Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №134/1357/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 134/1357/25

Провадження № 22-ц/801/98/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Л. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 рокуСправа № 134/1357/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Голоти Л. О.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Швець Л. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103449882, згідно з умовами якого відповідачка отримала 9 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

П. 7.1. кредитного договору № 103449882 від 18 березня 2024 року визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.

На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет.

Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти.

Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.

Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця.

Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта).

Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт).

Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код Відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит.

Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті.

Тобто, укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Копія довідки про ідентифікацію додається).

З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений.

25 червня 2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №109- МЛ/Т.

Відповідно до умов договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 103449882 від 18 березня 2024 року, розмір заборгованості за яким становив 24 003 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 9 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 14 553 грн, прострочена заборгованість за комісією – 450 грн.

12 серпня 2025 року відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення заборгованості, однак ОСОБА_1 свого зобов`язання не виконала.

Враховуючи зазначене, звернувшись в суд із цим позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 103449882 від 18 березня 2024 року у розмірі 24 003 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року позовні вимоги було задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 103449882 від 18 березня 2024 року у розмірі 15 930 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання судових витрат.

Вирішуючи спір, місцевий суд визнав доведеним факт укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також факт переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу, однак суд не погодився із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за кредитним договором.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 103449882 був укладений 18 березня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Отже, відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 4.15 Договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тому суд розрахував заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

Відповідно до умов договору пільговий період складає 30 днів, сума отримана у позику 9 000 грн., проценти за користування пільгового періоду 0,10 % в день.

Так, 9 000 грн (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) х 0,10 % = 270,00 грн (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами) з чим суд погоджується із розрахунком наданим позивачем до позовної заяви.

Однак суд не погоджується із розрахунком заборгованості по відсотках, який наданий позивачем починаючи з 18 квітня 2024 року по 26 червня 2024 року (69) днів із зазначених вище підстав та надає свій розрахунок заборгованості по відсотках за вказаний період: 9 000 грн (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) х 1,00 % = 90,00 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом поточного періоду строку дії договору за користування отриманими у позику коштами), за 69 днів (згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем – суд не може виходити за межі позовних вимог) = 6 210 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 103449882 від 18 березня 2024 року, становить 6 480грн: 270 грн (відсотки за період з 18 березня 2024 року по 17 квітня 2024 року з розрахунку 0,1% в день) + 6 210 грн (відсотки за період з 18 квітня 2024 року по 25 червня 2024 року з розрахунку 1% в день). Суд розрахував суму заборгованості за відсотками строком 69 днів, так як даний період вказаний самим позивачем в розрахунку заборгованості і самим позивачем за цей період нараховано відсотки, не виходячи за межі розгляду позовних вимог.

Суд першої інстанції визнав правомірним встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного ним Договору про споживчий кредит № 103449882 від 18 березня 2024 року, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, проценти за користування ним, комісію за надання кредиту, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 9 000 грн, сума заборгованості за відсотками 6 480 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 450 грн, а всього 15 930 грн необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Також суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити у відповідній частині нове, яким позов задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

15 січня 2024 року Національний банк України надав роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», вих. № 14- 0004/3433.

В абзаці 3 розділу 2 вищевказаних роз`яснень визначено, що перехідний період за договорами, укладеними протягом Перехідного періоду, або строк дії яких було продовжено протягом Перехідного періоду, денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом Перехідного періоду та за умови, що строк виконання зобов`язань позичальника за такими договорами спливає до закінчення Перехідного періоду.

19 лютого 2024 року Національний банк України надав додаткові роз`яснення по цьому ж питанню за вихідним №14-0004/12097, але з більш детальним інформуванням, відповідно до яких за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Договір про споживче кредитування № 103449882 був укладений сторонами 18 березня 2024 року, на той момент, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, а Кредитним договором за пільговий період передбачено 0,10%, за поточний період 2,3 %. Тобто розмір денної процентної ставки передбачений Кредитним договором є законним та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Укладаючи Кредитний договір з ТОВ «Мілоан», відповідачка погодилась із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважала умови Кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування на той момент, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом не відповідає вимогам закону та порушує права кредитодавця передбачені статтею 1048 Цивільного кодексу України.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18 березня 2024 року між ТОВ «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103449882:

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 9000.00 гривень.

