Вирок від 08 січня 2026 р. у справі №573/2035/25 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2035/25

Провадження №1-кп/573/24/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

потерпілої: ОСОБА_7 ,

свідків : ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 16 вересня 2025 за № 12025205530000129 по обвинуваченню

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із середнью технічною освітою, вдови, пенсіонерки за віком, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, вдівця, пенсіонера за віком, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуваючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

15.09.2025 близько 15:00 год. ОСОБА_4 перебувала біля свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , куди прийшла ОСОБА_7 , щоб з"ясувати питання зникнення урожаю перцю на її городі. У ході розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, у ході якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , 15.09.2025 близько 15:00 год., перебуваючи за вищевказаною адресою, нігтями своїх рук спричинила ОСОБА_7 тілесні ушкодження в ділянці шиї та обличчя, а також ногою, якою саме у ході досудового розслідування не встановлено, завдала одного удару в ділянку лівої гомілки. Внаслідок вказаних дій у ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: садна по правій поверхні шиї у середньому відділі; садна в лобній ділянці справа з переходом в виличну ділянку, в правій привушно-жувальній ділянці з переходом в виличну ділянку та в правій щічній ділянці; садна в ділянці перенісся з переходом в праву підочну ділянку; садно в ділянці правого крила носа; садно в навколоротовій ділянці зліва в проекції верхньої губи та в проекції лівого кута рота; садно по передній поверхні шиї у верхньому та середньому відділах; садна по переднє-лівій поверхні шиї у середньому та нижньому відділах; синець по переднє-зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та могли утворитися від дії рук, ніг, якихось предметів.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

Крім того, судом встановлено, що 15.09.2025 близько 15:00 год. ОСОБА_5 перебував поблизу домоволодіння своєї сестри ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час перебувала ОСОБА_7 . Перебуваючи за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи свій зло чинний умисел, ОСОБА_5 , 15.09.2025 близько 15:00 год., перебуваючи за вищевказаною адресою, спричинив тілесні ушкодження в ділянці лівого передпліччя та грудної клітини справа, спричинивши тілесні ушкодження: синець по передній поверхні лівого плеча у верхній третині, синець в ділянці грудної клітки справа в проекції 3 ребра. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та могли утворитися від дії рук, ніг, якихось предметів.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_5 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та зазначила, що 13 вересня 2025 року вона домовилася із сусідами привітати ОСОБА_12 із днем народження. Того дня вона пішла до неї за адресою : АДРЕСА_3 , але зайшла до її двору не зі сторони вулиці, а з городу по обніжку, оскільки має дачу за адресою АДРЕСА_4 . Йшла по обніжку між городами Краснянської та Кобилякової, на земельну ділянку ОСОБА_7 не заходила, нічого на городі у ОСОБА_7 не рвала. Після обіду їй хтось подзвонив по телефону та виражався нецензурною лайкою, але вона подумала, що то помилилися і поклала трубку. Після цього почалися погрожуючі смс-ки.

15 вересня 2025 року близько 15 год. вона перебувала вдома і почула стукіт у хвіртку та хтось їй звав, щоб вона виходила. Коли вона вийшла, то побачила ОСОБА_7 , яку особисто не знала, далі за нею стояли ОСОБА_8 та ще одна незнайома їй жінка, яка знімала на телефон. ОСОБА_7 почала із нею сварку, а потім кинулася з кулаками по голові та спині, вчепилася у волосся. Вона почала гукати брата : " ОСОБА_13 !". Вийшов брат із двора, але нічого не міг зробити, почав лише відтягувати ОСОБА_7 від неї. Далі ОСОБА_8 підбігла до брата та почала його відтягувати від ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_7 та дві жінки пішли з місця бійки, брат викликав по телефону поліцію та швидку.

