Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №466/641/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/641/25

Провадження № 2-а/466/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в спрощеному порядку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 18.01.2025 поліцейським взводу №2 роти 1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту Національної поліції України рядовим поліції Кушик Н.Р. було складено постанову Серії ЕНА №3880496 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00грн. згідно ст.122ч.2КУпАП. На думку відповідача, водій керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушивп.8.7.3.ґПДР України.

Вважає, що дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.Зазначає,що проїхав стоп-лінію та сам світлофор згідно із зеленим сигналом світлофора, що дозволяє рух, а жовтий увімкнувся після проїзду ним стоп-лінії, і тому у відповідності до п. 8.11 розділу 8 ПДР був змушений закінчити проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофору з метою забезпечення безпеки дорожнього руху. Будь-які фото та відео докази постанова не містить, а відтак є незаконною.

Тому вважає, що постанову слід скасувати, а адміністративне провадження закрити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 24.01.2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.(а.с.15)

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

26.02.2025року представником відповідача до суду скеровано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначив, що 17.01.2025 року близько 23 год. 57 хв. у м. Львові на перехресті вул. Стрийська -вул. Сахарова ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд такого перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 "Т" Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП Поліцейський Управління рядовий поліції Кушик Назар Русланович виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

Керуючись п.2.1.ПДР, поліцейський повідомив водія про підстави зупинки та про необхідність пред`явити посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу загальнообов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Після встановлення особи водія, яким виявився позивач, поліцейський в порядку, передбаченому ст.278КУпАП, ст.279КУпАП розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, роз`яснив йому права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268КУпАП. Розглянувши справу у відповідності до ст.280КУпАП на підставі ст.258, ст.283КУпАП з врахуванням ст. 252КУпАП було винесено зазначену вище постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

Твердження позивача, що ним не вчинене адміністративне правопорушення спростовуються відеозаписами з відеореєстраторів службового автомобіля, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем. За вказаних обставин, інспектор діяв виключно на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права і є такою, яка не має підстав для скасування.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 18 січня 2025 року поліцейським взводу №2 роти 1батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Кушик Н.Р. було винесено постанову про адміністративне правопорушення Серії ЕНА №3880496 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 17.01.2025 року близько 23 год. 57 хв. у м. Львові на перехресті вул. Стрийська-вул. Сахарова ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд такого перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 "Т" Правил дорожнього руху, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).

Відповідно до пункту 1.1.ПДРці правила відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно пункту 1.9ПДРособи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.7.3.ґ) Правил дорожнього руху України визначено, що сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Адміністративним правопорушенням на підставі ч. 2ст. 122 КУпАП є порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме відсутності складу адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною другою статті 122 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, наданим відеозаписом фіксації адміністративного правопорушення.

Частиною 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті122 КУпАП.

Незважаючи на те, що згідно із ч.2ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, наведені позивачем в позовні заяві обґрунтування суд сприймає критично та оцінює їх як можливість уникнути покарання внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, позивач вказує на можливість здійснення проїзду пішохідного переходу на жовтий сигнал світлофора, та в подальшому заперечує перебування за кермом автомобіля.

Проте, з наданого поліцейським відеозапису видно, що автомобіль позивача здійснив проїзд пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, отже порушив п.8.7.3 ґ) ПДР. В подальшому, під час розгляду справи, саме позивач перебував за кермом автомобіля, що вбачається з відеозапису з нагрудного службового відеореєстратора.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач надав диск вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку, що обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.

Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,4,5,9,72,76,77,211,217,229, 241-246, 250, 255, 272, 286, 293,295 КАС України,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Текст рішення складено 09.01.2026 року.

Суддя В. В. Свірідова