згідно з якого вбачається, що 27 червня 2025 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №8723 від 27 червня 2025 року, як порушення ПДР.

Встановлено, що 27 червня 2025 року о 20:38 год до ЧЧ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло анонімне повідомлення зі служби 102 з моб. тел. НОМЕР_2 про те, що за адресою: Тульчинський р-н селище Брацлав, в центрі, водійка за кермом автомобіля «HYNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у п`яному стані.

Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Із дослідженого відеозапису з бодікамери поліцейського, з місця події вбачається, що до автомобіля «HYNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , підходять працівники поліції, з якого виходить водій ОСОБА_1 . Працівники поліції повідомили, що на чергову частину надійшло анонімне повідомлення про те, що водій автомобіля «HYNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 запитує «хто повідомив», на що працівники поліції повідомили, що це було анонімне повідомлення на чергову частину.

Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в медичному закладі, проте остання вказувала, а як краще, зокрема телефонувала до адвоката для вирішення даного питання, з яким спілкувались працівники поліції, а також до свого знайомого, який в подальшому приїхав та зазначив, що я не можу ні в чому допомогти.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що такі дії водія ОСОБА_1 переконливо вказують на її фактичну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після чого їй були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та, що буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Так дійсно з відеозапису вбачається, що з переднього пасажирського сидіння виходить ОСОБА_1 , проте це не свідчить, що вона не керувала даним транспортним засобом. Зокрема протягом усього часу перебування на місці події, консультації з адвокатом та знайомим який приїхав на місце події, ОСОБА_1 не заперечувала той факт, що вона не керувала автомобілем «HYNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.

Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами скаржника, яка категорично заперечила свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Оскільки водій ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп`яніння, як особа яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, тому в її діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язана була на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.

Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежних дій працівників поліції щодо встановлення дійсних анкетних даних особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявна копія посвідчення водія, які видані ОСОБА_1 (а.с.9).

Доводи апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 правомірно та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції у справі немає.

Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Сопрун