Зазначає, що тілесних ушкоджень ОСОБА_7 вона не наносила, лише відштовхувала її він себе та махала руками, захищаючись від ударів ОСОБА_7 . Зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у неї немає неприязних відносин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та зазначив, що він є братом ОСОБА_4 та проживає із нею по АДРЕСА_1 . Так, 15 вересня 2025 року після обіду він вийшов з будинку у двір покурити, де почув шум із вулиці та стукіт по забору, та вийшов подивитися. Коли вийшов з двору, то побачив, що сестра стоїть під забором на колінах на землі, а ОСОБА_7 зверху над нею і вони обидві одна одну тримали за волосся руками. Він підійшов до ОСОБА_7 та вирішив схопити її за руку, при цьому зі спини намагався відтягнути її від сестри. Але йому завадила ОСОБА_8 , яка відштовхнула його від ОСОБА_7 . Тоді він пішов до хати, щоб взяти телефон та викликати поліцію.

Хоча обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично не визнали свою винуватість в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , але їх винуватість підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які суду зазначили наступне.

Так, потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що 13 вересня 2025 року близько 12:00 год. їй зателефонувала знайома ОСОБА_14 , яка є її сусідкою і повідомила, що у неї на городі бачила ОСОБА_4 з двома пакетами. Ії дача знаходиться по АДРЕСА_5 , де мається город, на якому вона вирощує овочі та фрукти. Того ж дня вона взяла у сусідів номер телефону ОСОБА_4 , із якою особисто не була знайома, та зателефонувала їй, щоб запитати, що остання робила на її городі, на що ОСОБА_4 відповіла, що йшла через город. Оскільки того дня 13 вересня 2025 та наступного дня 14 вересня 2025 року були вихідні, то вона була у м. Суми, а повернулася додому до м. Білопілля у понеділок 15 вересня 2025 року. Вона приїхала до своєї дачі по вул. Супруна в м. Білопіллі, пішла подивитися на город і виявила, що у неї був дійсно вирваний увесь болгарський перець. Після чого, вона зрозуміла, що перець вирвала ОСОБА_4 та вирішила піти додому до ОСОБА_4 , щоб забрати свій перець. Оскільки вона не знала де саме проживає ОСОБА_4 , тому попросила піти разом із нею ОСОБА_8 , яка взяла із собою племінницю ОСОБА_9 , які і показали де проживає ОСОБА_4 .

Так, прийшовши до подвір`я ОСОБА_4 , ОСОБА_8 позвала її. Остання вийшла з двору і ОСОБА_15 її запитала, чи була вона у на городі у ОСОБА_7 . ОСОБА_4 відповіла, що не була. Після цього між нею та ОСОБА_4 розпочалася сварка і відразу бійка. ОСОБА_4 перша вчепилася обома руками з нігтями у її волосся та лице, а вона почала її відштовхувати від себе. При цьому ОСОБА_4 повиривала їй волосся, подряпала обличчя, а також била ногою по коліну. В цей час з двору вибіг ОСОБА_5 і схопив її рукою ззаду за шию чи плече, та став душити. Вона почала задихатися та впала на коліна. У цей час ОСОБА_14 намагалася відтягнути від неї ОСОБА_5 , а ОСОБА_9 почала знімати бійку на телефон. Зазначає, що вона захищалася від ударів ОСОБА_4 та її брата ОСОБА_5 , а сама ударів не наносила, лише захищалася. В результаті дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у неї було подряпане лице, голова, вирване пучками волосся. При цьому малися синці на плечі та грудній клітині. Через декілька днів у неї почалося нагноєння рани на голові і вона звернулася до лікарні за медичною допомогою. Ій обробили рану, виписали знеболювальне та антибіотик, які вона придбала у аптеці. Вона не могла ходити на роботу, оскільки було подряпане обличчя та боліла рана на голові, що спричинило їй сильне душевне хвилювання та потребувало додаткової організації її життя. Таким чином вважає, що має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у заявленому розмірі, внаслідок вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Потім вона звернулася до адвоката для складання позовної заяви, таким чином понесла витрати щодо надання правничої допомоги. Тому просить задовольнити цивільний позов повністю.

