Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №308/18638/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/18638/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 січня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Русінко Володимира Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП України, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від від 02 грудня 2024 року гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленям права керування транспортними засобами на п`ять років.

З цієї постанови слідує, що 11.11.2024 року о 12 год. 51 хв. в м. Ужгород, вул. П. Скунця, 20, гр. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Hyundai Tucson д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушила вимоги п. 2.1.а ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з цим рішенням, адвокат Русінко В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій повністю не погодився з постановою суду. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою та просив її скасувати і прийняти нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

12.11.2025 адвокат Русінко В. В. подав клопотання про скасування постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.12.2024 у справі №308/18638/24 та скерування матеріалів справи про адміністративне правопорушення на дооформлення.

У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її захисник Русінко В. В. у черговий раз не з`явилися хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав,честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи чергову неявку до суду, з метою недопущення затягування часу вирішення справи та можливості уникнення адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та її представника – адвоката Русінко В. В., на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 289 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Встановлено, що судом першої інстанції справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без участі ОСОБА_1 та її представника. Дані про повідомлення розгляду справи про час та місце у справі відсутні. Апеляційна скарга подана 08.05.2025 року, одразу після того, коли стало відомо про постанову.

За цих обставин клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Цих вимог Закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, не дотримався.

З протоколу від 11.11.2024 року слідує, що о 12 год. 51 хв. в м. Ужгород, вул. П. Скунця, 20, гр. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Hyundai Tucson д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушила вимоги п. 2.1.а ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Разом з цим, при складанні протоколу посадовою особою органу Національної поліції було встановлено особу правопорушника, однак у протоколі зазначено номер паспорта громадянина України « НОМЕР_2 », що фактично є посиланням на неіснуючий документ та не може підтверджувати особу правопорушника. Вказаний факт свідчить про порушення приписів ч. 1 ст. 256 КУпАП в частині зазначення відомостей про особу, що є порушенням процедури заповнення протоколу про адміністративне правопорушення адже співробітники національної поліції не ознайомились з документами, що посвідчують особу, а отже і не встановили особу яка причетна до вчинення правопорушення та відносно якої було складено даний протокол.

У протоколі також зазначено, що дане адміністративне правопорушення вчинене повторно. При цьому протокол складено 11.11.2025 і в ньому констатовано факт вчинення правопорушення повторно, але станом на 11.11.2025 в посадової особи яка склала відповідний протокол не було жодного документу який би підтверджував факт наявності повторності, як і в матеріалах справи відсутні будь-які відомості які б вказували на наявність даних станом на день складання протоколу які б підтверджували таку повторність, що в свою чергу призвело до порушення пункту 3 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 в якому вказано, що у разі неможливості встановити повторність постанова в справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення не виноситься, а складається повідомлення про адміністративне правопорушення, яке у п?ятиденний строк разом із наявними матеріалами справи (рапортом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та засобів, у тому числі тих, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та іншими доказами) надсилається до підрозділу поліції за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою здійснення перевірки на наявність повторності правопорушення та вжиття заходів щодо подальшого розгляду.

Одночасно матеріалах справи наявна довідка складена та підписана 15.11.2025 старшим інспектором відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області ДПП старшим лейтенантом поліції Пастики Д. про наявність повторного адміністративного правопорушення, правова природа вказаної довідки є не зрозумілою через відсутність реєстраційного номеру на ній, а також підтвердження повноважень особи, яка її підписала, на видачу довідки такого змісту. При цьому у довідці зазначено, що 05.08.2024 відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАД № 756638 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, від 05.08.2024 року та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 3400 грн. Проте, до матеріалів адміністративної справи копію зазначеної постанови надано не було. Як не було надано будь-якого належного доказу про те, що така постанова взагалі існує, дійсно виносилась уповноваженою особою, набрала законної сили тощо.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Однак, в матеріалах справи відсутні письмові докази того, що ОСОБА_1 дійсно було вручено дану постанову про накладення на неї адміністративного стягнення. Враховуючи ці обставини, місцевий суд не мав підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 повторно вчинила адміністративне правопорушення. Одночасно з цим, в матеріалах зазначеної справи про адміністративне правопорушення відсутні належні і допустимі докази того, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки повтороності.

Враховуючи вищенаведене, факт повторності даного адміністративного правопорушення є передчасним, оскільки, у вказаній Інструкції наведено визначення терміну «повторність правопорушення» яке фактично йде в розріз з обставинами справи.

Окрім того встановлено, що на магнітному носієві, наявні 1 відео файл, що вказує на незрозумілість причин зупинки транспортного засобу яким керувала ОСОБА_1 .. Відеозапис ведеться з перериванням відео. Тобто працівниками поліції не здійснювалася безперервна відео фіксація документування і розгляду адміністративної справи або в разі її відсутності не залучено двох осіб в якості понятих.

Відповідно до «Інструкції застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 чітко зазначений порядок застосування відеозапису, зокрема:

Відповідно до частини 2, Розділ ІІ зазначено, що включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов?язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Відповідно до частини п. 2 ч. 1, Розділ VII зазначено, що примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб поліцейському під час виконання своїх повноважень забороняється.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відсутні докази наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУПАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів провадження, про що зазначено вище, позбавило суд можливості об`єктивно встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийняти законне рішення.

Враховуючи викладене, а також допущену неповноту та однобічність місцевим судом під час розгляду справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали справи поверненню в суд першої інстанції для перенаправлення до УПП у Закарпатській області ДПП для дооформлення.

На переконання апеляційного суду, без усунення зазначених недоліків зробити однозначний висновок щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 не є можливим, відтак неповнота даних є істотною, і апеляційний суд не наділений повноваженнями таку усунути.

За змістом ст. 278 КУпАП, при виявленні недоліків в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, або в інших матеріалах, що перешкоджають або унеможливлюють об`єктивний розгляд справи, особа, що провадить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали справи відповідному правоохоронному органу, що порушив провадження в адміністративній справі, на дооформлення.

Без усунення зазначених недоліків зробити однозначний висновок щодо порушення вимог п. 2.1.а ПДР України ОСОБА_1 не є можливим, відтак неповнота даних є істотною і апеляційний суд не наділений повноваженнями таку усунути під час судового розгляду.

Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні відомості про контактний номер мобільного телефону особи яка притягається до адміністративної відповідальності, про проживання на території Закарпаття, у пункті 5 протоколу (серія ЕПР1 №171113) зазначено не існуючий номер паспорту громадянина України позначений як « НОМЕР_2 », що унеможливлює ідентифікувати чи саме щодо зазначеної в протоколі особи такий складено та чи щодо такої особи здійснюється розгляд справи по суті, а також відсутня безперервна відео фіксація правопорушення.

Оскільки внаслідок скасування постанови матеріали справи направляються на дооформлення, апеляційний суд не перевіряє решту апеляційних доводів сторони захисту.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи, що згідно вимог ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, приходжу до висновку, що наведені порушення вимог закону позбавляють суд можливості постановити по справі законне і обґрунтоване рішення, а тому постанову від 02.12.2025 року слід скасувати з направленням матеріалів для належного оформлення органу (посадовій особі), яким складено протокол про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Русінко Володимиру Володимировичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Русінко Володимира Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 02 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП України – скасувати.

Матеріали цієї справи направити до УПП у Закарпатській області ДПП для належного оформлення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Фазикош Г. В.