Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №465/5587/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/5587/25

Провадження 2/465/419/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.01.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.,

за участі секретаря судових засідань Столярської Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 січня 2025 року між ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання грошових коштів у позику №6851390125, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно договору та додатків. Зазначає, що товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, які визначені умовами кредитного договору. Однак, відповідачка, всупереч умовам договору позики та нормам Цивільного кодексу України, зобов`язання за договором належним чином не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила, внаслідок чого у відповідачки виникла заборгованість в розмірі 21 040, 00 грн., з урахуванням відсотків та комісії, яку позивач просить стягнути з відповідачки в судовому порядку.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Кузя В.Я. від 03.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова Турчак М.І. №438/Р від 21.10.2025, рішення зборів суддів №6 від 10.10.2025, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям, справу передано судді Гулієвій М.І.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвої М.І. від 03.11.2025 цивільну справу прийнято до провадження та продовжено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвої М.І. від 4.12.2025 задоволено клопотання позивача та витребувано інформацію з АТ"Ощадбанк".

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задоволити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 26.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у кредит №6851390125.

Відповідно до п.2.2 на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов"язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов"язки, передбачені договором.

П.2.1. договору визначено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою інформаційно - комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб - сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку, передбаченому договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч. через месенджери).

З долученої роздруківки вбачається, що на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (вказаний в договорі) відповідачки 26.01.2025 відправлено одноразовий ідентифікатор 8203 для підписання договору.

П.10.6.10. договору передбачено порядок укладення договору, зокрема, шляхом використання інформаційно - комунікаційної системи товариства, особистого кабінету та використання електронного підпису позичальника за допомогою введення одноразового ідентифікатора.

Також п.10.17. договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України "Про електронну комерцію" на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договір надання грошових коштів у позику №6851390125 від 26.01.2025, згідно якого відповідачці надано кредит в розмірі 8000,00 грн., укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Зважаючи на те, що договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.

При цьому, кредитний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

З квитанції до платіжної інструкції №20114-1354-184501478 від 26.01.2025 вбачається, що 26.01.2025 через платіжну систему ТОВ ФК "Контрактовий дім" позивачем на карту відповідачки НОМЕР_2 (вказана в договорі) перераховано кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн.

Вказане стверджено також інформацією АТ"Ощадбанк" від 16.12.2025,отриманоюб відповідно до ухвали суду.

Відтак, встановлено, що кредитором в повному обсязі виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредитні кошти, що безпосередньо підтверджено долученими до позовної заяви документами.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів, які беззаперечно свідчать про те, що банківська карта № НОМЕР_2 чи номер мобільного зв"язку НОМЕР_1 належать не їй.

Відповідно до розділу 2 договору, кредит в розмірі 8000,00 грн. надається на строк 360 днів для споживчих (особистих) потреб, з фіксованою процентною ставкою та з нарахуванням процентів.

Стандартна процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору.

До позовної заяви також долучені графік відповідних платежів до договору, паспорт споживчого кредиту, правила надання коштів у кредит, з якими відповідачка ознайомлена.

П.10.10 договору визначено, що невід"ємною частиною договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов"язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на веб - сайті.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №6851390125 від 26.01.2025, загальна заборгованість відповідача станом на 23.06.2025 становить 21040, 00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000, 00 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 11 840,00 грн., заборгованості по комісії в розмірі 1200,00 грн.

Відповідно до п.5.4.1. кредитного договору позичальник зобов"язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по відсотках є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки комісії, то слід зазначити наступне.

З кредитного договору вбачається, що відповідачка зобов"язана сплатити кредитодоавцю комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми наданого кредиту, що становить 1 200, 00 грн.

Ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що встановлення будь-яких платежів (комісій), які не є компенсацією витрат кредитодавця, пов`язаних із вчиненням нотаріальних дій, страхуванням предмета іпотеки, оцінкою майна тощо, а є платою за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь (обслуговування заборгованості, надання інформації), є неправомірним і свідчить про встановлення плати за користування кредитом, відмінної від процентів, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України "Про захист прав споживачів" (Постанова ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 ).

З огляду на зазначене, позов в частині стягнення з відповідачки комісії задоволенню не підлягає.

Однак, в цілому суд вважає аргументи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені відповідачкою.

Відповідачка жодних належних і допустимих доказів,визначених законом, для спростування позовних вимог суду не представила.

При цьому, відповідачка не позбавлена процесуальної можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства України.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернено грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги, щодо їх повернення.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачка висловлював незгоду з діями фінансової установи, з посиланням на непогодження умов щодо розміру сплачених відсотків, тощо.

Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки позов задоволено частково в сумі 19840грн.,що становить 94,3% від заявлених вимог, з відповідачки в користь позивача слід стягнути 2284,32грн.(2422,4х94,3:100) сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (юридична адреса: м. Київ, вул. Болсуновська, буд.8, пов.9, код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №6851390125 від 26.01.2025 в сумі 19 840 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп., заборгованості по відсоткам в розмірі 11 840 (одинадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (юридична адреса: м. Київ, вул. Болсуновська, буд.8, пов.9, код ЄДРПОУ 44127243) витрати на оплату судового збору в розмірі 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні 32 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС", юридична адреса: м. Київ, вул. Болсуновська, буд.8, пов.9, код ЄДРПОУ 44127243;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М. І. Гулієва