Свідок ОСОБА_8 показала, що по сусідсту з нею ОСОБА_7 придбала будинок і обробляє там земельну ділянку. 13 вересня 2025 року свідок працювала у себе на городі та побачила ОСОБА_4 , яка йшла із двома пакетами в руках по городу ОСОБА_7 . Вона її позвала, але ОСОБА_4 розвернулася і пішла з городу. ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_7 і розказала про це. 15 вересня 2025 року ОСОБА_7 приїхала до будинку та виявила, що на городі дійсно був викрадений болгарський перець. Тому вона попросила їх з ОСОБА_9 показати де проживає ОСОБА_4 , з якою вона хотіла поговорити з питання викрадення перцю. Вони прийшли до двору ОСОБА_4 , позвали її. Остання вийшла, до неї підійшла ОСОБА_7 і запитала, що вона робила у неї на городі і щоб повернула перець. Між ними розпочалася словесна сварка і бійка, вони вчепилися у волосся та розмахували руками по голові одна одній. ОСОБА_4 почала гукати брата ОСОБА_5 , який вибіг з двору та схопив ОСОБА_7 руками за шию ззаду, від чого ОСОБА_7 впала на коліна. При цьому свідок почала відтягувати ОСОБА_5 за рукав від ОСОБА_7 . Коли відтягла ОСОБА_5 , то він пішов у двір. Далі вже ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відчепилися одна від одної і вони побачили, що обличчя у ОСОБА_16 подряпане. Після чого вони з ОСОБА_9 повели ОСОБА_7 до знайомої, де їй промили рани на обличчі та надали допомогу.

Свідок ОСОБА_9 показа, що 15 вересня 2025 року ОСОБА_7 попросила їх з ОСОБА_8 показати їй де проживає ОСОБА_4 . Вони втрьох прийшли до двору ОСОБА_4 , бо ОСОБА_7 хотіла поговорити із ОСОБА_4 про перець, який у неї викрали з городу. Біля двору ОСОБА_14 та ОСОБА_17 позвали ОСОБА_4 . Коли та вийшла з двору, ОСОБА_7 почала її питати про те, що вона робила у неї на городі. Далі ОСОБА_7 почала із нею сварку, а потім вони схопили одна одну за волосся. Хто перший розпочав бійку вона не пім"ятає, але вони одна одній стали наносити удари. Свідок знаходилася від них на деякій відстані і в бійку не втручалася, бачила як ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_16 удари рукою по голові і ногою по коліну. Далі із двору вийшов ОСОБА_5 та почав душити рукою ОСОБА_16 позаду зі спини. Тоді ОСОБА_8 його відтягнула від ОСОБА_16 , а вона почала знімати все на телефон. Після бійки вона бачила на обличчі у ОСОБА_7 подряпини.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованого їм кримінального правопорушення також підтверджується письмовими матеріалами справи, які були ретельно досліджені та проаналізовані судом під час судового розгляду у їх сукупності, а саме:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15 вересня 2025 року, відповідно до якого дільничний офіцер поліції ОСОБА_18 прийняла усну заяву від потерпілої ОСОБА_7 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , яка 15 вересня 2025 року близько 15 год спричинила їй тілесні ушкодження у вигляді садин обличчя (а. с. 120);

-висновком судово-медичної експертизи №350 від 18 вересня 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження: « садна по правій поверхні шиї у середньому відділі; садна в лобній ділянці справа з переходом в виличну ділянку, в правій привушно-жувальній ділянці з переходом в виличну ділянку та в правій щічній ділянці; садна в ділянці перенісся з переходом в праву підочну ділянку; садно в ділянці правого крила носа; садно в навколоротовій ділянці зліва в проекції верхньої губи та в проекції лівого кута рота; садно по передній поверхні шиї у верхньому та середньому відділах; садна по переднє-лівій поверхні шиї у середньому та нижньому відділах; синець по переднє-зовнішній поверхні лівого плеча у середній третині; садно по задній поверхні лівого передпліччя у нижній третині; синець по заднє-внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині; синець в ділянці грудної клітки справа в проекції 3-го ребра; синець по переднє-зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині навколо якого набряк м`яких тканин. По часу спричинення дані ушкодження могли утворитися в час указаний потерпілою, що підтверджується характером ушкоджень. По ступеню тяжкості дані ушкодження згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів (тупого предмету), що підтверджується характером ушкоджень. Не виключено, що могли утворитися від дії рук, ніг, якихось предметів. Кількість травматичних впливів не менше - 8 (а. п. 130-132);

