Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №128/3570/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3570/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ольховенко (Ковальчук) Вікторії Юріївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Ольховенко (Ковальчук) В.Ю., звернулася до суду з вищевказаною заявою, яку мотивує тим, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20.11.2025 у справі № 128/3570/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено, але не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу. В позовній заяві вказувалось, що понесені позивачем витрати на оплату послуг з професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 4 000, 00 грн. Копію рішення сторона позивача отримала 24.11.2025 та подала заяву про винесення додаткового рішення через підсистему "Елетронний Суд" 25.11.2025.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 57 — 59).

Позивачка та її представник, адвокат Ольховенко (Ковальчук) В.Ю. в судове засідання не з`явилися, представник позивача подала до суду заяву про розгляд даної заяви без участі позивача та її представника за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча вважається належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило..

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про винесення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши заяву та долучені до неї документи, оглянувши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Ршенням суду від 20.11.2025, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень щомісячно, починаючи з 05.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 53 — 54).

З огляду на заяву представника позивача, зроблену в позовній заяві, про надання доказів судових витрат не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду, судом не було вирішено при постановленні рішення 20.11.2025 питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, про що зазначено в рішенні суду, та судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідна заява з наданням доказів понесення позивачем вказаних судових витрат була подана 25.11.2025, тобто з дотриманням встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку, та надійшла до суду 26.11.2025.

З наданої копії договору № 29 про надання правничої допомоги від 21.08.2025, укладеного між адвокатом Ковальчук В.Ю. та ОСОБА_1 , встановлено, що адвокат зобов`язується надати клієнтові професійну правничу допомогу у рамках цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню доньку. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар протягом 3-х робочих днів з дня підписання договору у фіксованій сумі 8 000, 00 грн (4 000, 00 грн — розірвання шлюбу, та 4 000, 00 грн — за стягнення аліментів на утримання доньки) відповідно до домовленості сторін та згідно рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Вінницької області від 21.01.2014 (а.с. 60).

Відповідно до копії опису наданих послуг професійної правничої допомоги згідно договору від 21.08.2025 № 29 адвокатом Ковальчук В.Ю., станом на 25.11.2025 зазначено детальний опис наданих послуг в межах даної справи (а.с. 61 зі звороту), які були прийняті позивачкою згідно копії акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги згідно договору від 21.08.2025 № 29, (а.с. 62).

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 по справі №925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 4 000 грн., які в зв`язку з задоволенням позовних вимог підлягають стягненню з відповідача. З огляду на детальний опис виконаних робіт та їх підтвердження матерілами справи, а також значення справи для позивача, права якої були порушені, та за умови задоволення позову, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є співмірним ціні позову, відповідає критеріям необхідності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ольховенко (Ковальчук) Вікторії Юріївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 13.01.2026.

Суддя: