Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №495/9203/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9203/25

Номер провадження 3/495/113/2026

07 січня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли відБілгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України,проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

01.12.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №526989 від 29.11.2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: вона 29.11.2025 о 12:20 год. по вулиці Перемоги, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, керувала автомобілем марки «Nissan ROGUE» д/з НОМЕР_1 , перед початком обгону не переконалась, що авто «Сhysler» д/з НОМЕР_2 ввімкнути покажчик повороту ліворуч та скоїла з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину заперечила, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки вона ПДР не порушувала, так під час обгону автомобіля авто «Сhysler» д/з НОМЕР_2 вона завчасно вмікнула покажчик повороту. У свою чергу водій автомобіля «Сhysler» д/з НОМЕР_2 пропускав пішоходів і потім намагався здійснити поворот без увімкнення покажчика повороту.

У судовому засіданні ОСОБА_2 сказав, що пропускав пішоходів після чого увімкнув покажчик повороту раніше ніж ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник адвокат Клімінченко Є.В. запевнила, що провина лежить саме на ОСОБА_1 оскільки вона здійснювала обгін без покажчиків, а ОСОБА_2 в свою чергу після того як пропустив пішоходів, завчасно (раніше) увімкнув покажчик повороту раніше.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Стаття 9 Кодексу визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 245 Кодексу завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Згідно вимог статті 251 Кодексу, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту статей 7, 254, 279 Кодексу убачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування, у будь-якому разі повинен відповідати вимогам статті 256 Кодексу

Відповідно до статті 256 Кодексу у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Стаття 124 Кодексу передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

При цьому, диспозиція статті 124 Кодексу не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на пункт 14.2.б Правил дорожнього руху України. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог саме названих пунктів ПДР, про яке зазначено у протоколі працівником поліції.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року (з наступними змінами і доповненнями) та пункту 1.1 Правил дорожнього руху України, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється вищеназваними Правилами.

Пунктом 14.2. «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч».

Відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна передбачена ст.124 КУпАП.

При цьому, вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту). Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

В п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.205 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП може бути будь яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

На переконання суду відповідальність водія ОСОБА_1 за те, що вона не надала переваги автомобілю який рухався попереду та який здійснював маневр, може вважатись обґрунтованою лише у разі доведеності, що саме вона своїми діями порушила Правила дорожнього руху України та створила аварійну ситуацію.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об`єктів. Умовою настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності, є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Основною і обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони будь-якого складу адміністративного правопорушення є наявність вини особи у скоєнні такого діяння.

У судовому засіданні були досліджені письмові матеріали: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №526989 від 29.11.2025; довідка «Армор»; схема місця ДТП; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; пояснення; диском.

Переконливих доказів, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП матеріали справи не містять.

В силу дії норми ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненніправопорушення,адже діючитаким чином,суд неминучеперебиратиме насебе функціїобвинувача,позбавляючись статусунезалежного органуправосуддя,що єпорушенням ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено «поза розумним сумнівом».

В силу вимог ст. 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З даних положень Основного Закону виходить, що суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124КУпАП не знайшла свого підтвердження і вона не може бути притягнена до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі необхідно закрити з наступних підстав.

Керуючись статтями 124, 247, 266, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,

постановив:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Гелла