Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №594/34/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/34/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м.Борщів

Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Зушман Г.І., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 (м.Борщів) Чортківського РУП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , непрацюючого,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №746764 від 01.01.2026, ОСОБА_1 01.01.2026 близько 16.00 год., перебуваючи по місцю проживання, в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме, ображав нецензурною лайкою, принижував, погрожував вигнати з будинку разом з сином, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що 01.01.2026 за місцем спільного проживання між ним та матір`ю його співмешканки ОСОБА_2 виникла сварка через те, що він розпивав спиртні напої з другом. Коли додому прийшла співмешканка, то викликала поліцію. Визнає, що був неправий по відношенню до матері співмешканки. Одразу після того, як поліція поїхала, примирився із співмешканкою, якій будь-якої шкоди не завдавав.

Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Судом встановлено, що 01.01.2026 біля 16 год. між ОСОБА_1 та його співмешканкою ОСОБА_2 відбувся конфлікт, однак будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 дійсно вчиняв будь-які дії психологічного та фізичного характеру, пов`язані з домашнім насильством, надані документи не містять.

Суд звертає увагу, що за своїм змістом домашнє насильство, як адміністративне правопорушення, полягає в тому, що особа, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна із сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт.

Самі по собі нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого вимогами ст. 173-2 КУпАП, лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному та фізичному здоров`ю особи.

Тому, лише факт конфліктної ситуації між особами, які тривалий час проживають разом, не може свідчити про домашнє насильство психологічного характеру у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України«Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того, враховуючи диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру потягло за собою настання фізичної або психічної шкоди.

В той же час будь-які докази на підтвердження тих обставин, що діями ОСОБА_1 завдана шкода психічному чи фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні, а тому склад адміністративного правопорушення не доведений сукупністю належних і допустимих доказів, які давали б достатні підстави для беззаперечного висновку про винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, вважаю, що по справі немає належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає до закриття у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП ,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Г.І.Зушман