Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №487/7710/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 487/7710/25

Номер провадження 2/489/512/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі " (далі ТОВ "ФК "Гелексі" або позивач) до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості

встановив

У жовтні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ "ФК "Гелексі" та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №150979 від 08.03.2020 року в електронній формі. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 23892,50 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою; 18892,50 грн., – заборгованість по процентам за користування позикою

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 23892,50 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

08.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №150979, відповідно до умов якої сума позики склала 5000,00 грн., плата за користування позикою у вигляді процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,1% в день від початкового розміру позики відповідно до п.п.1.1.1 Договору; нарахування процентів за позикою здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики - 23.03.2020. Вказаний договір підписано відповідачем разом з Паспортом кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 03.12.2025, ОСОБА_2 змінила своє прізвище на ОСОБА_3 в результаті укладення шлюбу 23.01.2024.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України"Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію"якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З розрахунку заборгованості, наданого представником позивача слідує, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №150979 від 08.03.2020 станом на 07.08.2025 становить 23892,50 грн., з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18892,50 грн. – заборгованість за процентами.

Отже, судом встановлено, що кредитний договір, укладений у формі електронного документу, із застосуванням одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір з відповідачем не був би укладений. Таким чином, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи сторони відповідача у цій частині.

Підписання договору позики №150979 від 08.03.2020 та Паспорту споживчого кредиту здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором Шнурової ю.к.. Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У спростування зазначених представником позивача доводів відповідачем будь-яких доказів не надано.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором позики №150979 від 08.03.2020, суд вважає, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі ч. 1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. ( з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8).

Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.(Договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, Акт наданих послуг №437 від 01.09.2025). Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 проте, що суд немає права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Проте зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу при ухваленні заочного рішення суду, сторона відповідача позбавлена можливості надавати свої заперечення щодо зменшення відповідних сум та обґрунтувати недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Враховуючи викладене, суд зазначає, що в таких випадках принцип диспозитивності та змагальності нівелюється положеннями статей цивільного процесуального законодавства про заочний розгляд справи, а тому суд може самостійно визначити співмірність понесених витрат на правову допомогу. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі " заборгованість за Договором позики №150979 від 08.03.2020, яка станом на 07.08.2025 складає 23892,50 грн. (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні п`ятдесят копійок), з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18892,50 грн. – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі " судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень нуль копійок)

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі", код ЄДРПОУ 41229318, адреса: 01054, м. Київ, вул.. В`ячеслава Липинського, 10/1.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.01.2026.

Суддя В. В. Кокорєв