1.3. Кредит надається загальним строком на 120 днів з 18.03.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

1.3.1. Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 17.04.2024 (рекомендована дата платежу).

1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 16.07.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

1.4. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 17.04.2024 (день завершення пільгового періоду), але дати остаточного погашення заборгованості 16.07.2024 (останнього дня строку кредитування). не пізніше

1.5. Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 720.00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 9720.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 19350.00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 28350.00 гривень. Денна процентна ставка (за весь строк кредитування) складає: (19350.00 грн. / 9000.00 грн.) / 120 днів * 100% = 1.79%. Opієнтовна реальна річна процентна ставка (за весь строк кредитування) дорівнює 3179.00 відсотків річних. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження Позичальником строку кредитування, якщо інше не встановлено законодавством.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 450.00 грн., яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 270.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18630.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

2.2. Плата за кредитом:

2.2.1. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.

2.2.2. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

2.2.3. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Договір містить паспортні дані ОСОБА_1 , підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 6-12).

На а. с. 13, 16 заява на отримання кредиту № 103449882, анкета-заява на кредит № 103449882, із аналогічними умовами, підписані ОСОБА_1 .

На а. с. 15 довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 .

Відповідно до платіжного доручення № 85051368 від 18 березня 2024 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 09 000 грн для отримувача ОСОБА_1 , кредитний рах. № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 103449882 (а. с. 17).

Згідно із розрахунком, здійсненим ТОВ «Мілоан», та випискою з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 103449882 станом на 25 червня 2024 року становить 24 003 грн, з яких 9 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 14 553 грн – заборгованість за відсотками, 450 грн – заборгованість за комісією (а. с. 18, 19).

25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» було укладено договір факторингу № 109-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 103449882 від 18 березня 2024 року на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» відповідно набуло права вимоги за вказаним договором (а. с. 20-29).

На а. с. 31 платіжна інструкція про сплату ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Мілоан» 1 587 311,72 грн на виконання договору факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 103449882 від 18 березня 2024 року становить 24 033 грн, з яких 9 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 14 553 грн – заборгованість за відсотками, 450 грн – заборгованість за комісією (а. с. 32).

На а. с. 30 акт приймання-передачі реєстру боржників.

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний ОСОБА_1 у електронному вигляді кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів у безготівковій формі, розрахунок заборгованості.

Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не заперечувала проти факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів ані у суді першої, ані у суді апеляційної інстанцій.

Наявність заборгованості за кредитним договором підтверджена відповідним розрахунком.

Отже, факт укладення договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 9 000 грн апеляційний суд вважає доведеним повністю.

Водночас апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір нарахованих кредитором відсотків за користування кредитом не відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».

Як зазначалося, відповідно до Закону України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) – 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) – 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, оскільки кредитний договір був укладений між сторонами 18 березня 2024 року, тобто після набрання чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», п. 17 Перехідних положень не може бути застосований до правовідносин, що склалися між ними, а тому колегія суддів погоджується із висновками та розрахунком суду першої інстанції щодо розміру відсотків за кредитним договором.

При цьому покликання позивача на те, що в перехідний період за договорами, укладеними протягом Перехідного періоду, або строк дії яких було продовжено протягом Перехідного періоду, денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом Перехідного періоду, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки в частині 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень та роз`ясненнях Національного банку відсутнє формулювання про дію вказаної норми на договори, укладені протягом Перехідного періоду.

Законодавець чітко зазначив про застосування п. 17 Перехідних положень виключно до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», за умови продовження строку їх дії після цього.

Тому доводи апеляційної скарги у цій частині суд розцінює як тлумачення позивачем норми закону на власний розсуд.

Водночас колегія суддів зазначає, що практика судів апеляційної інстанції у подібних судових справах не має для апеляційного суду ані обов`язкового, ані рекомендаційного характеру.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

С. Г. Копаничук