Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №332/24/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/24/26

Провадження №: 1-кп/332/247/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції із ДУ "Запорізькій слідчий ізолятор"),

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2023 за №2023080020000500 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має незакінчену вищу освіту, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.12.2006 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за ч.1 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 11.02.2008 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. 18.05.2009 року звільнений з Комісарівської виправної колонії Луганської області по відбуттю строку покарання;

- 18.12.2009 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки;

- 11.11.2011 року міським судом АР Крим за ст.70, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;

- 02.02.2012 року Ялтинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 187 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;

- 20.07.2012 року Залізничним районним судом АР Крим за ч. 2 ст. 309 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України строк покарання приєднано до вироку суду від 02.02.2012. Визначено остаточний строк відбуття покарання 9 років 1 місяць. 23.09.2019 року звільнений з Синельниківської виправної колонії Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

- 30.10.2023 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя за ч.1 ст. 309 КК України, у вигляді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

- 30.09.2024 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України, у вигляді обмеження волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., ухвалою Бердичевського міськрайонного суду Житомирської області від 17.10.2025 умовно-достроково звільнений від основного покарання на строк 2 роки 7 місяців 15 днів для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 березня 2022 року № 5 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги зенітно-артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, 18 грудня 2022 року без поважних причин не з`явився до місця несення служби, а саме до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 з лікувального закладу – КНП « Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, розташованого за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Перспективна, 2, в якому проходив амбулаторне лікування до 17 грудня 2022 року, після чого тривалістю понад три доби свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 09 жовтня 2024 року.

2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, що кваліфікується як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовця, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

3. Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю і суду пояснив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

18 грудня 2022 року не з`явився до місця несення служби, а саме до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 з лікувального закладу – КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради в якому проходив амбулаторне лікування до 17 грудня 2022 року, так як вирішив залишитись вдома. Дуже шкодує про вчинене.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, документів про затримання та обрання запобіжного заходу обвинуваченому.

5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.

Під час допиту обвинувачений не заперечував, обставини, викладені в обвинувальному акті і беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України. Покази обвинуваченого суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за ч. 5 ст. 407 КК України якяк нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовця, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

6. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

7. Мотиви призначення судом покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані, що характеризують особу винного, який є раніше судимий, за місцем служби має посередню характеристику, на обліку лікаря нарколога або лікаря психіатра не перебуває, соціальні зв`язки - не одружений.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину), ступінь тяжкості вчиненого, його наслідки, позицію обвинуваченого, який вину визнав, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією інкримінованої статті.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 був 30.09.2024 року засуджений вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України, у вигляді обмеження волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Як свідчить ухвала Бердичевського міськрайонного суду Житомирської області від 17.10.2025 ОСОБА_4 в порядку ст. 81-1 КК України був умовно-достроково звільнений від основного покарання на строк 2 роки 7 місяців 15 днів для проходження військової служби за контрактом.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. ст. 69, 75, 76 КК України судом не встановлено.

. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Судом установлено, що арешти судом не накладались, процесуальні витрати не здійснювались, речові докази – відсутні.

Разом з цим, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2025 до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 07 січня 2026 року включно, який ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.01.2026 був продовжениий до 06 березня 2026 року включно.

Згідно з ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

Відповідно до пар. 1 (а) статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «… За правом багатьох країн … затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. … Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 § 1 (а), яка нічого не каже про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні» («Monnel and Morris v. the United Kingdom», рішення ЄСПЛ від 02 березня 1987 року § 47).

«Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 (a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню» («Руслан Яковенко проти України», рішення ЄСПЛ від 04 вересня 2015 року, заява № 5425/11, § 46)

«Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження... Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6». («Wemhoff v. Germany», рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 року, § 9).

Отже, відсутня необхідність у будь-якому клопотанні, оскільки суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами.

Також, відсутня потреба аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку; розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість; ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання; обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду.

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , а також враховуючи, що судом визначено покарання пов`язане з позбавленням волі, суд не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

До строку покарання у відповідності до ст. 72 КК України слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 01 грудня 2025 року по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст. 368, 374, 381-382, 395, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання у виді обмеження волі строком 3 (три) роки та штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначене за вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 30.09.2024 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі та штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, а саме з 01.12.2025 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його попереднього ув`язнення з 01.12.2025 року по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок подається до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1