-протоколом слідчого експерименту від 16 вересня 2025 року з фототаблицею з участю потерпілої ОСОБА_7 , під час якого остання розповіла та показала, як і при яких обставинах 15 вересня 2025 року ОСОБА_4 завдала їй тілесних ушкоджень (а. п. 121-128);

-висновком судово-медичної експертизи №351 від 18 вересня 2025 року, згідно з яким механізм спричинення тілесних ушкоджень, показаний ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту, співпадає з тілесними ушкодженнями, які малися у неї на час судово-медичного обстеження (а. п. 133-135);

-протоколом слідчого експерименту від 16 вересня 2025 року з фототаблицею з участю свідка ОСОБА_8 , під час якого остання розповіла та показала як ОСОБА_4 15 вересня 2025 наносила тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7 (а. п. 136- 144).

-висновком судово-медичної експертизи №354 від 18 вересня 2025 року, згідно з яким механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту співпадає з тілесними ушкодженнями в ділянці голови, шиї та лівої нижньої кінцівки, які малися у ОСОБА_7 на час судово-медичного обстеження (а. п. 145-147);

-протоколом слідчого експерименту від 16 вересня 2025 року з фототаблицею з участю свідка ОСОБА_9 , під час якого остання розповіла та показала як ОСОБА_4 15 вересня 2025 наносила тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7 (а. п. 148-155).

-висновком судово-медичної експертизи №355 від 18 вересня 2025 року, згідно з яким механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту співпадає, з тілесними ушкодженнями в ділянці голови, шиї, грудної клітини та лівої нижньої кінцівки, які малися у ОСОБА_7 на час судово-медичного обстеження (а. п. 156-158);

-постановою прокурора про об"єднання матеріалів досудового розслідування від 18 вересня 2025 року, із якої встановлено, що матеріали досудових розслідувань № 12025205530000129 від 16.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України та № 12025205530000131 від 16.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України були об"єднані в одне провадження за № 12025205530000129 ( а. п. 159-160);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18 вересня 2025 року, відповідно до якого дільничний офіцер поліції ОСОБА_18 прийняла усну заяву від потерпілої ОСОБА_7 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , який 15 вересня 2025 року близько 15 год. душив її, чим спричинив тілесні ушкодження (а. п. 161);

-висновком судово-медичної експертизи №371 від 23 вересня 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження : садно в потиличній ділянці орієнтовно посередині, синець по передній поверхні лівого плеча у верхній третині, синець в ділянці грудної клітки справа в проекції 3 ребра. По часу спричинення дані ушкодження могли утворитися в час указаний потерпілою, що підтверджується характером ушкоджень. По ступеню тяжкості дані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів (тупого предмету), що підтверджується характером ушкоджень. Не виключено, що могли утворитися від дії рук, ніг, якихось предметів. Кількість травматичних впливів не менше 3-х ( а.с. 169-171);

-протоколом слідчого експерименту від 18 вересня 2025 року з фототаблицею з участю потерпілої ОСОБА_7 , під час якого остання розповіла та показала, як і при яких обставинах 15 вересня 2025 року ОСОБА_5 завдав їй тілесних ушкоджень (а. п. 162-167);

-висновком судово-медичної експертизи №375 від 22 вересня 2025 року, згідно з яким механізм спричинення тілесних ушкоджень, показаний ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту, співпадає з тілесними ушкодженнями в ділянці голови, грудної клітки та лівої верхньої кінцівки, які малися у ОСОБА_7 на час судово-медичного обстеження (а. п. 172-174);

-протоколом слідчого експерименту від 20 вересня 2025 року з фототаблицею з участю свідка ОСОБА_8 , під час якого остання розповіла та показала як ОСОБА_5 15 вересня 2025 наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7 (а. п. 175-180).

-висновком судово-медичної експертизи №374 від 23 вересня 2025 року, згідно з яким механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту співпадає з тілесними ушкодженнями в ділянці голови, грудної клітки та лівої верхньої кінцівки, які малися у ОСОБА_7 на час судово-медичного обстеження (а. п. 190-192);

-протоколом слідчого експерименту від 20 вересня 2025 року з фототаблицею з участю свідка ОСОБА_9 , під час якого остання розповіла та показала як ОСОБА_5 15 вересня 2025 наносила тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7 (а. п. 81-186).

-висновком судово-медичної експертизи №373 від 23 вересня 2025 року, згідно з яким механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту співпадає з тілесними ушкодженнями в ділянці голови, грудної клітини та лівої верхньої кінцівки, які малися у ОСОБА_7 на час судово-медичного обстеження (а. п. 187-189);

-протоколом слідчого експерименту від 30 вересня 2025 року з фототаблицею з участю обвинуваченої ОСОБА_4 , під час якого остання розповіла та показала як 15 вересня 2025 року вона схопила за волосся потерпілу та тягнула в різні сторони (а. п. 196-202).

-протоколом слідчого експерименту від 30 вересня 2025 року з фототаблицею з участю обвинуваченого ОСОБА_5 , під час якого останній розповів як схопив потерпілу за шию ззаду, спричинивши тілесні ушкодження в ділянці грудної клітини (а. п. 203-208 ).

-протоколом огляду предметів від 18 вересня 2025 року в результаті якого було оглянуто оптичний диск, який надала потерпіла ОСОБА_7 , з долученим оптичним диском CD-R, без маркування, з відеозаписом подій, які відбулися 15.09.2025 за участі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а. п. 232-234).

Зазначені вище докази є належними та допустимими, у суда немає підстав не довіряти їм, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Жоден із наданих суду стороною обвинувачення доказів обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх захисник - адвокат ОСОБА_6 не просили визнати неналежними чи недопустимим.

Позицію обвинувачених, які не визнали своєї винуватості, суд розцінює як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнути справедливого та законного покарання, оскільки їх винуватість спростовується дослідженими судом доказами, що зазначені вище.

Так, судом установлено, що тілесні ушкодження потерпіла отримала саме 15 вересня 2025 року від умисних протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Цього ж дня вона звернулася за медичною допомогою та до поліції із повідомленнями про отримання тілесних ушкоджень.

Також свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що коли ОСОБА_7 прийшла до двору ОСОБА_4 , то у неї на обличчі не було тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачена показала, що не била потерпілу, а лише відтягувала її від себе та захищалася, а тому могла розмахувати руками та задіти потерпілу.

Але це спростовується показаннями свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вчепилися у волосся одна одної, та ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_7 удар по голові та по нозі.

Під час слідчого експерименту потерпіла показала механізм спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який співпадає з тілесними ушкодженнями в ділянці голови та ноги, які малися у неї на час судово-медичного обстеження.

Також суд зазначає, що підстав не довіряти показанням потерпілої також немає, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами.

Згідно ст. 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, всі досліджені в судовому засіданні письмові матеріали справи не викликають сумніву у суду з точки зору їх достовірності, належності, допустимості та є такими, що підтверджують обставини вчинення даного кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, допитавши обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , потерпілу ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю, тому суд кваліфікує їх дії за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченим у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує таке.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

За місцем проживання та роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 характеризуються позитивно, не є особами з інвалідністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, пенсіонери.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності.

Як убачається з обвинувального акту, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначено щире каяття.

Але суд не може вказану обставину визнати пом`якшуючою, враховуючи таке.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься в постанові від 27.11.2019 у справі №629/847/15-к, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Судом установлено, що протягом усього часу досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проявили щирого жалю з приводу вчиненого ними проступку, не виявили співчуття до потерпілої та не попросили у неї вибачення.

Також суд зазначає, що обвинувачені не продемонстрували свою готовність нести покарання за вчинене кримінальне правопорушення та не відшкодували потерпілій завдані збитки.

Отже, суд не вбачає належних підстав, які б свідчили про наявність у діях обвинувачених щирого каяття, а тому цю обставину не приймає як таку, що пом`якшує покарання.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відсутні.

Суд враховує особу обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які раніше судимі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, не особи з інвалідністю, пенсіонери, за місцем проживання характеризуються задовільною.

При обранні виду та міри покарання для обвинувачених суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також при призначенні покарання суд враховує і те, що у вчиненому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не розкаялися, вибачення у потерпілої не попросили, завдану шкоду не відшкодували.

Тому на підставі викладеного, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, що визначений санкцією частини 1 статті 125 КК України.

Потерпілою ОСОБА_7 заявлений цивільний позов, у якому вона просить стягнути з обвинувачених в солідарному порядку на її користь 427 грн. 60 коп. майнової шкоди, 20 000 грн моральної шкоди, 3000 грн витрат на правову допомогу (а. п. 40-48).

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала повністю .

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали повністю.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів ч. 5 ст. 128 КПК і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті або постанові про зміну обвинувачення в суді і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.

Згідно з частиною 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 КК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Майнову шкоду потерпіла обґрунтувала витратами в розмірі 427,60 грн, які витрачені на її лікування та придбання призначених медичних препаратів .

На підтвердження факту заподіянн майнової шкоди ОСОБА_7 надала консультативний висновок спеціаліста - лікаря хірурга від 25.09.2025 року із якого встановлено, що у ОСОБА_7 наявна нагноєна рана волосистої частини голови. Призначено антибіотик та знеболювальний засіб. Також долучена квитанція від 29.09.2025 року при придбання в аптеці лікарських препаратів за призначенням лікаря на суму 427,60 грн. (а. п. 49-50 ).

Суд приймає вказані документи як докази понесених витрат потерпілою ОСОБА_7 майнової шкоди, оскільки ці документи підтверджують факт звернення потерпілої до лікаря після нанесених їй тілесних ушкоджень.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує роз`яснення пунктів 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в яких зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Суд зазначає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що моральна шкода потерпілій завдана внаслідок неправомірних дій обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і полягає вона в тому, що в результаті нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_7 зазнала фізичного болю, приниження, змушена була звертатися до лікаря та вживати додаткових зусиль для організації свого життя, не ходити на роботу, бо відвідувала лікарню, де обробляла рану на голові, що спричинило також і душевні страждання.

Суд дійшов висновку про те, що отримання тілесних ушкоджень потерпілою безумовно призвело не тільки до душевних переживань, а й порушило її звичайний спосіб життя, тобто завдало їй моральної шкоди, при визначенні розміру відшкодування якої суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, характер і тривалість цих втрат, їх наслідки. Також суд враховує і віктивну поведінку самої потерпілої, яка перша прийшла до обвинуваченої ОСОБА_4 та спровокувала конфлікт та бійку між ними, що із достовірністю встановлено в судовому засіданні.

Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілої ОСОБА_7 , а також і те, що моральну шкоду не можливо відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, суд вважає, що потерпілій завдано моральної шкоди на суму 3000 грн.

Щодо відшкодування потерпілій 3000 грн. витрат, понесених нею на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України п роцесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2024 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №569/10915/17, судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зокрема, аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80) від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36) від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 26.02.2015, у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати

Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).

Саме такий правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 у справі №521/3869/22.

Згідно з матеріалами кримінального провадження між потерпілою ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_19 14 жовтня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 4 цього договору потерпіла та адвокат домовилися, що оплата послуг адвоката за цим договором становить 3 000 грн. На виконання договору потерпіла 17 жовтня 2025 року сплатила адвокату 3 000 грн, що підтверджується квитанцією, актом про отримання професійної правничої допомоги, розрахунком вартості гонорару (а. п. 53-55).

Адвокат ОСОБА_19 надав ОСОБА_7 правову допомогу на вказану суму за складання позовної заяви ОСОБА_7 про відшкодування шкоди разом із додатками ( а. п. 55).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг заявлений розмір 3000 грн. є співмірним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченим запобіжного заходу суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_20 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Штраф необхідно сплатити у місячний строк після набрання вироком законної сили.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_21 :

- 427 (чотириста двадцять сім) гривень 60 копійок, завданої матеріальної шкоди,

- 3 000 ( три тисячі ) гривень як відшкодування моральної шкоди,

- 3 000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Речові докази: оптичний диск CD-R, без маркування, з відеозаписом подій, які відбулися 15.09.2025 за участі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя